Тепер оцінімо традиційні теорії виховання з точки зору філософії Об’єднання.
Для Платона ідеальний образ людини — це філософ, який пізнав «ідею добра». Платон уважав, що, якщо такі філософи керуватимуть державою, вона стане ідеальною. Однак у Стародавній Греції не знайшлося філософів, які були здатні керувати державою, а в містах-державах (полісах) не вдалося реалізувати ідею добра. Більше того, з настанням епохи еллінізму ідея добра занепала разом із полісами. Це сталося через те, що вона була розпливчастою. Доки мету створення Богом Всесвіту і людства не буде чітко визначено, критерій добра не може бути встановлено і відповідно ідею добра не може бути реалізовано.
Християнство в середні віки відстоювало виховання людей, які люблять Бога і ближніх. Це була любов «агапе», тобто жертовна любов Ісуса на хресті. Але при цьому залишилися нез’ясованими питання: «Чому любов Бога має бути такою жертовною любов’ю?» і «Навіщо взагалі людині любити?» Відповідно з таким християнським поглядом на виховання було важко впевнено спрямовувати людей Нового часу, в яких прокинулася цікавість до людської природи.
Виховання в епоху Ренесансу гідне високої оцінки в тому, що воно звільнило людську природу, яку було пригнічено, але із середини XVI століття виховання поступово стало формальним, перетворившись на просте вивчення класиків. Крім того, воно сконцентрувалося на людині, й учні поступово втрачали релігійну мораль.
Коменський говорив, що роль виховання в тому, щоб розвинути задатки (природу), властиві кожній людині, однак не було зрозуміло, чим є ці задатки. Є також проблема, пов’язана з концепцією пансофії, згідно з якою здобуття справжніх знань веде до чеснот і віри. З погляду філософії Об’єднання, істинного інтелектуального виховання можна досягти тільки на основі виховання шімджон і виховання норм. І все ж три види виховання в системі Коменського мають щось спільне з вихованням шімджон, вихованням норм і вихованням володарювання в теорії виховання філософії Об’єднання.
Руссо відстоював виховання людей природним шляхом, але його концепція «природи» в індивіді теж була неоднозначною. Більше того, існує проблема з визначенням людської природи як безумовно доброї. Скільки не виховуй дитину природним шляхом, без виховання шімджон і виховання норм на основі Божого Шімджон (любові) дитина не набуде первісного людського вигляду.
Кант говорив про важливість морального виховання. Однак його моральне виховання не мало під собою міцної основи. Бог, який повинен бути основою моралі, сприймався ним як істота, котра просто мала існувати, але у фактичному існуванні якої сам Кант був невпевнений. Крім того, Кант розглядав лише мораль як індивідуальну норму, а цього недостатньо. Адже етика як норма для взаємин між людьми теж важлива.
Песталоцці стверджував, що три види виховання — інтелектуальне виховання, моральне й релігійне виховання та технічна освіта — мають бути об’єднані любов’ю. Це твердження схоже з ідеями філософії Об’єднання про виховання норм і виховання володарювання на основі виховання шімджон (інтелектуальне виховання й технічна освіта, за Песталоцці, відповідає вихованню володарювання у філософії Об’єднання, а його моральне й релігійне виховання відповідає вихованню норм). Крім того, його ідея виховання «цілісної людини», а також ідея, що сім’я є основою виховання, збігаються з теорією виховання у філософії Об’єднання. Однак він чітко не пояснив, що метою виховання є втілення Трьох Благословень. Крім того, його розуміння Бога, Який є основою морально-релігійного виховання, було неповним. Тому ідеї виховання Песталоцці були позбавлені міцного фундаменту.
Аналогічне судження можна висловити щодо Фребеля, який успадкував теорію виховання Песталоцці. Проте думка Фребеля про те, що ідеальним образом людини є «людина з Божественною природою», повністю збігається з точкою зору філософії Об’єднання, яка стверджує, що суть виховання полягає в уподібненні людини до Бога.
Гербарт уважав, що уявлення та їхні взаємини є джерелом усієї психічної діяльності, наприклад емоцій і волі, та стверджував, що моральний характер можна сформувати шляхом культивування кругозору. Проте, з погляду філософії Об’єднання, моральність формується не через розвиток мислення. Моральність набувається завдяки тому, що люди прагнуть до цінностей добра й дотримуються норм, зосереджуючись на шімджон (любові).
Дьюї не вбачав у вихованні якоїсь мети і наголошував тільки на зростанні та прогресі. Але наголос на зростанні й прогресі без чітко встановленої мети не розв’язує ані проблеми відчуження людської природи, ані соціальних проблем. Фактично сьогодні в умовах розвитку науки й цивілізації в американському суспільстві, де використовували метод виховання Дьюї, проявилося багато соціальних недуг. Здорова особистість і здорове суспільство не зможуть бути сформовані шляхом практичного, технічного виховання, на яке орієнтувався Дьюї, поки воно не базуватиметься на вихованні шімджон і вихованні норм.
Марксизм-ленінізм уважав капіталістичне виховання «інструментом класового панування буржуазії», а соціалістичне виховання — «інструментом диктатури пролетаріату». Такий погляд на виховання ґрунтується на розумінні суспільства з позицій класової боротьби. Зважаючи на те, що матеріалістична діалектика й матеріалістична концепція історії є помилковими, можна сказати, що й комуністичний погляд на виховання, встановлений на основі цих теорій, також є хибним. Марксизм-ленінізм проголошував метою виховання «всебічно розвинену людину», але це означає не те, що в неї інтелектуальні, емоційні та вольові здібності збалансовано розвинуті, а те, що працездатність робітника всебічно розвинена, аби він міг виконувати будь-яку роботу. Також марксизм-ленінізм наполягав на загальній технічній освіті, але, оскільки акцент при цьому робився на праці, ця загальна технічна освіта була не більше ніж вихованням трудових навичок. До того ж колективістське виховання призвело до пригнічення індивідуальної гідності та свободи людини.
Нарешті, демократичне виховання базується на цінності та гідності індивіда. Проте надто сильний акцент на правах індивіда породив тенденцію до індивідуалізму та егоїзму. Також, оскільки таке виховання стверджує людську природу на основі гуманізму, уявлення про цінності набули відносного характеру. Зрештою, соціальний безлад є неминучим. Тільки коли виховання шімджон і виховання норм здійснюються на основі абсолютної Божої любові, можна зміцнити цінність і гідність індивіда, а також підтримувати гармонію та порядок у суспільстві.