Історія людства є як історією відтворення, так водночас і історією відновлення, яка спрямована на відновлення світу ідеалу творення, утраченого внаслідок гріхопадіння. Тому в історії діє також низка окремих законів, які відрізняються від законів творення. Це закони відновлення. Ці закони включають:
1) закон відкуплення;
2) закон відокремлення;
3) закон відновлення числа чотири;
4) закон обумовленості провидіння;
5) закон передування хибного істинному;
6) закон горизонтального розгортання вертикального;
7) закон синхронності провидіння.
3.1. Закон відкуплення
Гріхопадіння означає, що люди втратили своє початкове положення та стан. А відновлення означає повернення цього втраченого положення та стану. Однак, щоб відновити початкове положення та стан, необхідно створити певні умови. Умови для відновлення називаються умовами відкуплення (відшкодування).
Умови відкуплення, які люди повинні створити, це, по-перше, «основа довіри» і, по-друге, «субстанційна основа». Створення основи довіри означає, що люди повинні зустріти лідера (центральну особу), обраного Богом, і на чолі з ним принести певний об’єкт для умови протягом певного числового періоду відкуплення. А створення субстанційної основи означає, що люди слухняно слідують за лідером, якого поставив Бог.
Однак, оглядаючись на історію, ми бачимо, що люди в грішних суспільствах не корилися встановленим Богом лідерам і натомість піддавали їх гонінням. Тому дорога, якою йшли праведники та святі, завжди була шляхом страждань. Але Бог використовував ці страждання праведників як умову жертовного відкуплення, щоб підкорити людей у світі гріха і повернути їх на Свій бік. Іншими словами, Бог використовував страждання праведників як умову, щоб спонукати грішників каятися. Це закон відкуплення. Показовим прикладом є розп’яття Ісуса. Через віру в розп’яття Ісуса багато людей у грішному світі усвідомили свої гріхи та покаялися.
До теперішнього часу комуністи піддали гонінням і вбили багатьох релігійних діячів, праведників і людей добра. Використовуючи їхні страждання як умову, Бог зрештою підкорював комуністичних диктаторів і направляв народи комуністичного світу до звільнення. Тому, враховуючи «закон відкуплення», падіння комунізму було неминучим.
3.2. Закон відокремлення
Оскільки єдиним Творцем є Бог, первозданна людина мала завжди бути у стосунках із Богом. Однак через гріхопадіння Адам вступив у зв’язок також із сатаною. Таким чином, Адам опинився в проміжному положенні, в якому він міг взаємодіяти як з Богом, так і з сатаною. Тому, якби Бог звернувся до Адама, сатана міг би теж звернутися до нього. Бог не міг здійснювати принципове провидіння через Адама, який був у такому непринциповому положенні, тому Він дав Адаму двох синів і розділив їх на сторону Бога та сторону сатани. Молодшого брата Авеля Бог поставив на Свій бік, а його старшого брата Каїна — на бік сатани 5.
Бог мав намір повернути Каїна на Свій бік разом із Авелем, змусивши Каїна слухняно підкоритися Авелю. Оскільки людина (Адам), яка перебувала на боці Бога, піддалася спокусі сатани і згрішила, Принцип полягав у тому, що для відновлення через відкуплення Каїн на боці сатани мав слухняно підкоритися Авелю на боці Бога.
Таким чином, коли Каїн і Авель приносили свої жертви, Каїн, який був на боці сатани, мав принести свою жертву не безпосередньо Богові, а через Авеля. Однак Каїн не тільки приніс свою жертву безпосередньо Богові, але й зрештою вбив Авеля. Внаслідок цього історія почалася як історія гріха 6. Проте, оскільки Авель, який перебував на боці Бога, залишився вірним Йому до кінця, Бог міг використовувати цю основу шімджон як умову, щоб упродовж історії відокремлювати людей від сатанинського світу і залучати їх на бік добра 7.
Бог почав із того, що поставив на бік добра індивіда й поступово розширяв територію сторони добра, відокремлюючи сім’ю, рід, народ, країну та світ. Однак сатана, який протидіяв провидінню, випереджаючи Бога, так само почав з окремих індивідів на стороні зла і розширяв територію зла, утворюючи сім’ю, рід, народ, країну та світ на стороні зла; тим самим він перешкоджав Божому провидінню.
Історично склалося так, що люди сторони добра (святі) проповідували Слово Боже людям сторони зла, проте люди сторони зла не слухали їх і натомість фізично переслідували й нападали на них. У відповідь сторона Бога протистояла цим атакам і розгортала свою боротьбу. Тому протягом історії до сьогоднішнього дня точилася боротьба між людьми на боці добра й людьми на боці зла, між сім’ями, родами, народами, країнами та світом на боці добра й світом на боці зла. Отже, історія була сповнена боротьби добра і зла.
Хоча світ може бути поділений на сторони добра і зла, у процесі історії відновлення не може бути ані цілковитого добра, ані цілковитого зла. Сторона, відносно ближча до Божого провидіння, є стороною добра, а відносно дальша — стороною зла.
Донедавна світ поділявся на два табори: один — на стороні добра, інший — на стороні зла. Це, відповідно, вільний світ і комуністичний світ. Перший складали країни, які визнавали релігію (зокрема християнство), а інший — країни, які заперечували релігію.
Мета, з якою Бог розділив світ на сторони добра і зла, полягала в тому, щоб врятувати сторону зла та повернути її на сторону Бога, підкоривши її стороні добра. Відповідно в боротьбі між цими двома таборами, за Божим провидінням мала врешті-решт перемогти сторона добра, що в дійсності й сталося. Остаточне ж об’єднання вільного та комуністичного світів буде досягнуто шляхом прийняття Месії. Оскільки розділення на Каїна й Авеля сталося через невіру Адама, об’єднання сторін Каїна й Авеля буде досягнуто завдяки Месії, останньому Адаму.
3.3. Закон відновлення числа чотири
Божа мета творення полягає в тому, щоб реалізувати Божу любов через сімейну чотирьохпозиційну основу. Іншими словами, якби Адам і Єва росли згідно з Божим Словом та стали досконалими, вони б стали подружжям, зосередженим на Богові, досягли єдності та народили б дітей. Тоді була б сформована сімейна чотирьохпозиційна основа, що складається з Бога, Адама (чоловіка), Єви (дружини) та їхніх дітей, при цьому утворилася б сім’я, сповнена Божої (вертикальної) любові. Однак через гріхопадіння Адама і Єви була сформована сімейна чотирьохпозиційна основа, зосереджена не на Богові, а на сатані, і весь світ творіння потрапив у сферу його панування. Відповідно відновлення сімейної чотирьохпозиційної основи, зосередженої на вертикальній любові Бога, було центральною метою історії відновлення.
Щоб відновити чотирьохпозиційну основу, Бог насамперед здійснював символічне, умовне провидіння протягом періодів числа чотири. Це називається законом відновлення числа чотири. При цьому періоди числа чотири є умовами відкуплення для числового відновлення сімейної чотирьохпозиційної основи. До періодів числа чотири відносяться періоди в сорок днів, сорок років, чотириста років тощо, протягом яких сатана спричиняє безлад і люди сторони Бога страждають.
Прикладами є 40-денний потоп Ноя, 40-річний шлях Мойсея в пустелі, 400 років переслідування християн у Римській імперії тощо. Після цих періодів відкуплення безлад закінчувався в тому сенсі, що чотирьохпозиційну основу було умовно відновлено і Боже провидіння відновлення вступало в новий етап. Закон відновлення числа чотири стосувався не тільки історії ізраїльтян, але й історії інших народів і країн.
Арнольд Тойнбі наводить приклади країн, у яких об’єднання досягалося після чотирьохсотлітнього періоду безладу (періоду потрясінь): 400 років (431—31 до н. е.) від Пелопоннеської війни до об’єднання Риму в часи греко-римської цивілізації; приблизно 400 років (634—221 рр. до н. е.) від періоду Воюючих царств до об’єднання імперій Цинь і Хань в історії Китаю; приблизно 400 років (1185—1597) від феодальної анархії періодів Камакура та Асікаґа до об’єднання країни Тойотомі Хідейосі та заснування сьоґунату Токуґава в історії Японії. Проте Тойнбі не зміг пояснити, чому в історії з’являлися такі чотирьохсотлітні періоди 8.
Іншим прикладом є 40 років японського панування в Кореї, починаючи з Договору про протекторат Ильса 1905 року і закінчуючи звільненням Кореї в 1945 році.
3.4. Закон обумовленості провидіння
Закон обумовленості провидіння стосується того факту, що характер наступної провіденційної епохи визначається залежно від того, чи виконає центральна особа в певній провіденційній події свою частку відповідальності згідно з Божою волею. Провіденційні події не тільки мають практичне значення для процесу провидіння відновлення в певний час, але вони також створюють умови для визначення характеру провіденційних подій, які відбудуться надалі.
Наприклад, у провидінні старозавітної епохи був випадок, коли Мойсей у пустелі двічі вдарив по скелі, щоб отримати воду (Чис. 20). Дія Мойсея як така була потрібною через тогочасні практичні обставини: треба було забезпечити водою спраглих людей у пустелі. Але водночас вона також символічно обумовила зміст Божого провидіння щодо майбутнього приходу Ісуса. З цього приводу зміст «Викладу Принципу» можна перефразувати так 9: «Скеля символізувала Адама. Безводна скеля перед першим ударом Мойсея символізувала першого Адама, а скеля, яка дала воду після першого удару Мойсея, символізувала Ісуса, другого Адама. Оскільки вода символізує життя, першого Адама, який перебуває у стані духовної смерті через гріхопадіння, алегорично зображено у вигляді безводної скелі, а Ісуса, другого Адама, який приходить спасти мертвих, алегорично зображено у вигляді скелі, яка дає воду. Проте Мойсей, розгніваний невірою ізраїльтян, удруге вдарив по скелі. Внаслідок цього було створено умову для того, щоб у разі зневіри ізраїльського народу після приходу Ісуса — втілення скелі — сатана міг завдати Ісусу удару».
Ісус був насправді розп’ятий через зневіру ізраїльтян, і це сталося тому, що два удари Мойсея по скелі обумовили провидіння під час приходу Месії. Хоча тут наведено приклад лише одного факту, записаного в Старому Заповіті, цей закон застосовувався також до інших провіденційно значущих історичних подій. Іншими словами, провіденційні події не є випадковими, вони певною мірою зумовлені різними попередніми чинниками. Отже, залежно від того, як розгорталися провіденційні події тієї чи іншої епохи, обумовлювався характер подальших історичних подій. Це називається законом обумовленості провидіння.
3.5. Закон передування хибного істинному
Це закон, згідно з яким хибне з’являється раніше від істинного. Внаслідок гріхопадіння прабатьків людства сатана заволодів світом творіння, який створив Бог. Імітуючи Боже провидіння, сатана випередив Бога і побудував світ не-за-Принципом, який за формою нагадує Принцип. У Бога не було іншого вибору, як дозволити сатані створити цей світ не-за-Принципом, оскільки Адам, якого Він створив, не виконав своєї частки відповідальності та вчинив гріхопадіння. Натомість Бог, ідучи слідами сатани, здійснював провидіння, щоб перетворити світ не-за-Принципом, побудований сатаною, на світ за Принципом. Хоча світ не-за-Принципом, створений сатаною, досяг процвітання, він хибний, тому процвітання є тимчасовим, і в міру розвитку Божого провидіння він неминуче зазнає краху.
Кінцевою метою провидіння відновлення є реалізація світу, в якому втілено ідеал творення з Богом на чолі, тобто реалізація країни, в якій весь світ об’єднаний як одне ціле. Це Божа країна, яка шанує (Істинних Батьків, які представляють) Бога як свого верховного володаря, і це є Царство Небесне на землі, яке буде реалізовано лише з приходом Месії. Але сатана знав про це Боже провидіння. Тому він першим заволодів планами цього провидіння, встановив месіанських осіб сатанинської сторони до приходу (другого пришестя) Месії та намагався створити ідеальний світ на сатанинському боці. Через це часто першим з’являвся хибний об’єднаний світ із фальшивим месією на чолі.
Гарним прикладом є виникнення Римської імперії перед приходом Ісуса. Юлій Цезар з’явився в Римі, завоював Галлію та домігся її об’єднання з Римом (45 р. до н. е.). Після того, як його вбили, Октавіан (Август) завершив останню громадянську війну (31 р. до н. е.), об’єднав усе Середземномор’я та побудував фактично світову імперію. Процвітання Римської імперії отримало назву «Римський мир» (Pax Romana) і тривало близько двох століть. Юлій Цезар і Октавіан були месіанськими фігурами на боці сатани. Вони створили хибний об’єднаний світ миру та процвітання, що передував об’єднаному світу вічної любові, миру та процвітання, який мав утворитися з приходом справжнього Месії (Ісуса). Зрештою, через те, що Ісус помер на хресті, справжнього єдиного світу, істинно ідеального світу насправді не виникло.
Під час Другого пришестя, згідно з цим законом, фальшивий месія та хибний об’єднаний світ теж мають з’явитися перед провидінням Другого пришестя. Це був Сталін і комуністичний світ. Насправді Сталіна вважали сонцем людства тих днів, йому поклонялися, як Месії, і він мав на меті об’єднати світ через комунізм. Сталін помер у 1953 році, а з провіденційної точки зору це був час, коли офіційно розпочався шлях провидіння Другого пришестя. Подальший розкол міжнародного комунізму був провісником краху хибного об’єднаного світу й початку реалізації істинного світового об’єднання з Месією на чолі.
3.6. Закон горизонтального розгортання вертикального
Це закон, згідно з яким вертикальні історичні події знову розгортаються горизонтально наприкінці історії відновлення. Вертикальне стосується часового потоку, а горизонтальне стосується просторового розширення. Іншими словами, вертикальне означає історію, а горизонтальне — реальний світ. Відповідно «горизонтальне розгортання вертикального» означає, що Бог здійснює Своє провидіння так, щоб у дні завершення історії всі минулі провіденційні події та особи повторно виникли на світовому рівні. Роблячи так, Бог прагне завершити провіденційну історію відновлення шляхом одночасного завершення різноманітних провіденційних подій, які залишилися невирішеними вчасно через невдачі провіденційних осіб у провіденційній історії.
Наприклад, вертикальні умови відкуплення у двохтисячолітньому провидінні відновлення від Адама до Авраама, які були втрачені внаслідок вторгнення сатани, були відновлені відкупленням упродовж трьох поколінь Авраама, Ісака та Якова. Але це відбулося умовно. Іншими словами, промисли в сім’ї Адама та в сім’ї Ноя залишилися невирішеними, тобто закінчилися невдачею, але провидіння в сім’ї Авраама було виконано, принаймні умовно. Крім того, за часів Ісуса Бог намагався одночасно відновити шляхом горизонтального розгортання та відкуплення різні провіденційні події 4000-літньої історії від Адама до Ісуса, які зазнали невдачі внаслідок вторгнення сатани, проте цього не вдалося досягти через розп’яття.
Коли почнеться провидіння Другого пришестя, всі події, які зазнали вторгнення сатани протягом 6000 років від Адама до часу Другого пришестя Господа та були завершені лише умовно, знову розгорнуться горизонтально. Після того, як під керівництвом Господа Другого пришестя їх буде всебічно й фундаментально відновлено відкупленням, провидіння гріховної історії завершиться. Поки ці історичні події залишаються невирішеними, справжнього миру на землі досягти неможливо. Тільки фундаментально розв’язавши всі ці історичні події в останні дні, актуальні проблеми буде повністю розв’язано, і лише тоді у світі буде реалізовано справжній мир.
Наприклад, хоча конфлікт між Ізраїлем та арабськими країнами — це проблема сьогодення, якщо ми подивимося на його походження, то виявимо, що за своїм характером це старозавітна боротьба між ізраїльтянами та народами, що їх оточували, відтворена в наші дні. Тому неможливо розв’язати сьогоднішній конфлікт між Ізраїлем і арабами, розглядаючи його просто як політичне питання. Іншими словами, арабо-ізраїльський конфлікт не припиниться, доки ми не повернемося в історію, не виявимо його першопричину та фундаментально не розв’яжемо її.
Таким чином, коли настають останні дні, багато подій вертикальної історії виникають повторно і часто трапляються різні несподівані ситуації, через що світ занурюється у великий хаос. Оскільки, відповідно до закону горизонтального розгортання вертикального, світ в останні дні занурюється в хаос, Біблія називає цю ситуацію «великою скорботою»: «Бо скорбота велика настане тоді, якої не було з первопочину світу аж досі й не буде» (Мт. 24:21). Цей хаос буде фундаментально приборкано лише тоді, коли людство прийме Господа Другого пришестя й дотримуватиметься його істинних слів та вчення істинної любові.
Боже провидіння, яке полягає в тому, щоб відтворити всі ці історичні події в останні дні та фундаментально розв’язати їх із допомогою Господа Другого пришестя, має на меті, по-перше, назавжди стерти з душі Бога та людства спогади про численні жалюгідні події в історії, створивши переможні умови подолання шеститисячолітньої гріховної історії без людських помилок, і по-друге, усунути умови звинувачення сатани, повністю його підкорити та врятувати навіть сатану раз і назавжди.
3.7. Закон синхронності провидіння
Те, що певні провіденційні події, які відбулися в минулому, повторюються в кожну наступну епоху, називається законом синхронності провидіння. Провіденційні епохи, пов’язані синхронністю, демонструють подібність центральних осіб, подій і числових періодів. Коли якась центральна особа провидіння не виконує свою частку відповідальності, епоха провидіння, центром якої є ця особа, закінчується. Через певний період часу постає інша подібна особа, і щоб відновити відкуплення провидіння попередньої епохи, повторюється та сама історія провидіння. Однак разом із продовженням провидіння відновлення умови відкуплення поступово обтяжуються, тому повторення попередньої епохи відбувається на вищому рівні. Внаслідок цього історія розвивається по спіралі.
Як закон синхронності провидіння діяв в історії? Провидіння відновлення протягом двохтисячолітнього періоду від Адама до Авраама (епохи провидіння зі створення основи для відновлення), центром якого була сім’я, зазнало невдачі, внаслідок чого Месія не міг прийти. Тому як синхронне йому було розгорнуто провидіння відновлення протягом 2000 років від Авраама до Ісуса (епохи провидіння відновлення), центром якого був єврейський народ. Крім того, оскільки двохтисячолітнє провидіння відновлення від Авраама до Ісуса, центром якого був єврейський народ, зазнало невдачі внаслідок розп’яття Ісуса, як синхронне йому було розгорнуто провидіння відновлення протягом 2000 років від Ісуса до сьогодні (епохи продовження провидіння відновлення), центром якого було християнство. Систематизувавши зміст синхронності двох 2000-літніх періодів, від Авраама до Ісуса та від Ісуса до сьогодні, ми отримаємо таблицю 8.1.
Таблиця 8.1. Провіденційна синхронність епохи провидіння відновлення та епохи продовження провидіння відновлення
Епоха провидіння відновлення | Епоха продовження провидіння відновлення |
Період рабства в Єгипті (400 років) | Період переслідувань у Римській імперії (400 років) |
Період суддів (400 років) | Період християнських церков за патріархів (400 років) |
Період об’єднаного царства (120 років) | Період християнського королівства (120 років) |
Період поділу на північне та південне царства (400 років) | Період поділу на східне та західне королівства (400 років) |
Період єврейського поневолення (70 років) та період єврейського повернення (140 років) | Період папського поневолення (70 років) та період папського повернення (140 років) |
Період приготування до приходу Месії (400 років) Оновлення віри, грецька цивілізація | Період приготування до Другого пришестя Месії (400 років) |
Синхронність в історії помітив Освальд Шпенглер. Він говорив, що всі культури розвиваються за ідентичними формами, і тому в будь-яких двох культурах світу відбуваються схожі події, які відповідають одна одній. Він назвав ці відповідні події «одночасними» 10.
Арнольд Тойнбі помітив синхронність в історії приблизно в той самий час, що й Шпенглер. Читаючи лекцію про Фукідіда, Тойнбі зрозумів, що історія Стародавньої Греції та сучасна західна історія є синхронними: «1914 рік застав мене в Оксфордському університеті за викладанням історії класичної Греції. У серпні 1914 року мені спало на думку, що історик п’ятого століття до нашої ери Фукідід уже переживав те, що зараз охопило мене. Він, як і я, знемагав від великої братовбивчої війни між державами, на які політично поділявся його світ. Фукідід передбачив, що ця війна стане епохальною для тогочасного світу. І подальший хід подій довів його правоту. Так я побачив, що історія Стародавньої Греції та сучасна західна історія з точки зору досвіду синхронні одна одній. Вони йшли паралельно і їх можна вивчати порівнюючи» 11.
Таким чином, Тойнбі розглядав давньогрецьку історію та сучасну західну історію як синхронні. З точки зору Об’єднавчого погляду на історію давньогрецька історія була періодом приготування до приходу Месії, а сучасна західна історія — періодом приготування до Другого пришестя Месії. Відповідно ці два періоди синхронні по суті в тому значенні, що кожен є часом підготовки до прийняття Месії.