3.1. Порядок і рівність, які існують донині
У Новий час демократія скасувала середньовічну ієрархічну систему та різні привілеї, що існували в рамках цієї системи, і реалізувала рівність перед законом та рівність у політичній участі, тобто систему загального виборчого права. Однак, попри реалізацію принципу рівності перед законом, економічної рівності так і не було досягнуто, і прірва між багатими та бідними ще більше зросла. Навіть якщо рівність перед законом реалізовано, поки розрив між багатими та бідними не буде усунено, це буде лише номінальна, а не справжня рівність. Тому Карл Маркс пропагував скасування приватної власності й побудову комуністичного безкласового суспільства з метою досягнення економічної рівності. Проте наслідком упровадження комунізму протягом 70 років після російської революції стала поява нового привілейованого класу, що призвело до нового типу прірви між багатими та бідними. Таким чином, усупереч неодноразовим спробам, справжню рівність так і не було реалізовано, хоча люди прагнули рівності від початку історії донині.
Тут постає питання «порядку і рівності». Якби всі люди були абсолютно рівними в правах, різниця між правами тих, хто править, і тих, ким правлять, не визнавалася б, і в суспільстві запанувала б анархія та безлад. З іншого боку, занадто великий акцент на порядок підриватиме рівність. Отже, нам потрібно замислитися про те, що таке істинна рівність, якої прагне первісна душа людини, і як розв’язати проблему порядку й рівності. Рівність тут означає не економічну рівність, а «рівність прав». Загальновідомо, що рівність прав є одним з основних принципів демократії. Концепція рівності в цьому сенсі зазвичай сприймається як така, що суперечить концепції порядку. Іншими словами, якщо наголошувати на рівності, легко ігнорувати порядок, а якщо наголошувати на встановленні порядку, легко ігнорувати рівність. Таким був загальний погляд на «порядок і рівність» до сьогодні.
3.2. Порядок і рівність за Принципом
З погляду філософії Об’єднання, рівність за Принципом — це рівність любові та рівність особистості. Адже рівність, якої щиро прагнуть люди, є рівністю дітей під покровом любові Бога — Батька людства. Це рівність, при якій Божа любов дається всім людям однаково, так само як усьому сущому однаково світить Сонце. Отже, рівність за Принципом є рівністю, дарованою Богом, Суб’єктом, а не рівністю, якою люди, об’єкти можуть заволодіти за власним бажанням.
Любов Бога в сім’ї проявляється роздільно за порядком. Відповідно рівність любові — це рівність через порядок. Під рівністю любові через порядок мається на увазі рівність ступеня повноти любові. Іншими словами, рівність любові реалізується, коли любов наповнює кожного відповідно до його позиції та особистості. Повнота любові приносить задоволення, радість і вдячність. Отже, рівність за Принципом є рівністю задоволення, рівністю радості, а також рівністю вдячності.
Повноту Божої любові відчувають лише ті, хто має досконалу об’єктну свідомість — серце служіння Богу і серце вдячності Богу. Хоч яка велика Божа любов, але ті, кому бракує об’єктної свідомості, не зможуть відчути задоволення; натомість вони відчуватимуть невдоволення.
Коли ми говорили про «рівність прав», малися на увазі природні права, які відстоювалися Локком (право на захист життя, свободи та власності), Декларацією прав людини під час Французької революції (1789), Декларацією незалежності Сполучених Штатів Америки (1776) та Міжнародною декларацією прав людини, прийнятою на Генеральній Асамблеї Організації Об’єднаних Націй (1948). Але розгляньмо тут питання прав і рівності на посаді. Годі й казати, що права людей на посадах не можуть бути рівними, оскільки кожна посада несе за собою різні обов’язки та відповідальність. Однак у первісному світі, попри різницю прав між посадами, існує аспект рівності, який перевершує цю різницю, і це рівність любові, рівність особистості та рівність задоволення.
Розглянемо тут проблему рівності між чоловіком і жінкою. Від самого початку людської історії жінки вважалися нижчими за чоловіків у статусі, правах, можливостях тощо. Мало того, жінки майже завжди були під контролем чоловіків. Усвідомивши цей факт, жінки почали вимагати надання їм рівних прав із чоловіками. Рух за визволення жінок виник під час Французької революції. Оскільки рівність природних прав (право на життя, свободу та власність) є основним принципом демократії, вимога жінок щодо рівних прав під час демократичної революції виглядала цілком доречною. Цей рух неухильно розвивався, ставши пліч-о-пліч з іншими суспільними рухами. Зрештою, після Другої світової війни вимоги жіночого визвольного руху значною мірою знайшли відображення в законодавстві вільних держав. Основними вимогами були рівність становища, рівність прав і рівність можливостей. Так само і в комуністичних країнах ці вимоги жінок були гарантовані законом.
Проте з кінця 1960-х років проблема звільнення жінок постала знову. До цього часу рівність чоловіків і жінок гарантувалася лише юридично, в реальності ж рівність було реалізовано тільки частково. У багатьох сферах зберігалися нерівні стосунки між чоловіками та жінками. Крім того, в результаті юридичного забезпечення рівності між чоловіками та жінками поширилася ідея рівноправності чоловіків і жінок, і сімейні суперечки між чоловіком і дружиною стали звичним явищем. Через це одна за одною відбуваються різноманітні трагедії та розпадаються сім’ї. Яка причина цього?
По суті, не може бути досконалої рівності між чоловіками та жінками, коли йдеться про права. Адже права є умовою для виконання місії. Фізіологічно в чоловіків і жінок різні місії. Те, що в чоловіка добре розвинена мускулатура, вузькі стегна і широкі плечі, свідчить, що місія чоловіка пов’язана з напруженою зовнішньою діяльністю. З іншого боку, в жінки слабша мускулатура, широкі, добре розвинені стегна і груди, вузькі плечі, це свідчить про те, що місія жінки — народжувати дітей і виховувати їх удома. Наполягати на рівності прав між чоловіками і жінками, нехтуючи цими фізіологічними умовами, все одно, що наполягати на ідентичності місії чоловіків і жінок. Такого не може бути, бо чоловік не може виконувати жіночу роль — народжувати дітей і годувати їх грудьми, а жінка не може виконувати важку роботу, що є роллю чоловіка. Недарма кажуть: синиця не може ходити, як лелека, а лелека не може ходити, як синиця.
У такому разі хіба не можна встановити рівність між чоловіком і жінкою (чоловіком і дружиною)? Можна. Рівність між чоловіком і жінкою (чоловіком і дружиною) потрібна, але це не рівність прав, а рівність любові, рівність особистості та рівність радості. Коли чоловік і дружина віддають та отримують Божу істинну любов, будь-яке відчуття дискримінації чи нерівності зникає; вони усвідомлюють, що перебувають на рівних позиціях, і водночас відчувають повноту радості.
Тоді як щодо рівності статусів? Жінка може мати такий самий соціальний статус, що й чоловік. Як жінка вона може стати директоркою школи або президенткою компанії. Але це не тому, що чоловік і жінка рівноправні, а тому, що школи та компанії — це розширена форма сім’ї. Так само як у сім’ї мати може замінити батька і виконувати роль голови сім’ї, у компанії жінка може стати президенткою, тобто бути на позиції «матері» компанії, а в школі вона може стати директоркою, тобто бути на позиції «матері» школи.
Зокрема, для реалізації миру у всьому світі бажано, щоб жінки взяли на себе лідерство, оскільки головну роль миротворця в сім’ї грає мати. Інакше кажучи, заради справжнього миру на Землі потрібно, щоб лідерство взяли на себе матері (жінки), які за своєю конституцією пристосовані до мирної роботи, а не сильні чоловіки, які пристосовані до агресивної роботи. Вище було розкрито принциповий погляд на рівність чоловіків і жінок.