Примітка 14. До підрозділу “1.2.2.3. Логос — це єдність розуму і принципів“
Доктор Ж. Шарон, фізик-теоретик з Паризького університету, пояснював у своїй теорії комплексної відносності, що електрони та фотони містять «мікросвіт» іншого виміру, оснащений механізмами «пам’яті» та «мислення». Теорія комплексної відносності — це теорія, яка розширює теорію відносності за допомогою комплексних чисел, які є числами, що поєднують дійсні та уявні числа. Фізика зазвичай описує природні явища, виражаючи тривимірний простір і одновимірний час за допомогою дійсних чисел. У теорії відносності явища описуються в такому чотиривимірному світі часу і простору за допомогою дійсних чисел.
Однак у теорії комплексної відносності до цих дійсних чисел та 4-вимірного простору-часу додається 4-вимірний простір-час уявних чисел і явища описуються вже у 8-вимірному просторі-часі. Світ часу та простору уявних чисел як «закритий світ» без певного «об’єму» вважається світом, який «неможливо спостерігати». Шарон назвав цей уявний світ реальним світом, схожим на людську свідомість. Таким чином, Всесвіт складається з дійсної матеріальної реальності та уявної «реальності свідомості», а «я» є суб’єктом, який може сприймати ці дві реальності. Відповідно до цієї теорії комплексної відносності, навіть елементарні частинки, такі як електрони та фотони, мають вбудований світ іншого виміру з механізмами «пам’яті» та «мислення». (Mitsuo Ishikawa, The Worldview of New Science. Tokyo: Tama Shuppan, 1985. P. 176—79).