Далі йдуть пояснення щодо техніки, матеріалу та стилю, пов’язаних із вимогами до творчості.
5.1. Техніка та матеріал
Двоступенева структура творення в Первісному образі стосується двоетапної структури, в якій шляхом дії віддавання та приймання між внутрішнім сонсан і внутрішнім хьонсан, зосереджених на меті, формується Логос, після чого Логос (первісний сонсан) і хьонсан (первісний хьонсан), зосереджені на меті, залучаються до дії віддавання та приймання, завдяки чому створюються предмети творіння. Вся творча діяльність людини теж проходить через такий самий процес. Наприклад, виготовлення речей на фабриці, обробка полів фермерами, здійснення наукових досліджень та винахідництво — усе це відбувається на основі «двоступеневої структури творення».
Те саме стосується художньої творчості. Як уже пояснювалося у вимогах до суб’єкта, процес формування «внутрішньої чотирьохпозиційної основи» полягає в тому, що «внутрішній сонсан» (інтелект, емоції та воля) і «внутрішній хьонсан» залучаються до дії віддавання та приймання, зосереджено на мотиві (меті), внаслідок чого створюється концепція. А створення витвору мистецтва з використанням матеріалів відповідно до концепції, виробленої на основі формування внутрішньої чотирьохпозиційної основи, є процесом формування «зовнішньої чотирьохпозиційної основи». Іншими словами, зовнішня чотирьохпозиційна основа формується за допомогою дії віддавання та приймання між сонсан (концепцією) і хьонсан (матеріалами) з мотивом (метою) у центрі. Формування зовнішньої чотирьохпозиційної основи вимагає спеціальних навичок або вміння, які називають технікою творчості.
Далі розглянемо матеріал, який є неодмінним елементом при створенні мистецького твору. Розрізняють два види матеріалу: матеріал типу сонсан, тобто матеріал як об’єкт вираження, і матеріал типу хьонсан, тобто матеріал як засіб вираження. Матеріал типу сонсан називається «предметом», або «сюжетом». При написанні роману сюжетом є послідовність вигаданих чи реальних подій, а у випадку живопису він включає в себе персонажів, пейзаж тощо. Відповідно сюжет розкриває тему.
Матеріал типу хьонсан, тобто фізичний матеріал, називається «носієм», або «засобом». Для створення скульптури потрібні такі матеріали, як різці, мармур, дерево, бронза тощо, а для живопису — фарби, полотно і т. ін. Спочатку митець визначає якість і кількість цих фізичних матеріалів, а потім починає творити. Іншими словами, у процесі творчості митець насамперед виробляє концепцію, після чого створює твір, використовуючи відповідні матеріали. Такий процес називається двоступеневою структурою творчості14, яку показано на рисунку 7.2.
Рис. 7.2. Двоступенева структура творчості
5.2. Творчі стилі та школи
Творчий стиль стосується методу художнього вираження, і, коротко кажучи, йдеться про те, яким чином формується двоступенева структура творчості. Основне питання, зокрема, полягає в тому, яким чином формується «внутрішня чотирьохпозиційна основа», тобто особливе значення має стиль концепції. Внутрішня чотирьохпозиційна основа формується за допомогою дії віддавання та приймання між внутрішнім сонсан (інтелект, емоції та воля) і внутрішнім хьонсан (темою), зосереджено на мотиві (меті). Тому, якщо мотив (мета) інший, твір набуде зовсім іншого вираження. Навіть за однакового мотиву, якщо внутрішній сонсан відрізняється, твір також відрізнятиметься. Крім того, якщо внутрішній хьонсан відрізняється, твір виглядатиме інакше. Іншими словами, результат (концепція) відрізнятиметься залежно від змін у трьох позиціях внутрішньої чотирьохпозиційної основи. Інакше кажучи, якщо будь-який із цих трьох елементів буде відмінним, сформована концепція буде іншою, і, як наслідок, твір теж виглядатиме інакше.
У різноманітті творчості, яке виникає в цьому процесі, формуються різні творчі стилі. На основі цих стилів виникли різні школи. Розгляньмо основні школи, які з’явилися протягом історії.
а) Ідеалізм
Це стиль, який прагне виразити ідеально гармонійну красу, ідеалізуючи людей і світ. Більшість митців епохи Відродження (XVI століття) були ідеалістами. Представником цієї школи є Рафаель.
б) Класицизм
Класицизм належить до мистецької течії ХVII—ХVIII століть, яка взяла за зразок форми вираження греко-римського мистецтва і надавала важливості єдності й рівновазі форми. Типовим літературним твором цієї школи є «Фауст» Й. В. Ґете (1749—1832). Серед художників можна назвати Ж. Л. Давида (1748—1825) та Ж. О. Енгра (1780—1867).
в) Романтизм
Романтизм виник як реакція на класицизм, який наголошував на формі. Ця мистецька течія ХVIII—ХIХ століть прагнула відверто відобразити внутрішню пристрасть людини. Серед романтиків можна назвати письменника Віктора Гюго (1802—1885), поета Джорджа Байрона (1788—1824) та художника Ежена Делакруа (1798—1863).
г) Реалізм/натуралізм
Реалізм намагався зображати дійсність такою, якою вона є. Цей стиль виник у період із середини до кінця ХIХ століття як реакція на романтизм. Представниками цієї школи є художники Каміль Коро (1796—1875), Жан Мілле (1814—1875), Гюстав Курбе (1819—1877) та письменник Гюстав Флобер (1821—1880). У реалізмі розвинулись тенденції позитивізму і сцієнтизму, які згодом привели його до натуралізму. Представником школи натуралізму є письменник Еміль Золя (1840—1902). У сфері образотворчих мистецтв суттєвих відмінностей між реалізмом та натуралізмом не було.
ґ) Символізм
Символізм виник наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття як реакція на реалізм і натуралізм. Відмовившись від традицій та форм минулого, ця літературна школа прагнула висловити почуття через символи. Яскравим представником школи є поет Артюр Рембо (1854—1891).
д) Імпресіонізм
Школа імпресіонізму вважала, що миттєво зафіксований образ предмета є його справжнім образом, і намагалася зафіксувати окремі миттєві форми та кольори. Цей рух розвивався у Франції наприкінці ХIХ століття. Видатними художниками школи є Едуард Мане (1832—1883), Клод Моне (1840—1926), Огюст Ренуар (1841—1919) та Едгар Дега (1834—1917).
е) Експресіонізм
На противагу імпресіонізму, який змальовує враження, що надходять ззовні, експресіонізм прагне виразити внутрішні емоції людини назовні. Він виник на початку ХХ століття як реакція на імпресіонізм. Типовими представниками цієї школи є художники Василь Кандинський (1866—1944), Франц Марк (1880—1916), а також письменник Франц Верфель (1890—1945).
є) Кубізм
Як мистецький рух початку ХХ століття кубізм прагнув розкласти об’єкти на прості геометричні форми, а потім знову скласти їх відповідно до суб’єктивного сприйняття художника. Типовим представником цієї школи є Пабло Пікассо (1881—1973).
ж) Уніфікаціонізм
Яким є творчий стиль «Теорії мистецтва Об’єднання»? Це уніфікаціонізм, у якому ідеалізм і реалізм об’єднані навколо мети творення (Рис. 7.3).
Рис. 7.3. Творчий стиль уніфікаціонізму
Уніфікаціонізм зосереджується на реальності, оскільки він спрямований на реалізацію Царства Небесного на землі. Тому він є реалізмом. Але, живучи в реальності, ця школа водночас прагне повернення до ідеалу первісного світу. Тому цей стиль є також ідеалізмом. Отже, поєднання реальності з ідеалом є принциповим ставленням у творчості. Наприклад, уніфікаціонізм змальовує образ сповненої надії людини, яка долає страждання та водночас прагне ідеального світу творення в реальному світі гріха. Уніфікаціонізм — це шімджонізм, зосереджений на Шімджон Бога. Відповідно уніфікаціонізм виражає ідеальну любов, зосереджену на Богові. Тому він природно містить також елементи романтизму. Однак це не той романтизм, що був у минулому. Зображуючи кохання між чоловіком і жінкою, він зображує ідеальну та реалістичну любов між чоловіком і жінкою як братом і сестрою, що зосереджені на любові до Бога, до Істинних Батьків людства.
Різні мистецькі стилі та школи, згадані вище, у широкому сенсі можуть бути поділені на реалізм та ідеалізм. Водночас реалізм — це не реалізм у сенсі зображення реальності такою, якою вона є, а в сенсі «популярної на той час школи», а ідеалізм — це не ідеалізм у сенсі зображення ідеалізованих людей і світу, а в сенсі «школи, яка прагнула створити щось нове та орієнтоване на майбутнє на противагу тогочасній школі». Відповідно будь-яка школа минулого починала як ідеалізм, та згодом ставала реалізмом. Уніфікаціонізм — це творчий стиль або творче ставлення, що означає об’єднання реалізму та ідеалізму також і в цьому сенсі.
Оскільки цей уніфікаціоністський стиль нагадує Божий метод творення, зосереджений на Божому Шімджон та меті творення, він сам по собі є вічним і незмінним, попри можливі індивідуальні відмінності між митцями. На цьому ми закінчили розгляд усіх пунктів «вимог до творчості».