Епістемологія
Епістемологія — це галузь філософії, яка намагається розв’язати різні фундаментальні проблеми, пов’язані з пізнанням (Erkenntnis). У ній розглядаються питання про те, як можна отримати знання про об’єкт і скласти про нього істинне уявлення. Висловлюючись інакше, епістемологія — це теорія, яка прагне з’ясувати питання, пов’язані з джерелом, об’єктом, методом і процесом пізнання.
Слово «епістемологія» є поєднанням грецьких слів «episteme» — знання і «logia» — слово. Вважається, що вперше цей термін використав Джеймс Фер’є (1808— 1864). Німецьке поняття Erkenntnistheorie було введене К. Л. Рейнгольдом (1758—1823).
Епістемологія вже існувала в античній і середньовічній філософії, але в сучасну епоху вона стала центральною темою у філософії, оскільки в цей період відновлювалася людська природа та покращувалося володарювання людини над природою. І разом з онтологією епістемологія стала однією з головних галузей філософії.
Як уже зазначалося, філософія Об’єднання пропонує критерії принципового розв’язання багатьох актуальних проблем. Зокрема, сьогодні ентузіазм щодо досліджень у галузі епістемології поступово згасає, і створюється враження, ніби проблема пізнання перенесена зі світу філософії у світ медицини. Проте медицина не дала повного розв’язання цієї проблеми. Справді, медицина зробила свій внесок у розв’язання проблеми пізнання тим, що вона встановила фізіологічну основу процесу пізнання. Але в медичній теорії пізнання залишаються невирішені моменти. Епістемологія філософії Об’єднання знайшла розв’язання як цих проблем, так і багатьох традиційних проблем пізнання. Епістемологія пов’язана із фундаментальними проблемами онтології, зокрема з конфліктом між ідеалізмом і матеріалізмом. Крім того, пізнання також тісно пов’язане з практичною діяльністю. Відповідно без правильного погляду на епістемологію ми не зможемо правильно розв’язувати актуальні проблеми. Тому є потреба в новій теорії епістемології, яка буде здатна розв’язати проблеми традиційних епістемологій. Представлена в цій главі епістемологія Об’єднання, яка базується на філософії Об’єднання, має на меті відповісти на цей запит. Наше дослідження епістемології побудовано так: спершу буде розглянуто основні моменти традиційних епістемологій та проблеми, які вони мають. Далі буде представлено епістемологію Об’єднання, при цьому будуть з’ясовані такі питання:
1) чи може дана епістемологія успішно розв’язати проблеми, що не піддаються розв’язанню в традиційних епістемологіях;
2) чи є ця епістемологія у прямому сенсі епістемологією об’єднання, тобто чи має вона спроможність увібрати в себе суть усіх попередніх епістемологій.
Слід також зазначити, що епістемологію Об’єднання, так само як і інші глави цієї книги, було систематизовано під керівництвом преподобного Мун Сон Мьона.
- Розділ 1. Традиційні епістемології
- Розділ 2. Епістемологія Об’єднання
- Розділ 3. Кантіанська та марксистська епістемології з точки зору філософії Об’єднання
- Примітки
- Масаакі Косака про Канта і критичну філософію: мовчання, роздуми та публікація “Критики чистого розуму”
- Локк про джерела знання: досвід як основа всіх наших ідей
- Іммануїл Кант про догматизм: критика без попередньої оцінки розуму
- Енгельс: мислення та свідомість
- Абсолютна істина в науці: визначення Леніна
- Засади Принципу Об’єднання, на яких ґрунтується епістемологія Об’єднання
- Протосвідомість і всесвітня свідомість
- Єдність чисел і законів у Всесвіті
- Опції при невизначеності пізнання
- Роль Душі у Свідомості: Теорія Пенфілда
- Дуальна Взаємодія Мозку та Свідомого ‘Я’: Погляд Екклза
- Майбутній Розвиток Мозкової Фізіології та Підтримка Принципу Об’єднання
- Два типи пам’яті
- Підтримка Теорії Прототипів та Зіставлення в Когнітивній Науці