Розділ 6. Вразливість традиційних систем цінностей

Як уже згадувалося, однією з причин руйнування нинішніх цінностей є те, що традиційні системи цінностей, переважно релігійні, втратили свою переконливість. Погляньмо, чому і як загальноприйняті уявлення про цінності втратили силу переконливості.

6.1. Вразливість уявлення про цінності в християнстві

У християнстві ми знаходимо в наступних віршах чудові чесноти:

• «Люби свого ближнього, як самого себе» (Матв. 22:39).
• «Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує» (Матв. 5:44).
• «Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви» (Матв. 7:12).
• «Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені. Блаженні лагідні, бо землю спадкують вони. Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть. Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть. Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть. Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне» (Матв. 5:3-10).
• «А тепер залишаються віра, надія, любов, оці три. А найбільша між ними любов!» (1 Кор. 13:13).
• «А плід духу: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, стриманість: Закону немає на таких!» (Гал. 5:22-23).

Фундаментом усіх чеснот є любов, адже сказано, що «любов же будує» (1 Кор. 8:1). Також записано, що «від Бога любов… бо Бог є любов» (1 Ів. 4:7-8). Це означає, що Бог є основою любові. Однак із настанням Модерну існування Бога почали заперечувати Ніцше, Фейєрбах, Маркс, Рассел, Сартр та інші. А християнство виявилося нездатним ефективно впоратися з ідеями, які заперечують існування Бога. Іншими словами, в теоретичному протистоянні теїзму та атеїзму християнство неодноразово зазнавало поразки. Через це величезна кількість молоді потрапила в полон атеїзму.

Крім того, християнському погляду на цінності кинув виклик комунізм. Комуністична теорія заперечує абсолютну любов і любов до людства, проголошені християнством, і стверджує, що справжня любов — це класова любов або товариська любов. Вважається, що в суспільстві, де існує боротьба інтересів, любові поза класом бути не може. Людині доводиться вибирати: або ставати на бік пролетаріату, або — на бік буржуазії. Відповідно комуністи наполягають, що любов до людства — це порожня фраза, і що в дійсності класове суспільство унеможливлює практику любові до людства. Людям, які чують подібні твердження, класова любов, безсумнівно, здається реалістичною, а християнська любов — концептуальною. Особливо в стані, коли неможливо бути впевненим в існуванні Бога, джерела любові, традиційний християнський погляд на Бога (на любов) цілком закономірно здається не надто переконливим.

Тому недарма нещодавно в країнах третього світу з’явилася «теологія визволення» і «теорія залежності». Згідно з теологією визволення, Ісус був революціонером, який прийшов звільнити пригноблених і бідних людей свого часу. А оскільки симпатія християн до бідних узгоджується з комуністичною класовою любов’ю, існував навіть аргумент, що потрібно співпрацювати з комунізмом у розв’язанні актуальних проблем ⁶. Відповідно до теорії залежності, бідність у третьому світі є неминучим наслідком структурних протиріч між розвиненими країнами та країнами третього світу. Ця теорія стверджує, що країни третього світу можуть позбутися бідності тільки шляхом протистояння розвиненим капіталістичним країнам. Як і теологія визволення, теорія залежності шукала шляхи співпраці з комунізмом ⁷.

На відміну від комунізму теологія визволення й теорія залежності не мали під собою міцної філософської основи, історичної та економічної теорії, тож, зрештою, вони не встояли перед комунізмом. Що ж до християнства, то воно було не в змозі вжити будь-яких дієвих заходів.

6.2. Вразливість уявлення про цінності в конфуціанстві

У конфуціанстві є наступні чесноти:

• п’ять норм моральної поведінки;
• чотири чесноти;
• чотири початки;
• вісім принципів;
• вірність обов’язку та синівська шанобливість.

6.2.1. П’ять норм моральної поведінки, які регулюють п’ять видів людських стосунків

П’ять норм моральної поведінки з давніх часів були описані так: «Стосунки батька і сина мають вирізнятися любов’ю, стосунки монарха і підданого — вірністю, стосунки чоловіка і дружини — відмінністю, стосунки старших і молодших — порядком, а стосунки друзів — довірою». Ці принципи вважалися основою людських взаємин і саме на них наголошував Мен-цзи.

6.2.2. Чотири чесноти

Мен-цзи проповідував чотири чесноти: людинолюбство (жень), справедливість, ввічливість і мудрість. Пізніше Дун Чжуншу з династії Хань додав «віру» і встановив «Шлях п’яти благородних чеснот»: людинолюбства, справедливості, ввічливості, мудрості та віри.

6.2.3. Чотири початки

Чотири початки — це співчуття (почуття жалю), почуття сорому і неприязні (соромитися несправедливості і ненавидіти недобрість), поступливість (вміння поступатися) і розважливість (вміння розрізняти, що правильно, а що ні). Згідно з ученням Мен-цзи, кожен з них дає початок одній із чотирьох чеснот: людинолюбству, справедливості, ввічливості та мудрості.

6.2.4. Вісім принципів

Для досягнення миру у світі, чиновник повинен виконувати таке:

а) вивчати багато речей;
б) розширювати свої знання;
в) керуватись щирими помислами;
г) виправляти своє серце;
ґ) удосконалювати свою особистість;
д) регулювати життя своєї сім’ї;
е) добре управляти державою;
є) нести світу спокій ⁸.

6.2.5. Вірність обов’язку та синівська шанобливість

Вірність обов’язку та синівська шанобливість — це чесноти, дотримуючись яких людина служить начальнику та шанує своїх батьків.

Основою всіх цих чеснот є жень (людинолюбство), а основою жень є Небо ⁹. Однак у конфуціанстві немає чіткого пояснення, що таке Небо.

Застосовуючи теорію базису та надбудови, комуністи розглядали конфуціанське вчення лише як засіб раціоналізації класового правління, який був створений правлячим класом для підкорення широких мас в епоху феодалізму. Відповідно вони критикували конфуціанство за те, що воно не підходить для сучасного демократичного суспільства з його принципами рівноправності і правління більшості. У результаті чесноти конфуціанства сьогодні майже забуті, й оскільки суспільство урбанізується, а сім’ї стають нуклеарними, конфуціанські цінності ще більше руйнуються, і, як наслідок, у суспільстві посилюється безлад і плутанина.

6.3. Вразливість уявлень буддистів про цінності

Фундаментальною чеснотою в буддизмі є співчуття, і для його практики потрібно вести життя самодисципліни. Через таке життя людина спочатку досягає рівня шраваки (Śrāvaka, практикуючий буддист, ідеал якого — слухати проповіді Будди, усвідомити принципи чотирьох шляхетних істин і самому стати учнем Архата), потім рівня пратьєкабудди (просвітлений, який самостійно, не покладаючись на вчення Будди, усвідомив істину безсмертя і досяг стану свободи), потім — бодгісаттва (святий, який прагне до стану Будди і намагається привести всіх живих до цього стану) і, нарешті, рівня Будди (пробуджений, або святий, який сам усвідомив великий шлях буддизму). Втілення співчуття в житті стає можливим на рівнях бодгісаттви та Будди. Вважається, що в процесі шраваки та пратьєкабудди людина ще не досягла стадії втілення співчуття.

Людина не усвідомлює того, що все у світі змінюється, тобто є мінливим, вона прив’язана до реальності життя, і в цьому криється причина її страждань. Щоб позбутися страждань, людина повинна відмовитися від цієї прив’язаності через життя в самодисципліні. Позбавлення від прив’язаності й звільнення від страждань називається нірваною. Досягнувши нірвани, людина входить у стан безкорисливості і може втілювати справжнє співчуття.

Ідеї Будди систематизовано у вченні про чотири шляхетні істини і благородний вісімковий шлях. Чотири шляхетні істини включають:

а) істину страждання;
б) істину причини страждання;
в) істину припинення страждання;
г) істину благородного шляху подолання причини страждання.

Коротко пояснимо зміст кожної істини:

а) Істина страждання каже, що все життя є стражданням.
б) Істина причини страждання навчає, що причиною страждання є прив’язаність.
в) Істина припинення страждання вчить, що для того, щоб позбутися страждань і досягти стану нірвани, потрібно відмовитися від прив’язаності.
г) Істина благородного шляху подолання причини страждання каже, що існує шлях правильної практики, який веде до нірвани.

Цей шлях — це благородний вісімковий шлях, який включає вісім таких пунктів.

1. Правильний погляд: відкиньте всі упередження та правильно оцінюйте все існуюче.
2. Правильний намір: майте правильне мислення.
3. Правильне мовлення: майте правильне мовлення.
4. Правильна поведінка: не вбивайте і не крадіть.
5. Правильне життя: ведіть правильне життя згідно з правилами.
6. Правильне зусилля: докладайте зусиль у єдності душі, щоб не породжувати зло, яке ще не виникло, а породжувати добро.
7. Правильна усвідомленість: позбавившись безладних думок, завжди пам’ятайте про пошук істини.
8. Правильна зосередженість: відпустіть безладні думки, викликані душевними муками, належним чином сконцентруйте свій розум і заспокойте його.

В результаті дослідження причин виникнення людських страждань було створено систему, що складається з дванадцяти пунктів і називається вченням про дванадцять причин. Відповідно до цього вчення, головною причиною страждання людини є її бажання, або прив’язаності, а якщо подивитися глибше, то це невігластво стосовно татхата, тобто нерозуміння того, що біль і страждання не є первісним існуванням. Усі види страждання походять від цього невігластва.

У Махаяні, одному з напрямів буддизму, існує шість чеснот, яких потрібно дотримуватися, щоб стати бодгісаттвою. Це шість параміт, як-от:

1. Щедрість — безумовно віддавати іншим зі співчуття.
2. Етичність — дотримуватися заповідей.
3. Терплячість — терпіти біль.
4. Старанність — не лінуватися і практикувати шлях Будди.
5. Концентрація — об’єднати розум у медитації.
6. Мудрість — розрізняти добро і зло, що правильно, а що ні.

Основою вищезгаданих буддистських чеснот є співчуття, а основою співчуття — татхата, істинна природа Всесвіту ¹⁰. Проте сьогодні ці буддійські цінності втрачають свою переконливість. Їхня переконливість ослабла, тому що буддійська доктрина має такі проблеми:

а) не ясно, що конкретно собою являє татхата, справжня природа Всесвіту;
б) незрозуміло походження дхарми (всіх явищ і предметів у Всесвіті);
в) немає принципового пояснення, чому виникло невігластво;
г) неможливо докорінно розв’язати актуальні проблеми (людського життя, суспільства, історії) тільки шляхом самодисципліни;
ґ) життя в самодисципліні не пов’язане з розв’язанням актуальних проблем та ін.

Крім того, буддизму кинув виклик комунізм. Напад комуністів можна підсумувати так: «Реальне суспільство сповнене соціального зла, такого як експлуатація, гноблення та прірва між багатими й бідними, але причиною є не невігластво, а системні суперечності в капіталістичному суспільстві. Буддійські практики — це втеча від реальності заради особистого порятунку та ухилення від розв’язання проблем. Практика самодисципліни без розв’язання реальних проблем — це просто лицемірство». Піддавшись таким нападкам, буддизм, як і інші релігії, не зміг висунути дієвих контраргументів.

6.4. Вразливість уявлення про цінності в ісламі

Іслам вважає Мухамеда найбільшим пророком, а Коран найповнішим зі священних писань. Іслам також визнає Авраама, Мойсея, Ісуса як пророків, а п’ятикнижжя Мойсея, псалми Давида та Євангелія — священними книгами. Тому ісламські чесноти мають багато спільного з іудейськими та християнськими ¹¹.

Ісламське вчення про віру та практику сформульовано у шести догматах віри та п’яти обов’язках віруючого. Шість догматів віри включають: віру в Аллаха, в ангелів, у священні книги, у пророків, у Судний день і в приречення. П’ять обов’язків віруючого включають: сповідання віри, молитву, піст, податок на користь бідних і паломництво у святі місця. Об’єктом віри є Аллах — абсолютний, єдиний Творець і Владика. На запитання про те, хто такий Аллах, ісламські теологи наводять 99 атрибутів, серед яких основні — «милостивий» і «милосердний» ¹². Отже, можна сказати, що з усіх чеснот ісламу найосновнішою є милість або милосердя.

Таким чином, первісно ісламське уявлення про цінності має багато спільного з системами цінностей інших релігій і може перебувати з ними в гармонії. Проте в дійсності дотепер відбулося чимало серйозних конфліктів, включаючи боротьбу між ісламськими сектами та війни з іншими релігіями. Скориставшись цими конфліктами, комуністи накинулися на іслам із такою критикою: «Любові до людства, як її проповідує іслам, у реальності бути не може. Боротьба між ісламськими сектами доводить це. У класовому суспільстві любов має лише класовий характер». Використовуючи конфлікти ісламу з іншими релігіями у своїх цілях, комуністи спонукали деякі ісламські країни стати комуністичними або принаймні прокомуністичними.

Окрім протистояння всередині ісламу, триває також серйозна зовнішня конфронтація між ісламом, іудаїзмом та християнством. Той факт, що іслам має внутрішнє протистояння, а також серйозну конфронтацію з іншими релігіями, які спільно вірять у Боже творення та провидіння, сам по собі підриває переконливість цінностей ісламу для широкої громадськості.

6.5. Вразливість уявлення про цінності в гуманітаризмі

Термін «гуманітаризм» часто використовується в тому ж значенні, що і термін «гуманізм». Проте гуманітаризм, власне кажучи, відрізняється від гуманізму. Гуманізм — це сукупність поглядів, направлених на звільнення людей шляхом забезпечення самостійності людської особистості, тоді як гуманітаризм має сильне етичне забарвлення і виступає за повагу до особистості, філантропію, загальне братерство і т. д. На відміну від тварин, людям властива людяність, отже, до всіх людей слід ставитися з повагою. Цю досить туманну ідею і представляє гуманітаризм. Однак він не дає чіткого пояснення щодо основного питання: що є людина?

Тому гуманітаризм не захищений від нападів з боку комуністичної ідеології. Уявімо, наприклад, гуманітарного бізнесмена. Комуніст може звернутися до нього з таким міркуванням: «Ви експлуатуєте своїх робітників, навіть не усвідомлюючи цього. Хіба ми не повинні побудувати суспільство, де всі люди зможуть користуватися благами разом?» Припустимо, є гуманітарна молодь, яка вважає, що отримання знань є найважливішою справою в житті. Комуніст може їх запитати: «Заради чого ви навчаєтесь? Не можна думати лише про свою кар’єру. Зрештою, всі ваші знання будуть служити інтересам буржуазії. Чи не думаєте ви, що своє життя ми маємо присвятити народу?» Совісній молоді буде важко спростувати таку критику, і навіть якщо вони не стануть комуністами, то вважатимуть, що комуністи мають рацію. Тому люди з гуманітарними уявленнями про цінності були безпорадні проти нападок комуністів. Відповідно в минулому чимало прихильників гуманітаризму звернулися до комунізму (хоча нині, після падіння комунізму, вони, звісно, зрозуміли, що комунізм був нічим іншим, як брехнею).

Наведені вище приклади показують, що традиційні уявлення про цінності втратили переконливість. Таким чином, стає зрозуміло, що шлях до відновлення традиційних цінностей полягає у встановленні нового погляду на цінності на міцному фундаменті віри в існування Бога.