Далі розберемо типи краси. Оскільки традиційна естетика описала типи краси, ми розглянемо цю тему з наміром запропонувати альтернативу.
9.1. Типи любові й краси з точки зору філософії Об’єднання
Краса визначається шляхом дії віддавання та приймання між суб’єктом і об’єктом, зосереджених на меті. Тому краса змінюється залежно від спостерігача (суб’єкта), а також залежно від виду об’єкта (твір мистецтва, природний об’єкт). Отож існує нескінченна різноманітність краси, але типи краси можна визначити, зібравши разом схожі види краси. Були науковці, які запропонували подібну класифікацію типів краси.
Як зазначалося вище, з точки зору філософії Об’єднання любов невіддільна від краси, а краса не може існувати окремо від любові. Чим більше батьки люблять своїх дітей, тим красивішими вони їм здаються. Таким чином, коли любов кількісно зростає, відчувається, що краса теж кількісно збільшується. Це пояснюється тим, що любов і краса утворюють кільцевий ланцюг шляхом дії віддавання та приймання між суб’єктом та об’єктом. Іншими словами, коли суб’єкт і об’єкт обмінюються любов’ю, сторона, що віддає, дарує любов, а сторона, що приймає, отримує її як красу. Таким чином, любов і краса утворюють дві сторони однієї медалі. Отже, перед розглядом типів краси потрібно розглянути типи любові.
Любов Бога проявляється в сім’ї, розділяючись на батьківську любов, подружню любов, дитячу любов, а також братсько-сестринську любов. Ці чотири види роздільної любові є основними формами любові. Ці основні форми любові далі поділяються на
1) любов батька й любов матері,
2) любов чоловіка й любов дружини,
3) любов сина й любов дочки.
Таким чином, ці три види роздільної любові знову диференціюються на пари односторонньої любові обох статей. І кожен із цих шести видів односторонньої любові подрібнюється на більш різноманітні форми любові. Наприклад, батько вирізняється такими якостями, як суворість, великодушність, широта, велич, глибина, благоговійність тощо. Тому любов батька проявляється у формі суворої любові, великодушної любові, широкої любові, величної любові, глибокої любові, благоговійної любові тощо. З іншого боку, мати вирізняється ніжністю й миролюбністю, тому любов матері проявляється у формі елегантної любові, благородної любові, теплої любові, делікатної любові, м’якої любові, ніжної любові тощо.
Любов чоловіка має чоловічі якості й проявляється стосовно його дружини як активне кохання, віддане кохання, відважне кохання, рішуче кохання тощо. Любов дружини має жіночі якості й проявляється стосовно її чоловіка як пасивне кохання, підтримуюче кохання, податливе кохання, дбайливе кохання тощо.
Любов дітей до батьків проявляється як шаноблива любов, слухняна любов, залежна любов, мила любов, жартівлива любов тощо. Крім того, є любов старшого брата до своїх молодших братів і сестер, любов старшої сестри до своїх молодших братів і сестер, любов молодшого брата до своїх старших братів і сестер, а також любов молодшої сестри до своїх старших братів і сестер. Це все взаємна любов між дітьми, яка також входить до поняття «дитяча любов». Таким чином, три основні форми любові поділяються на пари односторонньої любові, і далі урізноманітнюючись, проявляються у вигляді незліченної кількості відтінків любові.
Відповідно до цих типів любові проявляються типи краси. По-перше, у відповідь на три форми любові встановлюються три основних форми краси: батьківська краса, подружня краса й дитяча краса. Далі вони поділяються на шість видів односторонньої краси:
1) батьківську красу й материнську красу,
2) красу чоловіка й красу дружини,
3) красу сина й красу дочки.
Згадані види додатково поділяються на красу з різними характеристиками. Сюди входять:
краса батька: сувора краса, великодушна краса, широка краса, велична краса, глибока краса, благоговійна краса тощо;
краса матері: елегантна краса, вишукана краса, тепла краса, витончена краса, м’яка краса, ніжна краса тощо;
краса чоловіка: чоловіча краса, активна краса, віддана краса, непохитна краса, рішуча краса, смілива краса, виважена краса тощо;
краса дружини: жіноча краса, пасивна краса, підтримуюча краса, покірна краса, сумна краса, ласкава краса, дбайлива краса тощо;
краса сина: шаноблива краса, слухняна краса, залежна краса, юна краса, жартівлива краса, мила краса тощо, усі з яких мають хлоп’ячі риси;
краса дочки: шаноблива краса, слухняна краса, залежна краса, юна краса, жартівлива краса, мила краса тощо, усі з яких мають дівчачі риси.
Батько не завжди дарує дітям тільки теплу любов. Коли діти роблять щось не так, він суворо вичитує їм. Дітям це може не сподобатися, але пізніше вони відчують подяку. Любов не завжди тепла, як весна, іноді вона буває сувора, як зима. Таку сувору любов діти можуть відчувати як красу. Це є сувора краса.
Припустимо, що дитина робить серйозну помилку й повертається додому, очікуючи, що батько її насварить. А тут несподівано батько прощає дитину й говорить: «Усе гаразд». У цьому разі дитина відчує від батька широку як океан красу. Це великодушна краса. Іншими словами, якщо дитина отримує різні види любові від свого батька, вона відповідно відчуватиме різні відтінки краси. Любов матері відрізняється від любові батька. Материнська любов дуже ніжна й миролюбна. Діти відчувають таку любов матері як елегантну красу, м’яку красу тощо.
Любов чоловіка дружина відчуває як мужність, солідність тощо. Це — чоловіча краса. А любов дружини відчувається чоловіком як жіночність, ніжність, ласкавість тощо. Це і є жіноча краса.
Дітям властиво намагатися догодити батькам. Вони стараються порадувати батьків тим, що добре навчаються, малюють, танцюють тощо. Це дитяча любов, яка сприймається батьками як мила краса. Або бувають випадки, коли дитина надзвичайно кумедна. Це — жартівлива краса. Більше того, у міру зростання дітей батьки відчувають красу, відповідну їхньому віку. Крім того, краса, яка відчувається від хлопчика, відрізняється від краси, яка відчувається від дівчинки. Це краса сина і краса дочки. Між дітьми, тобто у стосунках братів і сестер теж проявляються унікальні види краси у відповідь на любов їхніх братів і сестер.
Таким чином, люди під час дорослішання в сім’ї відчувають різні види краси. Коли ці різні відчуття поєднуються, розділяються або видозмінюються, ми відчуваємо все різноманіття краси. Відчуття прекрасного в природі чи творах мистецтва походить від типів краси, сформованих у сім’ї. Різноманітні типи краси, що формуються в людських стосунках у сім’ї, переносяться на природу, на твори мистецтва й відчуваються як краса природи, художня краса тощо.
Наприклад, коли бачиш водоспад, що падає з крутої гори чи високої скелі, відчуваєш величну красу, яка є продовженням і видозміною батьківської краси. Краса, яку відчуваєш від тихого озера чи ясної луки, є продовженням і видозміною материнської краси. Крім того, миловидність дитинчат тварин або паростків рослин є продовженням і видозміною дитячої краси. Те саме стосується творів мистецтва. Картини та скульптури, що зображують Діву Марію, є вираженням материнської краси, а готичну архітектуру можна розглядати як продовження або видозміну батьківської краси.
9.2. Традиційні типи краси
Основними типами краси в естетиці є грація (Grazie) і велич (Erhabenheit). Грація — це краса збалансованої гармонії, яка є дуже позитивною і безпосередньо приносить задоволення. З іншого боку, велич — це краса, яка викликає відчуття здивування чи благоговіння, як, наприклад, при спогляданні високих гір чи бурхливих хвиль.
Кант сказав, що краса (грація) також включає в себе вільну красу (freie Schönheit) і прикладну красу (anhängende Schönheit). Вільна краса — це краса, яку зазвичай відчувають усі і яка не обмежується жодною конкретною концепцією. Прикладна краса стосується краси, яка залежить від певної мети (або концепції) і яка відчувається внаслідок її практичної корисності, наприклад, зручна для носіння, придатна для проживання тощо.
Крім того, у теорії мистецтва зазвичай обговорюється чиста краса (Reinschöne), трагічна краса (Tragische), комічна краса (Komische) тощо. Утім, оскільки ці типи традиційної краси утворилися на основі досвіду, незрозуміло, за якими критеріями вони класифікуються. На противагу цьому типи краси в «Теорії мистецтва Об’єднання» базуються на чітких принципах, тобто на типах любові, як описано вище.