Засади Принципу Об’єднання, на яких ґрунтується епістемологія Об’єднання

Нижче представлено деякі із засад Принципу Об’єднання, на яких ґрунтується епістемологія Об’єднання:

① Дуальні властивості Бога, дія віддавання та приймання і примноження: «...дуальні властивості Бога створюють сандекіджун (умову для взаємодії). Коли вони вступають у сусучагьон (дію віддавання та приймання), то сила цієї дії приводить до примноження та проявляється в тому, що дуальні властивості Бога втілюються у двох окремих субстанційних об’єктах, кожен із яких пов’язаний із Богом як зі своїм центром» (Виклад Принципу, с. 48). «Примноження здійснюється шляхом чонпунхапчагьон (дії початок-розділення-єдність) на основі сусучагьон» (там само, с. 54). → На основі цих засад можна пояснити явище збільшення нових знань.

② Стосунки між духовним «я» та фізичним «я»: «...духовне «я» розвивається лише у взаємодії з фізичним «я»» (там само, с. 71). «Чутливість духовного «я» людини розвивається тільки через взаємодію з її фізичним «я»» (там само, с. 71). «Добрі чи злі вчинки фізичного «я» впливають на те, яким (добрим чи злим) буде наше духовне «я»» (там само, с. 70). → Ця засада дозволяє зрозуміти той факт, що пізнанню через п’ять фізичних органів чуття обов’язково відповідає духовне пізнання через п’ять духовних органів чуття духовного «я», і що пізнання та дія (практика) первісно мають на меті здійснення добра.

③ Мета творення та мета пізнання і володарювання: «Світ творіння… повертає красу як об’єкт» (там само, с. 61). «Людина… стає спроможною володарювати світом творіння» (там само, с. 111). «Мета створення світу творіння полягає в тому, щоб людина… відчувала радість і мир» (Пояснення Принципу, 50). → Ця засада дозволяє усвідомити, що пізнання і володарювання (практика) перебувають у нерозривному зв’язку, а їхня мета полягає в досягненні радості та миру.

④ Архетип та первісна свідомість людини: «Людина є субстанційним образом Всесвіту (світу творіння)» (Виклад Принципу, с. 69). «У клітинах людини є життя та свідомість, а також таємниці Всесвіту» (Повчання). → З цього можна отримати поняття Архетипу та первісної свідомості як мірила, за допомогою якого можна пізнавати все у зовнішньому світі.

⑤ Дія віддавання та приймання порівняльного типу і зіставлення в пізнанні: «Існують різні типи дій віддавання та приймання, серед яких є й порівняльний тип» (відповідь преподобного Муна на запитання автора). → З цього повчання ми можемо отримати поняття «зіставлення в пізнанні».

⑥ Явище відповідності між душею і тілом: «Тіло… підкоряється командам душі» (там само, с. 41). «Мислення — це теж своєрідна дія «віддавання та приймання»», «дії віддавання та приймання відбуваються між душею і тілом, а також усередині душі» (відповідь преподобного Муна на запитання автора). → Ця засада Принципу та повчання дозволяють зрозуміти таке явище, як відповідність між невидимою душею та видимим тілом, тобто рух тіла відповідно до волі, а також пізнання (оцінку) душею інформації (кодів), що надходить через тіло (нерви).

⑦ Неминучий зв’язок між людьми і світом творіння: «Бог створив людину, щоб вона стала володарем світу творіння» (там само, с. 68). «Пряме володарювання людини над світом творіння… означає, що досконала людина… стає одним цілим зі світом творіння як своїм об’єктом» (там само, с. 66—67). «Світ творіння був створений як субстанційний об’єкт для суб’єктивної Сонсан людини» (Пояснення Принципу, 1963, с. 50). → На основі цих засад можна зрозуміти, що людина була створена як суб’єкт пізнання і суб’єкт володарювання (практики) над усім сущим, а світ творіння був створений як об’єкт пізнання і об’єкт володарювання людини. Таким чином, стосунки між людьми і світом творіння є неминучими, подібно до стосунків між душею і тілом.