Глава 2. Онтологія

Онтологія — це розділ філософії, який досліджує світобудову. Онтологія розглядає загальні атрибути всіх створених Богом предметів, а також описує їхнє існування та рух. Оскільки людина як володар творіння займає у створеному світі особливе місце, їй буде присвячено окрему главу під назвою «Теорія первісної природи людини».

Теорія Первісного образу говорить про Бога, тоді як онтологія роз’яснює створений Ним світ творіння і таким чином підкріплює теорію Первісного образу. Іншими словами, теорія Первісного образу є дедуктивною теорією, яка ґрунтується на Принципі Об’єднання. Своєю чергою онтологія дозволяє з’ясувати, чи проявляються атрибути Бога, що досліджуються теорією Первісного образу, у всіх предметах творіння, і якщо так, то яким чином. Якщо можна показати, що атрибути Бога універсально проявляються в усіх предметах творіння, то істинність теорії Первісного образу стає доведеною. Тож онтологію, що вивчає предмети творіння, можна назвати теорією, яка наочно підтверджує атрибути невидимого Бога.

Сучасні природничі науки досягли високого рівня розвитку. Однак здебільшого вчені розглядали світ природи суто об’єктивно, не беручи до уваги існування Бога. У розглянутих нижче онтологічних міркуваннях ми спробуємо показати, що досягнення природничих наук створили основу, на якій можна побудувати теорію, що розглядає Бога.

Згідно з Принципом Об’єднання, людина була створена за образом Бога, а все суще — за подобою людини. Перш ніж створити Всесвіт, Бог уявив собі людину в образі, схожому на Свій власний. Потім, використовуючи образ людини як прототип, Бог сформував ідею створення різних предметів за подобою цього прототипу. Це називається створення за образом і подобою, а такий принцип створення називають законом подібності.

Хоча всі предмети творіння зберегли свій початковий вигляд, людина й відповідно людське суспільство втратили свою первісну природу й перейшли в аномальний стан унаслідок гріхопадіння. Отже, хай би скільки ми спостерігали за людьми та суспільствами, ми ніколи не знайдемо шляхи розв’язання їхніх проблем. Саме тому багато святих і мислителів минулого в пошуках правильного життєвого шляху людини зверталися до вивчення різноманітних аспектів світу природи. Проте вони не могли пояснити, чому світ природи дає можливість розуміння істинного шляху для людей і суспільства. Осягнення цієї істини для них було суто інтуїтивним.

Згідно з Принципом Об’єднання всі предмети було створено за первісним образом та подобою людини. Тому філософія Об’єднання відстоює позицію, за якою пізнання початкового стану людини та суспільства можливе шляхом дослідження природи. У теорії Первісного образу пояснювалося, що правильне розуміння Бога — це ключ до розв’язання проблем індивіда й суспільства. І якщо правильне розуміння атрибутів Бога є першим критерієм для розв’язання проблем, то правильне розуміння атрибутів творіння є другим критерієм. Таким чином, онтологія є одним із ключових розділів філософії для розв’язання актуальних проблем.

У викладеній тут онтології існування кожного окремого предмета творіння пояснюється з двох точок зору. Кожен предмет творіння розглядається як «індивідуальне істинне тіло» і як «взаємопов’язане тіло». Індивідуальне істинне тіло є предметом творіння, у якому відобразилися атрибути Бога, і який розглядається автономно, тобто не враховуючи його взаємозв’язки з іншими предметами. Однак насправді все, що існує, взаємопов’язано. Коли предмет розглядають у взаємозв’язках з іншими предметами, його називають взаємопов’язаним тілом. Отже, взаємопов’язане тіло — це індивідуальне істинне тіло, яке розглядається через призму взаємозв’язків.

Оскільки всі предмети творіння було створено за подобою Бога, образ кожного предмета має схожість із Божим образом. Божий образ містить як універсальний, так і індивідуальний образ. Саме тому кожен предмет має як універсальний, так і індивідуальний образ. Універсальний образ стосується таких властивостей, як сонсан і хьонсан та янсон і имсон, а індивідуальний образ стосується тих особливих властивостей, якими володіє кожний окремий предмет. Перейдімо до обговорення універсального образу індивідуального істинного тіла, а саме до обговорення його аспектів сонсан і хьонсан та янсон і имсон.