Розділ 4. Висновки

Як пояснювалося вище, людина первісно має Божественний образ, має Божественну природу та займає позицію. Це відповідь філософії Об’єднання на давнє філософське запитання: «Що є людина?» Наведену вище теорію первісної людської природи можна підсумувати таким чином:

а) людина — це тіло з єдиними сонсан і хьонсан, яке нагадує Божественний образ;
б) людина — це тіло з гармонійними янсон та имсон, яке нагадує Божественний образ;
в) людина — це тіло з індивідуальністю, яке нагадує Божественний образ;
г) людина є істотою шімджон, яка відображає Божественну природу, та особистістю, яка втілює любов, тобто людиною люблячою (Homo amans);
ґ) людина є істотою логосу, яка відображає Божественну природу, та істотою норм, яка живе відповідно до Небесного шляху;
д) людина є істотою творчості, яка відображає Божественну природу, а також володарем усього сущого, зосередженим на шімджон;
е) людина є істотою, яка займає позицію та має дуальну мету і свідомість взаємопов’язаного тіла.

Це первісна подоба людини, цінної і священної істоти, яка має величезний внутрішній зміст. Якщо вибирати одну з цих первісних характеристик людини як найбільш істотну, то це буде «істота шімджон». Досі людину традиційно розглядали як розумну істоту (Homo sapiens), сутністю природи якої є розум, або як істоту, що творить (Homo faber), сутністю якої є здатність виготовляти й використовувати інструменти. Грецька філософія та сучасна раціоналістична філософія дотримуються першого погляду, тоді як марксизм і прагматизм дотримуються другого. На противагу цьому, філософія Об’єднання стверджує, що людина є люблячою істотою (Homo amans), сутністю якої є шімджон або любов.