Глава 5. Теорія виховання

Зміст
Розділ 2. Три форми виховання

Виховання в сучасному демократичному суспільстві переживає кризу, про що свідчить зростання злочинності серед підлітків, деградація молоді в питаннях сексуальної культури, часті випадки насильства серед школярів тощо. Не знайшовши теорії виховання, здатної подолати цей безлад, нинішня система освіти втрачає орієнтири та напрямок розвитку. Погіршуються належні стосунки між учителями та учнями: учні не поважають своїх учителів, а вчителі втрачають авторитет та ентузіазм. Унаслідок цього взаємини між ними складаються так, що вчителі просто продають свої знання, а учні купують їх, і ми спостерігаємо, як школи перетворюються на ринки, де відбувається купівля та продаж знань. Комуністи скористалися цією ситуацією, проникли в університетські містечка і зробили їх осередками заворушень. За відсутності ідеології виховання було важко перегородити шлях комуністичній навалі.

Демократичний ідеал освіти полягає у вихованні громадян, які дотримуються таких демократичних принципів, як суверенітет народу, правління більшості, рівність прав тощо, та які поважають права інших і відстоюють свої власні права на підставі виконання своїх обов’язків.

Проти цього демократичного ідеалу виховання комуністи висунули таке заперечення: «Чи може в класовому суспільстві правлячий клас поважати права робітників і селян? Щоб виконати свої обов’язки та завдання в класовому суспільстві, людині потрібно стати вірним слугою правлячого класу, чи не так? Це несправжня демократія. Справжня демократія — це демократія народних мас — робітників і селян, тобто народна демократія. Тому справжнє демократичне виховання має бути вихованням заради народу. Задля справжньої освіти ми мусимо повалити капіталістичне суспільство й побудувати соціалістичне суспільство».

Подібні комуністичні звинувачення не втратять своєї переконливості доти, доки в капіталістичному суспільстві залишатиметься таке соціально-структурне зло, як експлуатація, гноблення, несправедливість, корупція тощо. Відповідно ці соціальні вади слід усунути. Для цього має бути розпочато рух за новий погляд на цінності, який ґрунтується на істинній любові Бога, і разом з цим треба створити нову теорію виховання.

Нова теорія виховання має спиратися на критерії, які Бог на початку хотів установити для розвитку людей. Ця теорія повинна вказати чіткий напрямок нинішнім освітнім установам і показати бачення освіти для майбутнього суспільства. Інакше кажучи, ця теорія виховання має допомогти нам підготуватися до приходу майбутнього ідеального суспільства. Саме такою є представлена тут теорія виховання філософії Об’єднання.

Теорії виховання зазвичай мають два аспекти. Перший стосується ідеалів, цілей, методів та інших питань виховання, тобто належить до філософії виховання. Інший аспект має справу з освітніми явищами з об’єктивної точки зору і стосується педагогічної науки. Цей аспект передбачає дослідження навчальних планів, оцінку й тестування учнів, удосконалення техніки навчання, проведення консультацій, покращення адміністративного управління освітою тощо.

Ці два аспекти освіти співвідносяться один з одним як сонсан і хьонсан. Філософія виховання — це аспект сонсан, а педагогічна наука — аспект хьонсан. Хоча педагогічній науці надають великого значення (як і будь-якій науці в наш час) і вона набула помітного розвитку, філософія виховання, на жаль, занедбана і поступово занепадає. Той факт, що виховання сьогодні втратило свої орієнтири, свідчить про відсутність саме філософії виховання. Тому, щоб заповнити цю прогалину, філософія Об’єднання пропонує теорію виховання, яка є новою філософією виховання.