Примітка 17. До розділу “3.3. Марксистська логіка”
За словами Акіри Сето (Akira Seto), внаслідок «логічних дискусій» у 1950-х роках виникли такі апорії.
1) Апорія відображення в логіці.
З одного боку, закони тотожності та суперечності розглядалися як відображення відносної сталості об’єктивних явищ, тобто як відносні, а з іншого боку — як абсолютні правила операцій із формами мислення, що зберігають строгість суджень та висновків. Проте якщо ці закони є всього лиш відносним відображенням реальності, то вони повинні мати й відносну чинність як правила мислення.
2) Апорія операцій у логіці.
Формальна логіка стосується не істинності мислення, а його правильності. У цьому сенсі вона є операційною логікою. Відповідно закони тотожності та суперечності не відображають реальності, а є чистими правилами та нормами мислення. Але визнання самостійних правил мислення, які не залежать від існування, призводить до втрати матеріалістичних засад та породжує проблему впадання в кантівський апріоризм (Contemporary Epistemology and Dialectic. Tokyo: Sekibunsha, 1976. P. 234—237).
В основній частині цієї глави (логіці Об’єднання) піднімається саме друга з цих апорій. Сето пропонував розв’язати обидві апорії, визнавши, що два види суперечності — діалектичне протиріччя та суперечність у формальній логіці — за своєю сутністю різні. Але сам факт визнання їх сутнісної відмінності означає втрату матеріалістичних засад. Крім того, як зауважує Сето: «Це не дає повного розв’язання… Виникає питання, з якої причини два види сутнісно різних суперечностей одночасно виражаються в законі суперечності» (там само, с. 250). Зрештою, проблему так і не було розв’язано.