Методологія філософії Об’єднання заснована на Принципі Об’єднання і називається «методологія Об’єднання». Це також означає, що вона об’єднує традиційні методології. Основним законом методології Об’єднання є «закон дії віддавання та приймання», або просто «метод віддавання та приймання».
2.1. Види методу віддавання та приймання
Дія віддавання та приймання — це взаємодія між суб’єктом та об’єктом; ця дія має центр, який є її причиною. І характер дії віддавання та приймання визначається залежно від того, який центр. Коли дія віддавання та приймання відбувається з Шімджон у центрі, суб’єкт та об’єкт поєднуються в одне ціле; результатом такої дії віддавання та приймання є поява єдиного цілого. А коли на основі Шімджон встановлюється мета і дія віддавання та приймання відбувається з метою в центрі, з’являється примножене тіло або новоутворене тіло.
Чотирьохпозиційна основа в Первісному образі — це поняття, яке стосується структури Божих атрибутів; це чотирьохпозиційна структура, яка зосереджена на Шімджон (або меті) та складається із суб’єкта, об’єкта та єдиного цілого (або примноженого тіла). Якщо дивитися з точки зору часу, Шімджон (або мета) як центр стоїть першим; починаючи з нього, суб’єкт і об’єкт вступають у дію віддавання та приймання, внаслідок чого формується єдине ціле або примножене тіло (новоутворене тіло). При цьому Шімджон, що є центром, називається «початком», суб’єкт та об’єкт називаються «розділенням» у сенсі того, що вони стоять окремо один навпроти одного, а результат у вигляді єдиного цілого або новоутвореного тіла називається «єдністю». Весь цей процес дії віддавання та приймання називається дією «початок-розділення-єдність» (Рис. 11.2).
Рис. 11.2. Чотирьохпозиційна основа та дія «початок-розділення-єдність»
«Розділення» в дії «початок-розділення-єдність» не означає поділ на частини. Іншими словами, це означає, що не «початок» розділяється навпіл, а що два елементи, які були об’єднані навколо центру, стають один навпроти одного. У Богові «розділення» означає, що два взаємодоповнювальні атрибути єдиного Бога стають на відстані один навпроти одного. Ці два взаємодоповнювальні атрибути вступають у дію віддавання та приймання, центром якої є «початок», і, поєднуючись, стають одним цілим.
Є чотири види дії віддавання та приймання: дія віддавання та приймання, що зберігає ідентичність, дія віддавання та приймання для розвитку, внутрішня дія віддавання та приймання та зовнішня дія віддавання та приймання. Відповідно можуть бути сформовані чотири види чотирьохпозиційної основи: чотирьохпозиційна основа, що зберігає ідентичність, чотирьохпозиційна основа для розвитку, внутрішня чотирьохпозиційна основа та зовнішня чотирьохпозиційна основа.
2.1.1. Дія віддавання та приймання, що зберігає ідентичність, і дія віддавання та приймання для розвитку
У дії віддавання та приймання, яка відбувається між атрибутами Бога, є два аспекти: незмінний аспект, що зберігає ідентичність та існує вічно, утворюючи гармонійне або єдине ціле шляхом дії віддавання та приймання між сонсан і хьонсан, зосереджених на Шімджон, та аспект розвитку, який полягає в тому, що зосереджені на меті (меті творення) сонсан і хьонсан вступають у дію віддавання та приймання, щоб створити предмет творіння — примножене або новоутворене тіло. Перший вид — це дія віддавання та приймання, що зберігає ідентичність, а другий — це дія віддавання та приймання для розвитку. Аналогічно всі предмети у світі творіння мають як незмінний аспект, так і аспект розвитку, здійснюючи одночасно як дію віддавання та приймання, що зберігає ідентичність, так і дію віддавання та приймання для розвитку.
Вважається, що зовнішній вигляд Всесвіту загалом залишається незмінним. Галактика постійно підтримує форму опуклої лінзи, обертаючись навколо центру Всесвіту. Сонячна система обертається навколо центру Галактики з періодичністю в 250 мільйонів років і при цьому завжди розташовується в одному й тому ж місці відносно центру Галактики. Крім того, дископодібна форма Сонячної системи теж є незмінною. У Сонячній системі вісім планет обертаються навколо Сонця, кожна з яких зберігає незмінну орбіту. Більше того, кожна планета зберігає притаманні їй певні характеристики. Таким чином, Всесвіт має аспект незмінності, тобто аспект збереження самоідентичності.
Але ми також бачимо, що Всесвіт розвивається й росте протягом тривалого періоду приблизно в 15 мільярдів років. Науковці кажуть, що Всесвіт розширюється або еволюціонує. Коли Всесвіт переходив із газоподібного стану у твердий, утворилася незліченна кількість великих і малих небесних тіл, а на одній із планет — Землі — з’явилися рослини, тварини та люди. Цей процес змін у Всесвіті можна розглядати як своєрідний процес зростання, тобто розвитку. Отже, Всесвіт має як аспект збереження самоідентичності, так і аспект розвитку.
Живі істоти теж розвиваються, зберігаючи самоідентичність. Наприклад, у рослин проростає насіння, росте стовбур, з’являється листя, розпускаються квіти, визрівають плоди; так вони ростуть і змінюються. При цьому вони зберігають незмінним свій вид, щороку однаково цвітуть і приносять ті самі плоди. Інакше кажучи, рослини мають як аспект збереження самоідентичності (незмінність), так і аспект розвитку (мінливість). Тварини так само розвиваються (ростуть), зберігаючи самоідентичність.
Те саме стосується людського суспільства. Протягом історії постійно повторювалися підйоми та падіння держав. Однак основна форма держави, в якій суверен і народ утворюють суб’єктно-об’єктні відносини, була незмінною завжди і всюди. Аналогічно в сім’ї. Хоча сім’я набуває різноманітних форм залежно від середовища й епохи, стосунки між батьками та дітьми, між чоловіком і дружиною тощо залишаються незмінними. Також окремі особи постійно зростають, зберігаючи при цьому незмінними свої індивідуальні характеристики. Таким чином, на основі методів віддавання та приймання кожна істота об’єднує в собі як аспект незмінності, так і аспект розвитку (мінливості).
2.1.2. Внутрішня й зовнішня дія віддавання та приймання
У первісному сонсан Бога внутрішній сонсан і внутрішній хьонсан, зосереджені на Шімджон, беруть участь у внутрішній дії віддавання та приймання, утворюючи єдине ціле. При цьому формується внутрішня чотирьохпозиційна основа, яка є внутрішньою структурою сонсан Бога (первісного сонсан). Далі (первісний) сонсан і (первісний) хьонсан беруть участь у зовнішній дії віддавання та приймання, утворюючи єдине ціле. При цьому формується зовнішня чотирьохпозиційна основа. Якщо в центральній позиції встановлюється мета, дія віддавання та приймання набуває динамічного, розвиваючого характеру. При цьому у внутрішній чотирьохпозиційній основі як новоутворене тіло формується Логос (задум), а в зовнішній чотирьохпозиційній основі — предмети творіння.
Ця двоступенева структура внутрішньої та зовнішньої чотирьохпозиційних основ у Богові застосовується так само й до світу творіння. У стосунках із усім сущим (природою) люди мислять або планують за допомогою внутрішньої дії віддавання та приймання і водночас за допомогою зовнішньої дії віддавання та приймання пізнають усе суще та володарюють над ним. У людей дія віддавання та приймання між духовною та фізичною душею є внутрішньою, а між індивідами (наприклад, між чоловіком і дружиною в сім’ї) — зовнішньою. Якщо дивитися зосереджено на сім’ї, то внутрішні взаємини в сім’ї — це внутрішні дії віддавання та приймання, а зовнішні стосунки окремої особи (члена сім’ї) з іншими особами в зовнішньому суспільному житті — це зовнішні дії віддавання та приймання.
На рівні країни теж є внутрішні та зовнішні дії віддавання та приймання. У країні влада та народ встановлюють відносини в позиціях суб’єкта й об’єкта, а потім реалізується політика й економіка. Це є внутрішня дія віддавання та приймання. Водночас встановлюються політичні й економічні відносини з іншими країнами, що є зовнішньою дією віддавання та приймання.
У світі сущого теж є як внутрішні, так і зовнішні дії віддавання та приймання. У Сонячній системі між Сонцем і планетами відбувається внутрішня дія віддавання та приймання, водночас Сонячна система здійснює зовнішню дію віддавання та приймання з іншими зоряними системами. Крім того, якщо дію віддавання та приймання в масштабі Землі розуміти як внутрішню, то дію віддавання та приймання між Землею та Сонцем можна вважати зовнішньою. У живих істотах всередині кожної клітини між ядром і цитоплазмою відбувається внутрішня дія віддавання та приймання, і водночас клітини беруть участь у зовнішній дії віддавання та приймання між собою.
Тож внутрішні й зовнішні дії віддавання та приймання здійснюються в єдності у взаєминах між людьми, у стосунках між людиною та всім сущим, а також у світі сущого. Якщо ці внутрішні й зовнішні дії віддавання та приймання відбуваються гармонійно, предмети зберігають своє існування та розвиваються (Рис. 11.3).
Рис. 11.3. Приклади внутрішньої та зовнішньої дії віддавання та приймання
Розгляньмо тут зв’язок між методом дедукції, методом індукції та методологією Об’єднання. Дедукція — це метод розвитку логіки за допомогою внутрішньої дії віддавання та приймання в людській душі. На противагу їй індукція — це метод вивчення фактів у зовнішньому світі, який ґрунтується на зовнішній дії віддавання та приймання. У методології Об’єднання внутрішня дія віддавання та приймання (дедукція) і зовнішня дія віддавання та приймання (індукція) здійснюються в єдності. Іншими словами, дедукція та індукція здійснюються не окремо, а в єдності.
2.2. Сфера методу віддавання та приймання
Метод віддавання та приймання є основоположним методом існування й розвитку Бога, людини та всього сущого (природи). Зберігаючи Свою вічну природу за допомогою внутрішньої та зовнішньої дії віддавання та приймання, що зберігає ідентичність, Бог водночас створив людину та все суще за допомогою внутрішньої та зовнішньої дії віддавання і приймання для розвитку. У людстві та світі творіння кожен індивід (індивідуальне істинне тіло) теж існує та розвивається завдяки тому, що його корелятивні елементи суб’єкта й об’єкта здійснюють внутрішню дію віддавання та приймання і водночас завдяки зовнішній дії віддавання та приймання з іншими індивідами.
Є такі дії віддавання та приймання між індивідами. Насамперед це дія віддавання та приймання між людьми. Це спілкування та взаємодія між людьми в сімейному й соціальному житті. Освіта, етика, політика, економічна діяльність тощо здійснюються через такі дії віддавання та приймання.
Далі розглянемо дію віддавання та приймання між людиною і всім сущим. Тут є два види дії віддавання та приймання: коли людина володарює над усім сущим і коли людина його пізнає. Прикладами пізнання всього сущого є дослідницька діяльність у природничих науках, дослідження природи та спостереження за нею тощо. Приклади володарювання над усім сущим включають прикладні дослідження в природничих науках, підприємницьку діяльність, економічну діяльність і творчу діяльність у галузі мистецтва.
Крім того, дія віддавання та приймання відбувається між предметами творіння. Прикладами є дія віддавання та приймання між атомами, між клітинами, між зірками тощо. У світі творіння численні індивідуальні тіла взаємодіють одне з одним у певних позиціях, утворюючи органічно впорядкований світ. Іншим прикладом є взаємодія між деталями в машині.
Людське мислення й розмови теж здійснюються на основі методу віддавання та приймання. Іншими словами, під час мислення відбувається дія віддавання та приймання між суб’єктивною частиною (внутрішнім сонсан) — функціями інтелекту, емоцій і волі та об’єктивною частиною (внутрішній хьонсан) — ідеями, поняттями, законами та математичними принципами.
Судження (висловлювання) в процесі мислення також ґрунтуються на методі віддавання та приймання. Наприклад, у судженні «Ця квітка — троянда» має місце дія віддавання та приймання порівняльного типу, в якій ідея «ця квітка» порівнюється з ідеєю «троянда». Розмова теж ґрунтується на методі віддавання та приймання. Якщо людина безладно балакатиме, співрозмовник не зможе зрозуміти, про що йде мова. Ми розуміємо те, що говорить інша особа, тому що її ідеї та поняття збігаються з нашими ідеями та поняттями. І оскільки під час розмови її закони мислення збігаються з нашими, то це теж дія віддавання та приймання порівняльного типу.
2.3. Типи методу віддавання та приймання
Існує п’ять типів методу віддавання та приймання:
1) взаємосвідомий тип;
2) односвідомий тип;
3) несвідомий тип;
4) гетерономний тип;
5) порівняльний тип (зіставлення).
Ці типи вже було пояснено в «Онтології».
2.4. Характеристики методу віддавання та приймання
Метод віддавання та приймання має такі сім характеристик:
1) корелятивність;
2) цілеспрямованість і зосередженість;
3) порядок і позиція;
4) гармонійність;
5) індивідуальність і взаємопов’язаність;
6) збереження ідентичності та розвиток;
7) коловий рух.
Пояснення щодо них теж наводилися в «Онтології».