Новий погляд на цінності, як уже зазначалося, означає абсолютний погляд на цінності. Сьогодні, коли цінності руйнуються, встановлення нового погляду на цінності набуває першорядного значення. Проте запобігти краху цінностей за допомогою відносного уявлення про цінності майже неможливо. Іншими словами, потрібен абсолютний погляд на цінності, встановлений на основі з’ясування атрибутів Бога-Абсолюту, Його мети (мети творення) та законів (Логосу), якими Він керувався при створенні людства та Всесвіту.
Бог створив людину як об’єкт Своєї любові, щоб через любов отримати радість. Крім того, щоб дати радість людям, Бог створив усе суще як об’єкт любові людини. Під абсолютними цінностями розуміються цінності істини, добра і краси, які встановлені на основі такої Божої любові (абсолютної любові), тобто абсолютна істина, абсолютне добро та абсолютна краса. Отже, в основі нового погляду на цінності лежить абсолютна любов.
Об’єднання систем цінностей являє собою узгодження критеріїв оцінки цінностей (особливо такої цінності, як добро). Щоб це зробити, потрібно прояснити той факт, що чесноти всіх релігій — це різні форми вираження абсолютних цінностей, а, отже, всі чесноти існують в ім’я здійснення абсолютної любові.
З цієї точки зору нове уявлення про цінності не означає встановлення нових цінностей шляхом заперечення традиційного уявлення про цінності християнства, конфуціанства, буддизму, ісламу тощо. Оскільки основа традиційних цінностей зруйнована, новий погляд на цінності встановлюється як щось тверде, що, по-перше, ніколи більше не зруйнується і, по-друге, дозволить відродити різноманітні цінності минулого. Однак для того, щоб цьому новому уявленню про цінності була гарантована його абсолютність, воно повинно мати наступні теологічні, філософські та історичні основи.
7.1. Теологічна основа
Теологічна основа стосується питання, чи насправді існує Абсолют у Всесвіті, іменований «Богом» у християнстві, «Небом» у конфуціанстві, «татхата» в буддизмі, «Аллахом» в ісламі тощо, і який між ними зв’язок.
Щоб відповісти на це питання, потрібно насамперед з’ясувати нерозкрите в традиційних релігіях питання про мету, з якою абсолютний Бог створив людину і Всесвіт. Як уже було сказано в теорії Первісного образу, Бог є Богом Шімджон, а Шімджон — це «емоційний потяг до радості через любов». Завдяки цьому потягу Бог створив людей як об’єкт Своєї любові, а Всесвіт — як середовище, в якому можуть жити люди. Іншими словами, визначення Бога як «Бога Шімджон» не тільки раціонально пояснює неминучу причину створення Богом Всесвіту, але також служить важливою основою для підтвердження факту існування Бога.
Бог бажав, щоб люди вдосконалювалися за Його образом і подобою, бо в такому разі Божа радість досягла б свого піку. З цієї причини Бог дав людям Три Благословення. Іншими словами, Бог наказав людям удосконалювати свою особистість, свою сім’ю і своє володарювання. Таким чином, Божа мета творення була б досягнута через виконання людьми Трьох Благословень. Дивлячись із цієї точки зору, ми приходимо до розуміння, що основна мета всіх релігійних чеснот полягає в тому, щоб сприяти втіленню Трьох Благословень та реалізації мети творення Бога.
7.2. Філософська основа
Далі розглянемо філософську основу. Системи цінностей християнства, конфуціанства, буддизму та ісламу виникли приблизно в період з VI століття до н. е. до VII століття н. е. Це був час, коли людям доводилося беззастережно підкорятися наказам монархів. Іншого способу вижити в них не було. Більше того, беззастережна покора авторитетам була природною, оскільки людям того часу бракувало знань для критичного осмислення їхніх ідей. Тому люди в тогочасному суспільстві беззастережно дотримувалися вчень таких авторитетних осіб, як Будда, Ісус чи Мухамед. Було б нерозумно застосовувати цінності тієї епохи до людей із сучасним раціональним і логічним способом мислення. Тому доносити їхній погляд на цінності до сучасної людини потрібно методом раціонального пояснення, прийнятного для сучасних інтелектуалів.
Який метод може прийняти сучасна людина? Це природничо-науковий метод. Навіть етичні чесноти легко сприймуться сучасними інтелектуалами, якщо вони підтримуються науковими законами. У Стародавній Греції та на Сході мудреці часто виробляли уявлення про цінності та життя, вивчаючи природу. Наприклад, у Китаї Чжу Сі обстоював відповідність законів природи законам етики, і говорив, що закони природи стають законами етики в людському суспільстві. Нині подібну позицію займає марксизм, хоча його розуміння законів природи помилкове. Хоча в Новий час марксисти неправильно розуміли природні закони, але, як і Чжу Сі, вони наполягали на тотожності природних законів і соціальних законів (норм суспільного життя) і стверджували, що суспільство розвивалося через природну діалектику.
Отже, встановлюючи нові цінності, нам також потрібно дослідити природу і Всесвіт, виявити фундаментальні закони, які діють у ньому, і звідти вивести погляд на цінності. Крім того, має бути чітко з’ясовано, що закон, який пронизує Всесвіт, тобто Небесний шлях, є еталоном етичних і моральних норм. Саме в цьому полягає філософська основа.
Тут постає питання щодо відповідності законів природи законам етики, тобто чи можна закони природи безпосередньо перенести на закони етики? З погляду філософії Об’єднання, все існуюче поєднує в собі дуальні аспекти сонсан і хьонсан. Відповідно автоматично випливає висновок, що закони етики, які є законами аспекту сонсан, і закони природи, які є законами аспекту хьонсан, перебувають у стосунках відповідності.
Важливим питанням при цьому є те, як правильно розуміти природу. Як мовилося раніше в главі «Онтологія», марксистська діалектика неправильно розуміла природу, вважаючи, що природа розвивається через боротьбу протилежностей. Відповідно образ людини-борця, побудований на основі такого неправильного розуміння природи, був хибним.
Згідно з філософією Об’єднання, основний закон, який діє у Всесвіті (природі), — це не діалектика, а закон віддавання та приймання (закон дії віддавання та приймання). Як зазначено в главі «Онтологія», закон віддавання та приймання має такі характеристики:
1) корелятивність;
2) цілеспрямованість і зосередженість;
3) порядок і позиція;
4) гармонійність;
5) індивідуальність і взаємопов’язаність;
6) збереження ідентичності та розвиток;
7) коловий рух. Отже, поміркуймо про новий погляд на цінності (об’єднаний погляд на цінності) відповідно до закону Всесвіту.
Всесвіт має як вертикальний, так і горизонтальний порядок побудови. Місяць обертається навколо Землі, Земля — навколо Сонця, Сонячна система — навколо ядра Галактики, а Галактика обертається навколо центру Всесвіту. Це вертикальний порядок у Всесвіті. З іншого боку, планети Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун і Плутон обертаються кожна по своїй орбіті навколо Сонця, яке є центром. Це одна із систем горизонтального порядку у Всесвіті. Планети розташовуються в гармонійному порядку, і між ними немає будь-яких протиріч чи боротьби. З погляду упорядкованості системи, сім’я — це Всесвіт у мініатюрі. Тому в сім’ї встановлюється як вертикальний, так і горизонтальний порядок.
Відповідно до вертикального порядку в сім’ї встановлюється система вертикальних цінностей. Батьки проявляють глибоку любов до дітей, а діти — шанобливість до батьків. Це вертикальні цінності на рівні сім’ї. При перенесенні цієї системи на суспільство та країну можна вивести інші види вертикальних цінностей: турбота і справедливість правителя стосовно народу й підданих та вірність народу й підданих до свого правителя; обов’язок учителів стосовно учнів і повага й слухняність учнів до вчителів; захист молодшого старшим та повага старшого молодшим; авторитет начальників і їхні накази підлеглим та покора підлеглих начальникам тощо.
Відповідно до горизонтального порядку в сім’ї встановлюється система горизонтальних цінностей. У сім’ї між чоловіком і дружиною існує гармонійне кохання, а між братами та сестрами — дружба. Це також переростає в цінності стосовно колег, сусідів, співвітчизників, суспільства, людства тощо. Тож встановлюються горизонтальні цінності у вигляді таких чеснот, як доброзичливість, терпимість, справедливість, вірність, ввічливість, скромність, співчуття, співпраця, служіння, порозуміння тощо.
Якщо такі вертикальні й горизонтальні цінності будуть підтримуватись у суспільстві, останнє житиме в мирі та благотворно розвиватиметься, а якщо ні, то суспільство зануриться в хаос. Згадані цінності — не пережитки феодального суспільства, як кажуть комуністи, а універсальні норми людської поведінки, яких люди повинні дотримуватися вічно. Це пояснюється тим, що так само, як закон Всесвіту вічний, закон людського суспільства відповідно до закону Всесвіту також є вічним.
Крім того, закону Всесвіту властивий принцип індивідуальності, якому відповідає індивідуальний погляд на цінності. Усі індивідуальні істоти у Всесвіті беруть участь у порядку побудови Всесвіту, зберігаючи при цьому свої особливості. Тому в людському суспільстві кожен індивід теж формує свою унікальну особистість та одночасно має взаємини з іншими. Індивідуальні цінності включають чистоту, чесність, дружелюбність, помірність, хоробрість, мудрість, самовладання, терпіння, самостійність, саморозвиток, самоконтроль, справедливість, старанність, цнотливість і т. д. Усі вищезгадані чесноти дозволяють індивіду вдосконалювати себе.
Розглянуті чесноти вертикальних, горизонтальних та індивідуальних цінностей не є особливо новими. Цього вже навчали Конфуцій, Будда, Ісус, Мухамед та ін. Однак, не маючи під собою чіткої філософської основи, сьогодні ці традиційні цінності втратили свою переконливість. Представлена тут тверда філософська основа уможливлює відродження також традиційних цінностей.
7.3. Історична основа
Далі буде представлено історичну основу. Новий погляд на цінності, згаданий вище, має бути обґрунтований історично. Комунізм стверджує, що так само, як природні явища розвиваються через боротьбу, людська історія теж розвивалася через (класову) боротьбу. Утім, як пояснюється в «Теорії історії», історія розвивалася не через боротьбу. Розвиток історії відбувався завдяки гармонійній дії віддавання та приймання між суб’єктом і об’єктом (лідером і громадськістю).
Це факт, що в історії була боротьба, але це була не класова боротьба. Це була боротьба між добрішими силами та злішими силами. З точки зору цінностей, можна сказати, що це була боротьба між різними уявленнями про цінності. Іншими словами, це була боротьба між цінностями на стороні, які ближче до Небесного шляху (сторони добра), і цінностями на стороні, які далі від Небесного шляху (сторони зла). І хоча бували випадки, коли сторона добра тимчасово програвала стороні зла, зрештою перемагала сторона добра, яка була ближче до Небесного шляху. Як говорив Мен-цзи: «Ті, хто слухаються Неба, виживають; ті, хто цього не робить, гинуть». Однак боротьба між добром і злом полягала не в тому, щоб розвивати історію, а в тому, щоб змінити напрямок її руху в бік добра (див. главу 8 «Теорія історії»).
Озираючись на історію, ми бачимо, що світські держави виникали і руйнувалися, а релігії, які пропагують добро, продовжують існувати донині. Крім того, хоча багато святих і праведників були принесені в жертву силам зла, їхні вчення та досягнення часто служили уроками та прикладами для життя майбутніх поколінь. Подібні історичні факти є доказом того, що Небесний шлях продовжує жити і діяти в історії. Іншими словами, історія показує, що жоден правитель не може пручатися цьому Небесного шляху, а якщо він не послухається шляху Небес, на цього непокірного чекає сумна доля.
Інший закон історії говорить, що мета вже була встановлена на її початку. Створення Всесвіту відбувалося згідно із Законом (Логосом), зосередженим на меті (меті творення). У насіння (або яйця) живих істот Закон уже закладений від початку, і зростання насіння відбувається відповідно до цього Закону. Так само в історії народів, в історії людства на початку була певна ідея, й історія розвивалася в напрямку цієї ідеї. Іншими словами, мета, якої має досягти історія, була вже прихована в початковій точці історії. Це був ідеал людства і народу, ідеал заснування країни, символічно виражений у міфах, легендах і казках.
Історія почалася як історія гріха через гріхопадіння прабатьків людства, але Бог доніс до людей образ світу ідеалу творення, який має бути відновлений, у своєрідній формі міфів, змішаних із символами та метафорами. Наприклад, події в Едемському саду, записані в Книзі Буття, пророчі записи в Книзі Ісаї та в Книзі Одкровення, а також міф про Тангуна в корейському народі. Загалом ідеалом людства, ідеалом народу досі було здійснення доброго, світлого, мирного та щасливого світу. Це втілення світу, який відповідає Небесному шляху. Таким чином, у формі міфів та пророцтв Бог навчав, що мета історії (реалізація Небесного світу) вже була встановлена на початку історії. Отже, майбутній світ, до якого прагне історія, — це світ, який узгоджується з Небесним шляхом і має усталені цінності. Вище було представлено теологічну, філософську та історичну основу.