Примітка 33. До підрозділу “2.5.4. Ідеалом творення є стан, у якому повністю реалізовано Божу любов“
«Доказ існування Бога». Згадаємо тут про способи доведення існування Бога. Оскільки і Принцип Об’єднання, і філософія Об’єднання беруть Бога за вихідну точку, «Доказ існування Бога» — це тема, яку філософія Об’єднання так чи інакше не може оминути. По-перше, представимо традиційні докази існування Бога.
1. Традиційні докази існування Бога
1.1. Онтологічний доказ
Це спосіб довести неминучість існування Бога, ґрунтуючись на понятті Бога, яке мають люди. Наприклад, Ансельм (1033—1109) писав у своєму трактаті «Proslogion» (1077): «Причина, чому люди розуміють Бога як найдосконалішу істоту, полягає в тому, що Бог насправді існує. Якщо Бог не має атрибута існування, то Він не може розглядатися як найдосконаліша істота, а отже, Бог повинен існувати». Цей спосіб доведення використовує також Декарт. Однак за допомогою цього доказу важко подолати заперечення атеїстів (наприклад, Фейєрбаха), що «Бог є не що інше, як об’єктивація сутності людського роду і прагнення досконалості».
1.2. Космологічний доказ
Це погляд Томи Аквінського (1224—1275), який, відстежуючи причинно-наслідковий зв’язок руху в природному світі, зрештою приходить до кінцевої причини, тобто першопричини. Цей першорушій або самопричину він вважав Богом. Цей спосіб доказу є наслідуванням методології Арістотеля, в якій він визнавав нерухомого рушія. Однак переконати атеїстів і матеріалістів цим способом важко. Це тому, що матеріалісти (атеїсти) стверджують, що немає жодної переконливої причини, чому першопричиною матеріальних причинно-наслідкових зв’язків має бути Бог, і що як не простежуй причину матерії, вона ніколи не буде чимось іншим, ніж матерією. З точки зору матеріалізму, якщо першопричиною Всесвіту є Бог, то можна стверджувати, що Бог також є матеріальною істотою.
1.3. Телеологічний доказ
Цей спосіб доказу ґрунтується на такій аргументації: «Так само, як структура й фізіологічні явища людського тіла мають доцільність, Всесвіт, що складається з незліченних небесних тіл, розглядається як величезна впорядкована система, сформована за певним доцільним планом, а планувальником є Бог», або на точці зору, що «У красі та величі природного світу неможливо не помітити, що Бог із найвищою мудрістю створив світ».
Однак за допомогою цього методу доказу теж важко подолати твердження атеїзму та матеріалізму. Бо атеїзм пояснює рух у Всесвіті лише необхідністю законів. Точка зору, згідно з якою телеологія розглядає явища Всесвіту як такі, що мають мету лише тому, що структура й рух людського тіла мають доцільність, є стрибком у логіці, а також підтверджує думку, що рух у Всесвіті цілком закономірний.
1.4. Моральний доказ
Це метод доказу, який визнає існування Бога як джерела морального закону, якого люди дотримуються в повсякденному житті, або як джерела морального світового порядку. Крім того, це метод (у випадку Канта) доведення реальності Бога на підставі моральних вимог, тобто критеріїв у моральному житті. Сюди включається також погляд на совість як голос Бога. Однак цій теорії теж важко подолати атеїзм. Це пояснюється тим, що атеїзм розглядає традиційну мораль і етику як норми, сформовані у феодальному суспільстві, тобто як феодальні норми, створені панівним класом феодального суспільства для підтримки та зміцнення свого класового панування.
Якщо так подивитись, то всі традиційні докази буття Бога є лише логічним виправданням існування Бога з позиції наявності попередньої віри в реальність Його існування. Іншими словами, це від самого початку докази з теїстичної точки зору. Відповідно, оскільки ця позиція «доказів Бога» не має нічого спільного з позицією атеїзму, вони від початку приречені ніколи не перетинатися, як паралельні лінії. Іншими словами, для того, щоб прихильники атеїзму визнали існування Бога, потрібно виробити логіку зі спільної з атеїстами позиції. Це спосіб доказу Бога за допомогою гіпотетичного методу. Пояснимо цей метод.
2. Гіпотетичний метод
Гіпотеза — це припущення або твердження, яке формулюється для пояснення певного предмета або явища, достовірність якого ще не доведена емпірично. «Гіпотетичний метод» стосується способу доведення правильності (істинності) гіпотези шляхом перевірки цієї гіпотези за допомогою наукових спостережень або експериментів. Зрозумілим прикладом є те, що коли лікар лікує пацієнта, він спочатку робить припущення щодо причини його хвороби (наприклад, припускаючи, що хвороба з високою температурою — це «грип»), а потім лікує цю хворобу (грип) відповідно до свого припущення. Якщо хворобу вилікувано, діагноз є правильним (правдивим), а якщо ж ні, то діагноз є помилковим.
Наведемо інший приклад із природничих наук. Давньогрецький філософ Демокріт (бл. 460—370 рр. до н. е.) стверджував, що вся матерія складається з надзвичайно малих неподільних частинок, які називаються атомами. Це твердження не було виведено з наукових спостережень чи експериментів, а було простою гіпотезою самого Демокріта. Однак, коли із розвитком науки було виявлено вагу та внутрішню структуру основної одиниці, з якої складається матерія, його атомна теорія була офіційно визнана істинною теорією, підтвердженою науково.
Приклад цього можна знайти також у відкритті елементів. Д. І. Менделєєв (1834—1907), який створив періодичну таблицю хімічних елементів, передбачив за допомогою неї атомну вагу, атомний номер і властивості кількох невідомих елементів, які ще не було відкрито. Після цього в 1886 році К. Вінклер фактично відкрив один із них — германій. Це ще один приклад, коли спочатку була гіпотеза, яка потім шляхом перевірки стала встановленою теорією.
Таким чином, науково незрозумілий факт спочатку встановлюється як гіпотеза, а коли висновок, (дедуктивно) виведений з цієї гіпотези, підтверджується науковими спостереженнями або експериментом, гіпотеза перетворюється на встановлену або істинну теорію. Застосування цього принципу до доказу існування Бога є гіпотетичним методом, а точніше гіпотетично-дедуктивним методом. У розвитку науки є чимало прикладів, коли теорії були визнані встановленими за допомогою гіпотетичного методу. Атомна теорія є одним із таких прикладів. Отже, оскільки гіпотетичний метод є одним із методів пошуку істини, визнаних природознавством, навіть атеїсти не мають іншого вибору, як схвалити його. Іншими словами, якщо існування Бога доведено гіпотетичним методом, то з точки зору атеїзму реальність Бога не можна не прийняти.
2.1. Теорія Первісного образу й гіпотеза
У філософії Об’єднання гіпотетичний доказ існування Бога означає, що ми можемо спочатку запропонувати атеїстам прийняти теорію атрибутів Бога (тобто теорію Первісного образу) як гіпотезу. Порівнявши висновки, виведені з гіпотези, з результатами різних експериментів і спостережень, зроблених ученими-натуралістами, і виявивши, що ті повністю і без винятку збігаються з цими результатами, вони будуть змушені офіційно визнати, що теорія Первісного образу є істинною (встановленою) теорією.
Далі наведемо приклад. Суть теорії Первісного образу полягає, по-перше, в тому, що «Бог є суб’єктом, який гармонійно поєднує дуальні властивості сонсан і хьонсан, і водночас гармонійно поєднує дуальні властивості янсон та имсон, причому янсон та имсон є атрибутами сонсан і хьонсан». І, по-друге, в тому, що «Бог створив усе суще за допомогою дії віддавання та приймання між сонсан (суб’єктом) і хьонсан (об’єктом), зосередженій на меті творення; дія віддавання та приймання відбувається на підставі 4-позиційної основи, яких є чотири типи: внутрішня, зовнішня, яка зберігає ідентичність та чотирьохпозиційна основа для розвитку». Атеїсти ніколи не приймуть цю теорію атрибутів Бога, якщо її просто представити як догму.
Тому, стосовно атеїзму, цю теорію Первісного образу слід розглядати як одну з гіпотез і натомість попросити атеїстів узяти участь у її перевірці (тобто в роботі з підтвердження). Іншими словами, разом з’ясувати, чи узгоджується висновок, виведений з гіпотези, з результатами природничо-наукових експериментів і спостережень. Як уже зазначалося, гіпотетичний метод є одним із наукових методів пошуку істини, тому якщо атеїсти відмовляються навіть перевіряти такі гіпотези, це ставить їх у положення ухилення або відсторонення від пошуку істини, а це означає, що вони, власне, самі мають ненаукове ставлення. Отже, в перевірці цієї гіпотези доведеться брати участь обом сторонам.
Строго кажучи, перевірка гіпотези — це робота, в якій прихильник гіпотези безпосередньо проводить наукові експерименти та спостереження, а потім порівнює отримані результати з висновками з гіпотези. Однак за сьогоднішнього рівня розвитку природничих наук немає потреби докладати таких марних зусиль. Достатньо просто порівняти гіпотетичні висновки з наявними науковими досягненнями (встановленою науковою істиною) і перевірити, чи вони збігаються. З погляду атеїзму, участь у перевірці гіпотези означає, що обидві сторони разом перевіряють, чи збігаються факти природничих наук з гіпотетичними висновками. Таким чином, якщо буде доведено, що факти природничих наук і позиція теорії Первісного образу збігаються, то навіть атеїстам не залишиться іншого вибору, як визнати, що ця теорія є правильною. Бо тоді буде підтверджено, що теорія Первісного образу є чудовою альтернативою атеїзму.
2.2. Перевірка гіпотези
Як уже згадувалося, якщо висновки, які неминуче виводяться з гіпотези, узгоджуються з результатами експериментів і спостережень у природничих науках, гіпотеза стає істинною, або встановленою теорією. Далі на кількох прикладах покажемо, як теорія Первісного образу (Принцип), що спочатку була висунута як гіпотеза, може шляхом перевірки стати істинною теорією. Пояснення будуть включати три підпункти: «гіпотеза», «висновок» і «перевірка (підтвердження)».
2.2.1. Гіпотеза
Це твердження теорії Первісного образу прийнято як гіпотезу: «Бог є суб’єктом, який гармонійно поєднує дуальні властивості сонсан і хьонсан. Усі предмети творіння, створені за законом подібності, відображають Бога, а тому утворюють єдність дуальних властивостей». З цієї гіпотези випливає наступний висновок.
2.2.2. Висновок
«Усе творіння нагадує Божі дуальні властивості сонсан і хьонсан та обов’язково має нематеріальний аспект сонсан і матеріальний аспект хьонсан. Іншими словами, усі без винятку предмети творіння, як-от мінерали, рослини, тварини та люди, мають ці взаємодоповнювальні аспекти сонсан і хьонсан». Відповідно на наступному етапі потрібно перевірити, чи узгоджується цей висновок із фактами природознавства (результатами дослідів і спостережень).
2.2.3. Перевірка
Потрібно перевірити за допомогою наукових (фізико-хімічних) знань, чи мають насправді мінерали та рослини взаємодоповнювальні аспекти сонсан і хьонсан, і чи мають також тварини та люди взаємодоповнювальні аспекти сонсан і хьонсан. Це і є перевірка. На практиці виявляється, що цей висновок повністю відповідає науковим фактам. Прокоментуймо це.
а) Люди
Спочатку подивимось на людину. Наукові знання про людину стосуються медицини. У сучасній медицині розвиваються галузі, в яких людина розглядається як єдність психіки та тіла і вивчається взаємозв’язок між цими двома сторонами. До них належать психосоматична медицина, психофізика та психофізіологія. Психіка — це душа, тобто сонсан, а тіло — це хьонсан. Іншими словами, медична наука доводить, що люди об’єднують у собі сонсан і хьонсан, відображаючи дуальні властивості Бога.
б) Тварини
Те саме стосується тварин. Наука (зоологія) показує, що тварини також мають частину, яка відповідає людській душі. Це психологія тварин. До цієї тваринної психології належать і так звані тваринні інстинкти. Нейрофізіолог Джон Екклс показав шляхом експериментів, що тварини (ссавці) мають таку саму свідомість (свідомість п’яти чуттів і внутрішню свідомість), як і люди; єдина відмінність між свідомістю людей і тварин полягає в тому, що люди мають самосвідомість, а тварини її не мають. Цим наука доводить, що тварини мають душу, хоча вона й нижчого рівня. І немає потреби повторювати, що тварини, як і люди, мають тіла. Таким чином, тварини теж об’єднують у собі сонсан і хьонсан, відображаючи дуальні властивості Бога.
в) Рослини
Те саме стосується рослин. Ми знаємо, що рослини мають життя. Тобто рослини такі самі живі істоти, як і тварини. Життєві явища живих істот проявляються як фізіологічні явища, що їх вивчає така наука, як фізіологія. Фізіологія, яка досліджує життєдіяльність рослин, називається фізіологією рослин. Але життя не є матеріальне. Саме життя є різновидом нематеріальної властивості, функцією, яка реагує на подразники довкілля, і є такою ж, як і функція тваринних інстинктів, що реагує на подразники довкілля, тільки на іншому рівні. Крім того, в ботаніці існують анатомія рослин і морфологія рослин, які вивчають матеріальні, видимі аспекти рослин, такі як тканини, структури та клітини. Іншими словами, наука (ботаніка) може підтвердити, що рослини теж мають два аспекти — сонсан і хьонсан, а отже, відображають дуальні властивості Бога.
г) Мінерали
Мінерали є неорганічними і неживими речовинами, тому може здатися, що вони не мають аспекту сонсан, але це далеко не так. Аспект сонсан мінералів стосується їхніх нематеріальних властивостей і функцій. Однак, щоб з’ясувати, чи мають мінерали нематеріальні властивості та функції, нам потрібно поглянути на наукові дані щодо атомів і молекул, тобто елементів, які є складовими мінералів. У фізиці та хімії кожен атом обов’язково має певну атомну вагу й водночас певні хімічні властивості, які відповідають його атомній вазі. Наочно це ілюструє періодична таблиця елементів. З іншого боку, кожен атом або молекула має потенціал для прояву певної сили (енергії). Цей потенціал взаємодії є функцією. Наприклад, атомне ядро має потенціал взаємодії, який викликає ядерну реакцію, тобто функцію, завдяки якій відбувається ядерна реакція. Енергія, що виділяється при цьому, є ядерною. Молекули також мають потенціал взаємодії. Міжмолекулярні сили (сила тяжіння та сила відштовхування) виникають із цього потенціалу взаємодії (функції). Оскільки ці властивості (фізико-хімічні властивості) та функції (потенціал взаємодії) самі по собі нематеріальні, вони є елементами типу сонсан.
Атоми та молекули мають також видимий аспект. Видимим аспектом атома є його структура, яка розглядається в атомній теорії. Молекули також мають видимий аспект — молекулярну структуру, якою займається теорія молекулярної структури. Іншими словами, атоми й молекули теж мають аспект хьонсан. Ці атоми й молекули поєднуються, утворюючи мінерали. Тож наукові дані підтверджують, що мінерали теж об’єднують у собі сонсан і хьонсан, а отже, відображають дуальні властивості Бога.
Висновок: вище було виявлено, що хоча Бог є нематеріальною істотою і не може бути предметом дослідження в природничих науках, існування Бога можна довести, використовуючи гіпотетичний метод, який є одним із наукових методів.
2.3. Приклад 2: «Дуальні властивості янсон та имсон»
2.3.1. Гіпотеза
У теорії Первісного образу стверджується, що «Бог існує як суб’єкт, гармонійно поєднуючи дуальні властивості (взаємодоповнювальні атрибути) янсон та имсон, а всі предмети, створені відповідно до закону подібності, відображають ці дуальні властивості Бога та існують у взаємодоповнювальних стосунках між дуальними властивостями янсон та имсон». Якщо прийняти це як гіпотезу, то можна вивести такий висновок.
2.3.2. Висновок
«Предмети творіння неодмінно відображають Божі взаємодоповнювальні атрибути янсон та имсон, відтак існують, або маючи взаємодоповнювальні атрибути янсон та имсон, або формуючи взаємодоповнювальні стосунки між індивідом (елементом) типу янсон та індивідом (елементом) типу имсон». Отже, слід перевірити, чи цей висновок узгоджується з фактами природничої науки.
2.3.3. Перевірка
Перевіримо висновок із гіпотези про те, що «предмети творіння завжди існують у взаємодоповнювальних стосунках між індивідом (елементом) типу янсон та індивідом (елементом) типу имсон». Стосовно людей, янсон — це чоловік, а имсон — це жінка. Ця відмінність між чоловіками й жінками чітко проявляється в анатомії (череп, таз, геніталії тощо), фізіології (голос, наявність або відсутність менструації тощо) і зовнішньому вигляді (обличчя, груди, сідниці тощо). Янсон та имсон у тварин — це самець і самка, й ця відмінність між самцями й самками добре проявляється анатомічно та фізіологічно. Біологія (ботаніка) показує, що янсон та имсон у рослинах проявляється в тичинках і маточках, чоловічих деревах і жіночих деревах (наприклад, гінкго), а також чоловічих квітках і жіночих квітках. (Для довідки прояснимо тут одну річ. У моделі молекули ДНК, яка містить гени живих організмів, є дві пари основ, які діють як опори для утримання двох спірально закручених ланцюгів. Це пари A-T і G-C, і відомо, що зв’язок між A і T та G і C є взаємодоповнювальним, де одна сторона є позитивним зображенням, а інша — негативним зображенням. Його також можна розглядати як зв’язок між янсон та имсон.)
Далі розглянемо мінерали. Як уже згадувалося, складовими мінералів є атоми, а атомна фізика показує, що атоми складаються з позитивно заряджених ядер (які складаються з протонів та нейтронів) і негативно заряджених електронів, що обертаються навколо них. Іншими словами, мінерали (на рівні атомів) представлені елементами янсон та имсон — позитивно зарядженими частинками (протонами) й негативно зарядженими частинками (електронами).
Вище було підтверджено, що гіпотетичний висновок про те, що «предмети творіння завжди існують у взаємодоповнювальних стосунках між індивідом (елементом) типу янсон та індивідом (елементом) типу имсон», збігається з результатами досліджень природничих наук (медицини, зоології, ботаніки, атомної фізики тощо). Отже, гіпотеза про те, що «Бог існує як суб’єкт, гармонійно поєднуючи (взаємодоповнювальні атрибути) янсон та имсон, а всі предмети, створені відповідно до закону подібності, відображають ці дуальні властивості Бога та існують у взаємодоповнювальних стосунках між янсон та имсон», стає істинною або встановленою теорією.
Як згадувалося вище, це лише частина суті теорії Первісного образу. Друга частина — це те, що «Бог створив усе суще за допомогою дії віддавання та приймання між сонсан (суб’єктом) і хьонсан (об’єктом), зосередженій на меті творення; дія віддавання та приймання відбувається на підставі чотирьохпозиційної основи, яких є чотири типи: внутрішня, зовнішня, яка зберігає ідентичність та 4-позиційна основа для розвитку». Це твердження також можна взяти як гіпотезу, встановити висновок, що випливає з неї, та перевірити (підтвердити) його за допомогою результатів природничо-наукових експериментів і спостережень. Але через брак місця та оскільки відповідні факти можна дізнатися, звернувшись до пояснення в розділі «Структура Первісного образу» теорії Первісного образу, подальшу перевірку гіпотези буде опущено.
Сподіваємося, цим було показано, що «існування Бога» найкоректніше можна довести гіпотетичним методом. І останнє, що варто додати. Навіть якщо ви атеїст, тільки-но за допомогою гіпотетичного методу буде підтверджено, що теорія про Бога узгоджується з науковими фактами, науковим ставленням буде прийняти її смиренно як істинну або встановлену теорію. Зокрема, оскільки комуністи й матеріалісти так довго заперечували Бога, зрозуміло, що вони призвичаїлися беззастережно відкидати все, що пов’язано з Богом, але їм слід усвідомити, що безумовне відкидання є ненауковим ставленням.
Шлях фундаментального приборкання хаосу в сучасному комуністичному суспільстві (а також у вільному світі) полягає в тому, щоб зняти всі прапори атеїзму з лиця землі та встановити прапор Бога високо на Північному полюсі. Коли все людство згуртується в одне ціле під прапором Бога, усю плутанину буде фундаментально приборкано, весь світ об’єднається і нарешті втілиться давня мрія людства — ідеальний світ любові, свободи, процвітання та миру. На цьому пояснення щодо доказу існування Бога завершено.