Останнім часом нерідко відзначають вульгаризацію мистецтва. Це означає, що зв’язок між мистецтвом та етикою стає проблемним. Мистецтво є однією з форм володарювання над творінням. Володарювати над творінням первісно має людина, яка досягла досконалості, пройшовши процес розвитку, що включає три стадії: формування, зростання й завершення. Досконалість означає досконалість любові та досконалість характеру. Відповідно люди мали спочатку стати людьми любові, себто людьми етики, а потім володарювати над усім сущим. Це означає, що митець має бути ще й етичною людиною.
Зв’язок між етикою та мистецтвом можна вивести зі зв’язку між любов’ю та красою. Любов — це емоційна сила, яку суб’єкт віддає об’єкту, а краса — це емоційний стимул, який суб’єкт отримує від об’єкта. Відповідно любов і краса пов’язані, як дві сторони однієї медалі. Отже, стає зрозуміло, що етика, яка оперує поняттям «любов», та мистецтво, яке оперує поняттям «краса», нерозривно й тісно пов’язані. З цієї точки зору ми доходимо висновку, що істинна краса утворюється на основі істинної любові.
Але до сьогодні митцям це не вдалося. Це тому, що в них не було твердого філософського обґрунтування, чому вони мають бути етичними. Відтак багато митців, особливо письменників, висвітлювали у своїх творах тему любові, але здебільшого це була безпринципна любов грішного світу.
Оскар Вайльд (1854—1900), відомий як прихильник естетизму (мистецтва заради мистецтва), опинився у в’язниці за звинуваченням у гомосексуалізмі й закінчив своє життя у відчаї та злиднях. Поет-романтик Байрон (1788—1824) займався творчою діяльністю і водночас вів розпусне життя, маючи зв’язки з багатьма жінками. Твори цих письменників висловлювали не що інше, як їхню гріховну любов або агонію.
Між тим, були й письменники, які описували істинну любов. Один із них — Лев Толстой (1828—1910). Викриваючи пороки верхівки російського суспільства, він також змальовував істинну любов. Іншими словами, його стиль був, з одного боку, реалізмом, зображенням дійсності, а з іншого боку — ідеалізмом, прагненням до ідеалів. Утім, рідко можна знайти такого митця, як Толстой, який би або залишив твори, що виражають істинну любов, або займався творчістю, шукаючи істинну любов.