Розділ 2. Логіка Об’єднання

2.1. Базові положення

2.1.1. Відправна точка та напрям мислення

Традиційна логіка має справу із законами та формами мислення, тоді як логіка Об’єднання спочатку задумується про «відправну точку мислення». Іншими словами, ми почнемо з питання «Навіщо потрібне мислення?», а вже потім розглядатимемо закони та форми мислення.

Чому люди думають? Тому що перш ніж створити Всесвіт, Бог спочатку думав. Іншими словами, перед створенням Всесвіту Бог, мотивований Шімджон, поставив мету реалізувати любов і ретельно продумав план відповідно до цієї мети. Це було думання, Логос (Слово). Відповідно й людина, яка створена за подобою Бога, мотивована шімджон, має встановити мету, направлену на реалізацію любові, а потім думати, як досягти цієї мети. Це є первозданна установка мислення. Мета тут — це мета творіння людини як створеної істоти; вона включає загальну та індивідуальну мету.

Загальна мета полягає в тому, щоб служити з любов’ю своїм рідним, ближнім, народу та людству і приносити їм радість, більше того, радувати Бога, служачи Йому. Індивідуальна мета полягає в задоволенні своїх егоїстичних бажань. Зрештою, ці дві цілі є метою людського життя, і заради досягнення цих цілей люди мають думати. Але з-поміж загальної та індивідуальної мети загальна мета повинна мати пріоритет.

Отже, людське мислення передусім має бути спрямоване на реалізацію загальної мети, а потім — на реалізацію індивідуальної мети. Індивідуальна мета зрештою існує для загальної мети. Іншими словами, первісно людина має думати, керуючись не власною вигодою, а любов’ю до інших. Це відправна точка та напрям первозданного мислення.

2.1.2. Еталон мислення

Що є еталоном мислення? Підґрунтям для логічного розвитку будь-якого розділу філософії Об’єднання, чи то онтології, чи епістемології, є Первісний образ. Відповідно еталон мислення теж міститься в Первісному образі як його логічна структура. Іншими словами, це внутрішня чотирьохпозиційна основа для розвитку, яка формується, коли в Первісному образі виношується Логос (задум). Вона означає безперешкодну й гармонійну дію віддавання та приймання між внутрішнім сонсан та внутрішнім хьонсан, зосереджену на меті творення, що базується на Шімджон (любові). Ця логічна структура в Первісному образі є еталоном мислення.

2.1.3. Пов’язані галузі

Перш ніж перейти до основної частини логіки Об’єднання, слід також згадати про галузі, суміжні з логікою. Формальна логіка не пов’язана в собі з іншими галузями. Тому як альтернатива їй виникла діалектична та епістемологічна логіка. У логіці Об’єднання відправною точкою мислення є реалізація мети творення на основі Божої любові, а його еталоном є логічна структура Первісного образу, тому існує широкий спектр суміжних галузей. Адже джерелом мислення є Боже Слово (задум), тобто Логос, а культурної галузі, яка б керувалася без задуму (мислення), не існує.

У Первісному образі внутрішня чотирьохпозиційна основа для розвитку, в якій формується Логос, є частиною «двоступеневої структури творення», за допомогою якої створено все суще. Відповідно Логос як Слово і водночас закон Всесвіту охоплює все суще. Так само й логіка як наука про Логос (мислення) тісно пов’язана з усіма іншими галузями. Це пояснюється тим, що внутрішня чотирьохпозиційна основа для розвитку є частиною двоступеневої структури творення поряд із зовнішньою чотирьохпозиційною основою для розвитку.

У двоступеневій структурі творення внутрішня чотирьохпозиційна основа є структурою логіки, а зовнішня чотирьохпозиційна основа є структурою пізнання або структурою володарювання. Структура пізнання, яка є чотирьохпозиційною основою для отримання знань від природи, здебільшого створюється під час наукових (природничих) досліджень, а структура володарювання — це чотирьохпозиційна основа, яка створюється під час виробництва та практики, тобто в таких галузях, як промисловість, політика, економіка, освіта, мистецтво тощо. Отже, наука логіки, в основі якої лежить структура логіки, тісно пов’язана з усіма культурними галузями, в основі яких лежать структури пізнання та володарювання.

2.1.4. Структура Первісного образу

Поговоримо тут докладніше про структуру Первісного образу. Як уже зазначалося, структура Первісного образу складається з двох чотирьохпозиційних основ — внутрішньої та зовнішньої. Вона називається «двоступеневою структурою Первісного образу». Подібна до неї двоступенева структура у предметів творіння називається «двоступеневою структурою існування». Як внутрішня, так і зовнішня чотирьохпозиційна основа у структурі Первісного образу має природу, що зберігає ідентичність (з Шімджон у центрі), і природу розвитку (з метою в центрі), утворюючи таким чином чотирьохпозиційні основи, що зберігають ідентичність, і чотирьохпозиційні основи для розвитку. Внутрішня та зовнішня чотирьохпозиційні основи для розвитку, разом узяті, називаються «двоступеневою структурою творення».

Оскільки всі без винятку предмети були створені, щоб нагадувати ці два типи двоступеневих структур, кожне індивідуальне істинне тіло має «двоступеневу структуру існування» та «двоступеневу структуру творення» (у випадку живих істот). Тому в людей структура логіки, структура пізнання, структура існування, структура володарювання тощо є двоступеневими. Отже, всі чотирьохпозиційні основи в повсякденному житті людини неодмінно є двоступеневими, тобто мають двоступеневу структуру.

Це також означає, що галузі, які фокусуються на формуванні внутрішньої чотирьохпозиційної основи, і галузі, які фокусуються на формуванні зовнішньої чотирьохпозиційної основи, доповнюють одна одну. Наприклад, логіка, яка фокусується на внутрішній структурі (чотирьохпозиційній основі), і теорія виховання, яка фокусується на зовнішній структурі та має справу з галуззю діяльності володарювання, взаємодоповнюють одна одну. Резюмуючи, можна сказати, що всі двоступеневі структури в людському суспільстві походять від двоступеневої структури Первісного образу, відтак усі вони взаємопов’язані (Рис. 10.10).

Рис. 10.10. Взаємозв’язок структур логіки, пізнання та володарювання

2.2. Логічна структура Первісного образу

На цьому пункт «Базові положення», який відповідає вступу, завершується, і ми переходимо до основної частини логіки Об’єднання. Спочатку розглянемо логічну структуру Первісного образу.

2.2.1. Структура формування Логосу та внутрішня чотирьохпозиційна основа для розвитку

Як уже зазначалося, логіка — це наука про закони та форми мислення. В основі логіки Об’єднання лежить внутрішня чотирьохпозиційна основа всередині первісного сонсан Первісного образу, точніше внутрішня чотирьохпозиційна основа для розвитку. І оскільки логіка є дисципліною, яка вивчає мислення, ми маємо дізнатися, як виникає мислення в цій внутрішній чотирьохпозиційній основі для розвитку.

Як говорилося в «Теорії Первісного образу», внутрішній сонсан внутрішньої чотирьохпозиційної основи для розвитку всередині первісного сонсан — це інтелект, емоції та воля, а внутрішній хьонсан — це ідеї, поняття, закон і математичні принципи. У цій внутрішній чотирьохпозиційній основі для розвитку дія віддавання та приймання відбувається зосереджено на меті, проте ця мета встановлюється на основі Шімджон, або любові. Щоб реалізувати цю мету Шімджон (любові), відбувається дія віддавання та приймання, внаслідок чого формується Логос, тобто задум. Тому цей задум урешті-решт спрямований на реалізацію мети любові. Це і є логічна структура. Інакше кажучи, «внутрішня чотирьохпозиційна основа, в якій формується Логос (задум, мислення) шляхом внутрішньої дії віддавання та приймання, спрямованої на реалізацію мети Шімджон, мети любові», і є логічною структурою (Рис. 10.11). Люди мають наслідувати цю логічну структуру Первісного образу та створити внутрішню чотирьохпозиційну основу, спрямовану на реалізацію мети любові. Якщо її створити, в ній виникне мислення, спрямоване на любов.

Рис. 10.11. Внутрішня чотирьохпозиційна основа для розвитку

2.2.2. Первісна людська подоба

Первісно мотивом людського мислення є шімджон, або любов. Людське мислення призначене для практики любові; свобода теж дається людям для практики любові. Використання свободи, щоб чинити зло чи ненавидіти людей, є зловживанням свободою. Реалізація любові — це, коротко кажучи, реалізація світу любові, реалізація світу ідеалу творення. Чим більше людей матиме мислення, орієнтоване на любов, тим швидше реалізується світ любові.

2.2.3. Двоступенева структура творення

Про двоступеневу структуру творення вже згадувалося кілька разів, але тут буде пояснено зв’язок між цією структурою та логікою. Двоступенева структура творення означає послідовне формування внутрішньої та зовнішньої чотирьохпозиційних основ для розвитку. При цьому у внутрішній чотирьохпозиційній основі для розвитку формується Логос; ця чотирьохпозиційна основа і є логічною структурою.

Тоді який зв’язок існує між зовнішньою чотирьохпозиційною основою для розвитку та наукою логіки? Іншими словами, чи справді науці логіки потрібна зовнішня чотирьохпозиційна основа для розвитку? Так, вона обов’язково потрібна. Адже з точки зору логіки Об’єднання мислення спрямоване на реалізацію мети творення або реалізацію любові, а отже, передбачає практику любові. Практикувати означає фактично робити назовні те, про що подумав у душі, тобто це формування зовнішньої чотирьохпозиційної основи. Об’єктом практики є все суще та люди. Іншими словами, практика любові означає любити все суще та людей. Таким чином, у логіці Об’єднання мислення обов’язково має мотив, мету та напрям, а отже, неодмінно має бути пов’язане з практикою та переплетене з дією (Рис. 10.12). Це тому, що так робив Бог. Він виносив задум, створив Логос і розпочав творення. Так було встановлено поняття «двоступенева структура творення».

Рис. 10.12. Зовнішня чотирьохпозиційна основа для розвитку

Формальна логіка має справу лише з формами та законами самого мислення; з точки зору логіки Об’єднання вона не хибна, проте недостатня. Зазвичай часто згадують про «узгодженість знань і дій» або про «єдність теорії та практики»; логічним обґрунтуванням цих висловів є двоступенева структура творення.

2.3. Дві стадії процесу мислення та формування чотирьохпозиційної основи

2.3.1. Стадія розсудку та раціональна стадія

Є три стадії пізнання: чуттєва стадія, стадія розсудку та раціональна стадія. Це пояснюється тим, що пізнання відбувається за законом «завершення через три стадії» Принципу Об’єднання. Чуттєва стадія — це вікно, через яке надходить інформація ззовні, тому це стадія формування в пізнанні, а мислення відбувається на стадії розсудку, яка є стадією росту, та раціональній стадії, яка є стадією завершення. На стадії розсудку мислення перебуває під впливом інформації, отриманої ззовні, тоді як на раціональній стадії мислення здійснюється вільно та незалежно від зовнішнього світу.

Кант також розмірковував про три стадії пізнання. На чуттєвій стадії чуттєвий зміст, що надходить із зовнішнього світу, сприймається формами інтуїції; стадія, на якій мислення здійснюється за допомогою форм мислення (форм розсудку), є стадією розсудку, а процес об’єднання або обмеження того, що зрозумів розсудок, є раціональною стадією ¹³.

Згідно з марксизмом, чуттєва стадія — це коли чуттєвий зміст відображається в мозку. Далі йде стадія логічного або раціонального пізнання, на якій виноситься судження чи робиться висновок. Потім є стадія практики, на якій отримані знання перевіряються на практиці. У марксизмі форми мислення — це відображені у свідомості форми існування в зовнішньому світі.

Як пояснювалося в «Епістемології», з точки зору фізіології мозку пізнання на чуттєвій стадії відбувається в сенсорних центрах, пізнання на стадії розсудку — у тім’яній асоціативній області, а пізнання на раціональній стадії — у лобовій асоціативній області.

На стадії розсудку та раціональній стадії формується логічна структура, схожа на структуру Первісного образу. На стадії розсудку мислення визначається чуттєвими елементами (змістом), що надходять із зовнішнього світу. Іншими словами, пізнання на цій стадії завершується шляхом зіставлення змісту зовнішнього світу з прототипами внутрішнього світу. При цьому формується завершена внутрішня чотирьохпозиційна основа, що зберігає ідентичність, як пізнавальна або логічна структура. На раціональній стадії на основі знань, отриманих на стадії розсудку, можна вільно міркувати та створювати нові концепції (новоутворені тіла). Структурою мислення при цьому є внутрішня чотирьохпозиційна основа для розвитку.

Фізіологічний процес пізнання в головному мозку можна порівняти з процесом прийому гостя. Образно кажучи, сенсорний центр (чуттєвість) є входом, через який гість заходить; тім’яна асоціативна область (розсудок) є вітальнею, де господар зустрічає гостя, а лобова асоціативна область (розум) є кабінетом. Коли слуга повідомляє про те, що гість біля входу, господар заходить до вітальні, вітає гостя, а потім веде розмову. Спілкуючись із гостем, господар намагається зрозуміти, що він говорить. У цей час господар не може мислити вільно. Оскільки він має говорити те, що потрібно для розмови з гостем, його думки залежать від слів співрозмовника. Це можна порівняти з пізнанням, яке відбувається на стадії розсудку. Після закінчення розмови господар прощається з гостем і у своєму кабінеті може вільно думати, посилаючись на слова, сказані гостем. Це можна порівняти із мисленням на раціональній стадії.

2.3.2. Розвиток мислення на раціональній стадії

Як розвивається мислення на раціональній стадії? Мислення — це дія віддавання та приймання між внутрішнім сонсан і внутрішнім хьонсан. Таким чином, спочатку через дію віддавання та приймання між внутрішнім сонсан і хьонсан формується логос першого кроку, тобто концепція (новоутворене тіло) як результат мислення. Іноді мислення на цьому закінчується, але в більшості випадків залежно від результату мислення (концепції) потрібен логос (концепція) наступного кроку. При цьому логос першого кроку є матеріалом мислення, який зберігається у внутрішньому хьонсан, а потім на другому кроці мислення цей матеріал (поняття або ідея) мобілізується разом з багатьма іншими ідеями та поняттями. Тож виникає логос другого кроку, який за потреби переноситься у внутрішній хьонсан і мобілізується на наступному кроці мислення. Так формується логос третього кроку. Схожим чином мислення може продовжуватися на четвертому, п’ятому кроці. Таким чином, навіть якщо мислення стосувалося якоїсь однієї справи, воно не закінчується однією думкою, а може продовжуватися багаторазово. Це процес формування чотирьохпозиційної основи на раціональній стадії, який називається розвитком мислення по спіралі (Рис. 10.13).

Рис. 10.13. Розвиток мислення по спіралі на раціональній стадії

Причина, чому мислення продовжує нескінченно розвиватися на раціональній стадії, полягає в тому, що це стадія чотирьохпозиційної основи для розвитку. Проте оскільки новий крок мислення починається після завершення попереднього, процес розвитку мислення складається з послідовного формування завершених чотирьохпозиційних основ. Отже, мислення розвивається шляхом повторення завершених кроків.

2.4. Основні форми мислення

Мислення (або пізнання) на стадії розсудку здійснюється через дію віддавання та приймання між чуттєвим змістом і прототипами зосереджено на меті. Тому спочатку має бути правильно встановлена мета. Правильною метою, як уже пояснювалося, є мета творення, заснована на Шімджон (любові). Як говорилося в «Епістемології», протообрази та образи форми, сформовані в протосвідомості клітин і тканин, по периферичних нервах досягають підсвідомості в нижньому центрі, інтегруються та залишаються там. Це є апріорні прототипи, з якими людина народжується. Образи форми стають формами мислення, які накладають певні обмеження на пізнання чи мислення.

Пояснимо, що означає, що підсвідомість у нижньому центрі має певні форми (образи форми). Припустимо, наприклад, що в людини апендицит. У нижній центр, який інтегрує протосвідомість, постійно передається інформація про «сонсан і хьонсан» (функції та структуру), характерні апендиксу. Тому, коли починається апендицит, нижній центр відразу дізнається про порушення та надсилає відповідні вказівки для відновлення нормального стану апендикса.

Крім того, занадто сильна рухливість шлунка може призвести до спазмів, а якщо вона занадто слабка, це може викликати гастроптоз. Нижній центр володіє також інформацією про силу рухливості шлунка і при відхиленнях в один чи інший бік коригує рухливість шлунка відповідним чином. Цей вид інформації, яка зберігається в підсвідомості нижнього центру, стосується «янсон та имсон».

Клітина складається з ядра та цитоплазми, яку контролює ядро. Ядро та цитоплазма перебувають у стосунках суб’єкта й об’єкта. Підсвідомість нижнього центру має також інформацію про «суб’єкт та об’єкт» у клітині.

Підсвідомість також відчуває «час і простір». Іншими словами, якщо десь в організмі у якийсь час є запалення, лейкоцити надсилаються в те місце в потрібний час, щоб побороти його.

Підсвідомість також знає про зв’язок між «кінцевістю та нескінченністю». Наприклад, еритроцити підтримують життя протягом певного періоду часу, потім руйнуються й утворюються нові еритроцити. Так само в організмі постійно створюються нові клітини, а старі клітини відмирають, і підсвідомість знає про цю кінцевість. Крім того, в організмі є клітини та органи, які виконують свої функції, зберігаючи безперервність, нескінченність і циклічність. Це свідчить про усвідомлення нижнім центром функціональної нескінченності таких клітин та органів.

Таким чином, підсвідомість нижнього центру знає такі форми, як-от: «сонсан і хьонсан», «янсон та имсон», суб’єкт і об’єкт», «час і простір», «кінцевість і нескінченність» тощо. Образи їхніх взаємодоповнювальних стосунків, відображені в підсвідомості, є образами форми, які зрештою надсилаються до коркових центрів головного мозку, де стають формами мислення.

Роль, яку мислеформи відіграють у мисленні, можна пояснити, порівнявши його з футбольним матчем. Під час гри у футбол гравці бігають та б’ють по м’ячу, як їм хочеться, але роблять це не безладно, а дотримуючись певних правил. Аналогічно розум розвиває мислення вільно, проте мислення під впливом образів форми приймає певну форму, тобто дотримується правил.

Форми мислення — це категорії. Категорії — це найвищі або найважливіші загальні поняття. У філософії Об’єднання категорії встановлюються на основі принципів чотирьохпозиційної основи та дії віддавання та приймання. Це тому, що чотирьохпозиційна основа та дія віддавання та приймання є ядром філософії Об’єднання. Таким чином, визначено насамперед десять основних категорій, зміст яких розкрито у главі «Епістемологія».

Дотепер багато мислителів установили різні категорії, але чимало з них перегукуються з категоріями філософії Об’єднання. Наприклад, категорія «сутність і явище» відповідає категорії «сонсан і хьонсан» у філософії Об’єднання.

У філософії Об’єднання розрізняють первинні та вторинні категорії. До первинних категорій відносяться десять основних форм, характерних саме для філософії Об’єднання. Вторинні категорії розроблені на основі первинних, і деякі з них збігаються з категоріями, прийнятими в традиційній філософії. Перелік первинних і вторинних категорій наведено нижче. Кількість вторинних категорій необмежена, і тут перераховано лише деякі з них.

Чому, попри те, що первинна категорія «сонсан і хьонсан» схожа на вторинну категорію «сутність та явище» або «зміст і форма», вживаються такі нерозповсюджені й унікальні терміни? В основі філософії Об’єднання лежать такі поняття, як чотирьохпозиційна основа, дія «початок-розділення-єдність», дія віддавання та приймання тощо. Без них філософія Об’єднання втратила би свій скелет. Тому не можна не використовувати пов’язані з ними поняття для назв категорій філософії Об’єднання. Категорії та філософські системи тісно пов’язані між собою. Подивившись на категорії, можна зрозуміти філософську систему, а подивившись на філософську систему, можна зрозуміти категорії. Категорії — це вивіска філософської системи. Оскільки філософія Об’єднання є новою філософією, безперечно потрібно встановити нову відповідну термінологію для категорій.

Марксистська філософія має свої категорії, філософія Канта — свої, філософія Гегеля — теж свої. Філософія Об’єднання також повинна мати свої категорії, що відображають її характерні риси, і це десять основних понять, що становлять первинні категорії.

2.5. Основні закони мислення

У формальній логіці фундаментальними законами мислення є: закон тотожності, закон суперечності, закон виключення третього та закон достатньої підстави. Однак, із точки зору філософії Об’єднання, існує ще більш базовий закон. Це закон віддавання та приймання. Цей закон є не тільки законом логіки, він насправді регулює всі сфери, включаючи політику, економіку, суспільство, науку, історію, мистецтво, релігію, освіту, етику, мораль, медіа, право, спорт, бізнес і всі природничі науки (фізику, хімію, фізіологію, астрономію тощо).

Крім того, цей закон поширюється і на весь світ творіння, тобто на весь земний світ (всесвіт) і весь духовний світ. І само собою зрозуміло, що це також і закон епістемології, яка безпосередньо пов’язана з логікою. Причина, чому закон віддавання та приймання діє так широко, полягає в тому, що це Божий «закон творення», джерелом якого є дія віддавання та приймання між Божими атрибутами (первісним сонсан і первісним хьонсан). Оскільки Бог створив усе суще, імітуючи дію віддавання та приймання між власними атрибутами, вона стала законом у світі творіння.

Це означає, що закон віддавання та приймання є основоположним законом, який керує всіма іншими законами. В основі фізичних, хімічних та астрономічних законів лежить закон віддавання та приймання. Відповідно закони та форми традиційних систем логіки, зокрема формальної логіки, ґрунтуються на цьому законі віддавання та приймання. Тому в логіці, як і в інших галузях, закон дії віддавання та приймання є основним законом мислення. Як приклад, порівняємо тут силогізм і закон дії віддавання та приймання.

2.5.1. Силогізм і закон віддавання та приймання

Силогізм — це одна з форм міркування у формальній логіці. На прикладі силогізму покажемо, що закон віддавання та приймання є основою для форм і законів формальної логіки.
Людина смертна.
Сократ — людина.
Отже, Сократ смертний.
Висновок тут є результатом зосередженої на меті дії віддавання та приймання (порівняння) між більшим засновком і меншим засновком. Іншими словами, за наведеним тут силогізмом криється мета, яка полягає в тому, щоб дізнатися інформацію про смертність Сократа. А більший і менший засновки зіставляються для того, щоб порівняти два висловлювання: «Людина смертна» і «Сократ — людина» (Рис. 10.14, 10.15).

Рис. 10.14. Дія віддавання та приймання порівняльного типу між висловлюваннями

Рис. 10.15. Дія віддавання та приймання порівняльного типу між підметом і предикатом

Те саме можна сказати про наступний приклад, у якому порівнюються метр і фут:
① Один метр — це 3,28 фута.
② Довжина цього столу 2 метри.
③ Отже, довжина цього столу становить 6,56 фута.

У цьому випадку висновок ③ — це результат (єдине ціле, число), отриманий шляхом порівняння (дії віддавання та приймання) між висловлюванням ① (числом) і висловлюванням ② (числом). Аналогічно висновок першого силогізму також є результатом дії віддавання та приймання, отриманий шляхом порівняння більшого та меншого засновків.

2.5.2. Закон тотожності та закон віддавання та приймання

Те саме стосується й закону тотожності. Розглянемо, наприклад, випадок висловлювання «А є А»: «Ця квітка — троянда». У цьому висловлюванні «ця квітка» і «троянда» порівнюються в умі та виноситься судження, що вони збігаються. Порівняння — це дія віддавання та приймання порівняльного типу. Як бачимо, в основі закону тотожності лежить закон віддавання та приймання. Те саме стосується й закону суперечності. Отже, стає зрозуміло, що всі форми та закони формальної логіки побудовано на фундаменті закону віддавання та приймання.

2.5.3. Мислення та свобода

Скажемо тут кілька слів про «мислення та свободу». Оскільки логіка наголошує на формах і законах мислення, можуть виникнути такі думки: «Невже кожна моя думка підлягає втручанню законів і форм?», «Я не хочу, щоби мною керували складні правила, як-от закони та форми», «Я хочу мислити вільно без будь-якого втручання». Насправді ж правила та форми надають мисленню свободу. Без правил і форм мислення не може просунутися ні на крок. Це так само, як потяг, який не може зрушити з місця без залізниці. Тіло та душа людини можуть підтримувати свої нормальні функції лише тоді, коли обоє живуть за законами.

Всі фізіологічні функції нашого організму підпорядковуються законам. Дихання, травлення, кровообіг і передача нервового збудження — все це відбувається за певними фізіологічними законами. Коли ці фізіологічні функції відхиляються від законів, наше тіло відразу починає хворіти. Те саме стосується й людського мислення. Якщо в законі тотожності «А є А» не використовувати логічне слово «є» і, наприклад, сказати «ця квітка, трояндою» замість «ця квітка є трояндою», то не буде зрозуміло сенсу сказаного. Те саме стосується й форми. Візьмемо, скажімо, загальноствердне судження «Кожна людина є твариною», форма якого «кожне S є P». Якщо прибрати з форми «кожне… є…», залишиться тільки «людина, твариною», і знов-таки не буде зрозуміло сенсу сказаного. Не тільки інші не зможуть зрозуміти, але з часом мовець теж не буде його розуміти.

Таким чином, мислення обов’язково потребує певних законів і форм. Тоді хіба не може бути чистого й вільного мислення? Іншими словами, чи існує свобода поза законами та формами? Авжеж, свобода в мисленні є. Це «свобода вибору в мисленні». Свобода вибору існує навіть при дотриманні законів і форм, тобто навіть не відступаючи від них. Візьмемо, наприклад, мислення щодо реалізації любові. Навіть якщо ми прагнемо до спільної мети і спільного напрямку реалізації любові, ми бачимо, що коли йдеться про конкретну реалізацію, індивідуальні цілі та напрямки в кожної людини відрізняються. Це через свободу вибору. Іншими словами, кожна людина вільно визначає потрібну мету й напрямок завдяки свободі вибору.

Як відбувається вільне мислення при виборі мети й напрямку? Під час мислення (внутрішньої дії віддавання та приймання) духовна апперцепція вільно комбінує і поєднує ідеї та поняття, які містяться у внутрішньому хьонсан; це є свободою задуму (планування). Ця свобода задуму (мислення) зумовлена ​​свободою розуму.