На початку 1990-х років світ увійшов в епоху великих і безпрецедентних змін. Спроба державного перевороту, здійснена найбільш консервативними силами Комуністичної партії Радянського Союзу в серпні 1991 року, була поштовхом для цілої низки несподіваних подій, кульмінацією яких став крах могутньої структури Радянської імперії, що протягом більшої частини ХХ століття тримала світ під загрозою глобального насадження комунізму. У розпал лавиноподібного розпаду комуністичного блоку перший російський президент Борис Єльцин відвідав Сполучені Штати Америки та заявив на спільному засіданні Сенату й Палати представників у 1992 році, що комуністичний ідол впав і ніколи знову не воскресне на російській землі.
Проте республіки, які входили до складу Радянського Союзу і звільнилися від комуністичних кайданів, перебувають у розгубленості, не знаючи, куди йти, бо ще не оговталися від соціального хаосу й економічної кризи. Крім того, у низці країн, де комунізм, як і раніше, залишився основою державної політики, виникла суперечність між прагненням проводити економічні реформи та здійснювати політику відкритих дверей, з одного боку, і прихильністю до соціалістичної доктрини й комуністичного диктату — з іншого.
Тим часом Сполучені Штати, які є провідною державою демократичного світу, недовго насолоджувалися перемогою, досягнутою під час війни в Перській затоці. Блиск цієї перемоги швидко потьмянів, і США стрімко втрачають свою провідну роль у світі через важкі наслідки, викликані дефіцитною економікою.
Зараз, коли ідеали комунізму значною мірою втратили свою привабливість і немає чіткого лідерства в демократичному світі, на всій планеті виникають конфлікти, породжені національними й релігійними протистояннями та економічними суперечками. Користуючись цим хаосом, виникають також різні форми реакційності. Ситуація ускладнюється поширенням СНІДу та невдачами в боротьбі проти бідності й голоду в країнах, що розвиваються. Серед хаосу та занепокоєння світ шукає нову ідеологію і нових лідерів, які виведуть людство з глухого кута. У цій ситуації єдиним променем надії засяяли Рух Об’єднання і жіночий визвольний рух, засновані преподобним Мун Сон Мьоном і його дружиною.
Філософію Об’єднання, яка є філософією преподобного Муна та ідейною основою Руху Об’єднання й жіночого визвольного руху, іноді називають «Божизмом», або «Філософією головного крила». Назва «Божизм» наголошує, що ядром учення є істина й любов Бога, а назва «Філософія головного крила» вказує на те, що вчення не належить ані до правих, ані до лівих, а об’єднує їх обох. Філософія Об’єднання з новим поглядом на цінності, основою якого є Божа любов, пронизана духом любові до інших, може усунути ненависть, ворожнечу й матеріалізм, властиві комуністичній ідеології, тобто ідеології лівого крила, а також викорінити егоїзм та егоцентризм, властиві демократії, тобто ідеології правого крила. Тільки філософія вищого рівня здатна об’єднати в єдине ціле обидва крила, що протистоять один одному, і повести людей, які перебувають по обидва боки, вперед до здійснення ідеального світу, споконвічного бажання Бога та людства.
Філософія Об’єднання розкриває Божественний замисел. Її мета полягає в тому, щоб примирити воюючі народи й конфліктуючі релігії через істинну любов Бога, Який є Батьком людства та центром усіх релігій. Більше того, її цілями є створення єдиної світової сім’ї і побудова ідеального світу вічної любові Бога шляхом докорінного розв’язання багатьох проблем, що стоять перед людством.
Будучи учнем преподобного Мун Сон Мьона, автор до сьогодні працював над теоретичною систематизацією його вчення безпосередньо під його керівництвом. Я на власному досвіді пережив багато страждань при зіткненні з безліччю життєвих негараздів, і, відкривши для себе 1956 року вчення преподобного Муна, я знайшов у ньому істини, які можуть розв’язати фундаментальні проблеми людського життя. Учитель був для мене скарбницею істини й філософії. Коли він починав говорити, джерело думки текло нескінченними годинами поспіль. Часто я настільки занурювався в глибокі роздуми про істину, якої він навчав, що не помічав, як плине час. Усі його слова були для мене насправді дорогоцінні.
На Сході кажуть, що, навіть маючи цілий мішок коштовного каміння, ти можеш легко розгубити його, якщо не збереш на нитку і не зв’яжеш у намисто. Схожим чином деякі дорогоцінні істини вчення преподобного Муна могли б зникнути з нашої пам’яті, так само, як може загубитися коштовне каміння, не зібране в намисто. Автор не міг цього допустити. Я сам страждав від проблем, з якими стикається кожна людина, і врятований за допомогою цих істин, я захотів зв’язати їх у єдине намисто й передати тим, хто, можливо, також страждає. Відтак я взявся за впорядкування багатьох думок та ідей Учителя, ніби збираючи коштовне каміння в прекрасне намисто.
Влітку 1972 року під час перебування в Японії я мав можливість прочитати лекції, в яких систематично виклав ідеї преподобного Муна, інтелектуальним керівникам японського відділення Церкви Об’єднання, і несподівано отримав схвальні відгуки. Повернувшись до Кореї, я відзвітував про це преподобному Муну. У відповідь він доручив мені видати книгу на основі змісту цих лекцій, створити Інститут філософії Об’єднання, а також продовжити роботу із систематизації його ідей і розвитку ідеологічного руху. Таким чином, 1973 року від імені Інституту філософії Об’єднання було опубліковано перше видання під назвою «Основи філософії Об’єднання».
Ця робота представляє ідеї преподобного Мун Сон Мьона, яким він навчав із перших днів, у викладі автора, здійсненому під керівництвом преподобного Муна. Я не вважав за можливе публікувати її під власним ім’ям, оскільки зміст книги становить виклад учення преподобного Муна. З аналогічною ситуацією зіткнувся нині покійний президент Асоціації святого духу за об’єднання світового християнства Ю Хьо Вон, який опублікував працю «Виклад Принципу» не під своїм ім’ям, а під авторством Асоціації, бо зміст роботи повністю визначається вченням преподобного Муна. При цьому слід зазначити, що, по-перше, спосіб систематизації, розроблений у цій книжці, як такий не є філософією Об’єднання; радше ідеї преподобного Муна самі по собі є філософією Об’єднання, а отже, систематизація автора є лише однією з форм вираження ідей Учителя. І по-друге, хоча автор мав намір максимально точно передати думки, висловлені преподобним Муном, проте важко забезпечити абсолютну точність висловлювання, надто ж враховуючи обмеженість можливостей самого автора. Саме тому перше видання містило багато тверджень, важких для сприйняття.
Оскільки філософія Об’єднання є теоретичною системою великого мислителя преподобного Мун Сон Мьона, виникла потреба познайомити з нею вчених і філософів. Тому члени Церкви Об’єднання надіслали примірники опублікованої книги професорам різних країн. Незабаром після цього з’явився несподіваний відгук: деякі науковці вважали, що публікація книжки без прізвища автора свідчить про його несумлінність і безвідповідальність, адже автор нібито ухиляється від полеміки, яка може виникнути навколо ідей, викладених у праці.
Після такої критики автор пояснив преподобному Муну, що, зважаючи на необхідність поширювати його ідеї серед учених світу, всі наступні книги він змушений видавати під власним ім’ям, щоб нести відповідальність за будь-які неточні тлумачення чи помилкові вислови. Саме тому японські, а потім і англійські видання «Пояснення філософії Об’єднання» та «Основи філософії Об’єднання» було надруковано під прізвищем автора. Однак тут виникла ще одна несподіванка: деякі вчені вирішили, що зміст згаданих книг належить самому авторові, хоча в передмові той наголошував, що викладає ідеї преподобного Муна. Це непорозуміння глибоко засмутило серце автора.
Останнім часом з’явилося кілька вчених з Руху Об’єднання, які отримали кваліфікацію лекторів у галузі філософії Об’єднання та здатні аргументовано відстояти її істинність. Відтак більше немає потреби вказувати ім’я автора у книзі. Водночас видається недоречним вказувати як автора преподобного Муна, бо зміст цієї праці — це лише частина глибокого вчення преподобного Муна. Крім того, важко припустити, що книжка дає настільки досконале трактування його ідей, що анітрохи не завдає шкоди Небесному авторитету.
У зв’язку з цим я добре розумію скрутне становище покійного президента Ю Хьо Вона, який подібним чином не міг опублікувати «Виклад Принципу» під ім’ям преподобного Муна, хоча там ішлося про засади його вчення. Тож, як свого часу «Виклад Принципу» було видано під авторством Асоціації святого духу за об’єднання світового християнства, так і книжки, що викладають філософію Об’єднання, відтепер виходитимуть у Кореї та в інших країнах із дозволу преподобного Мун Сон Мьона під ім’ям Інституту філософії Об’єднання, як було з першим виданням. Крім того, дана робота за вказівкою преподобного Муна отримала підзаголовок «Філософія головного крила». Після публікації першого видання «Основ філософії Об’єднання» (1973) преподобний Мун продовжував при кожній нагоді навчати нас більш глибоких істин. Тому зміст цієї праці значно розширився й доповнився низкою нових матеріалів.
Філософія Об’єднання оперує всіма сферами думки, а послідовність розміщення глав збігається з порядком, у якому Бог творив Всесвіт. Ця відповідність чітко виражена нижче. Першу главу «Теорія Первісного образу» присвячено ідеї Бога, першопричини Всесвіту. Оскільки, згідно з порядком Божого творення, все суще було створено раніше за людину, далі приділено увагу онтології — теорії, що стосується всього сущого. Після всього сущого було створено людину, тому третьою главою стала теорія первісної природи людини, що розкриває первісну людську сутність.
Після створення Адама Бог привів до нього звірів і птахів (Буття 2:19, 20). Подивившись на них, Адам дав їм назви. Це означає, що, розглядаючи з цікавістю все творіння, Адам брав участь у пізнанні та роздумах. Тому четвертою і п’ятою главами стали епістемологія, тобто теорія пізнання, і логіка, тобто теорія мислення.
Той факт, що Адам і Єва повинні були здійснити Три Благословення, означає, що їм слід було вдосконалювати свою особистість, щоб утілити світ ідеалу творення. Світ ідеалу творення — це світ, створений досконалими людьми, у якому цінності зосереджені на Божій любові. Тому шоста глава розкриває аксіологію, або теорію цінностей.
Якби Адам і Єва вдосконалювали себе, виконуючи свою частку відповідальності, вони передали б дітям набутий досвід, і тоді їхні діти дорослішали б, несучи порівняно малу частку відповідальності. Виховання Адама та Єви дало б змогу їхнім дітям виконати Перше Благословення. Тому сьому главу присвячено теорії виховання. Оскільки виконання Трьох Благословень вимагає втілення Першого Благословення поряд із Другим і Третім, теорія виховання розглядає також виховні аспекти Другого та Третього Благословень.
Коли людина дорослішає, вона одружується і створює первозданну сім’ю, тому восьму главу присвячено етиці, яка формулює норми взаємин усередині сім’ї. Далі йде володарювання над усім сущим. Людина має з любов’ю володарювати над творінням, яке зі свого боку повертає людині красу. Відповідно до цього дев’яту главу присвячено теорії мистецтва. Оскільки володарювання має на увазі не тільки володарювання над природою, а й усі види практичної діяльності, концепція володарювання охоплює також економіку, політику, суспільство, культуру тощо. Хоча філософія Об’єднання досі не звертається до політики та економіки безпосередньо, вона стосується історичних змін у зазначених сферах. Відповідно до цього десяту главу присвячено теорії історії.
Існують незмінні закони, які діють у всіх сферах людської діяльності, а теорія, яка описує ці закони, називається методологією, розгляду якої присвячено одинадцяту главу. Враховуючи всеосяжну природу методології, цю главу слід було б помістити відразу після «Теорії Первісного образу», проте через потребу провести порівняльний аналіз методології Об’єднання і традиційних методологій її довелося розмістити наприкінці книжки.
Саме таким чином мали бути спочатку скомпоновані одинадцять глав філософії Об’єднання. І все-таки глави, присвячені епістемології та логіці, з огляду на те, що в них розглядаються складні теорії традиційних підходів в епістемології та логіці, для зручності поміщено наприкінці праці, безпосередньо перед методологією.
Як зазначено вище, зміст цієї роботи розкриває найважливіші аспекти вчення преподобного Мун Сон Мьона, охоплюючи, однак, лише частину його ідей, які стали надбанням громадськості. Цілком можливо, що з часом відповідно до вказівок преподобного Муна буде опубліковано нові й більш глибокі пласти істини. Якщо така потреба виникне, світ побачать нові доповнені видання.
На закінчення автор висловлює своє найщиріше побажання, щоб ця книга максимально допомогла всім читачам, які шукають глибшого розуміння ідей преподобного Мун Сон Мьона, життя якого є прикладом повної самопожертви заради об’єднання всіх людей і миру в усьому світі.
Автор, квітень 1993 р.