Новий погляд на цінності — це погляд на цінності з точки зору Принципу Об’єднання. Перед тим, як представити цей новий погляд, згадаємо про те, яке значення має аксіологія і цінності.
1.1. Значення аксіології
Теорія цінності зазвичай розглядається в таких галузях науки, як економіка, етика тощо, а у філософії вона в основному відноситься до філософії цінності. Іншими словами, це галузь філософії, яка досліджує теорію щодо цінностей загалом. Аксіологія стала частиною філософської системи в епоху Модерну, але її зміст, хоча й фрагментарно, знаходимо навіть у давнину. Після того як Кант розрізнив питання факту і питання цінності й відокремив сферу фактів від сфери цінностей, аксіологія постала як важлива філософська задача.
Зокрема, після того, як Рудольф Г. Лотце (1817—1881) розділив буття і цінність, він протиставив світ цінності світу існування. Стверджуючи, що світ існування осягається інтелектом (Verstand), а світ цінності осягається емоціями, він увів у філософію поняття цінності і став засновником філософії цінності.
1.2. Що таке цінність?
Слово «цінність» прийшло з економічного життя, тому воно переважно означає економічну цінність, але сьогодні воно узагальнено й використовується майже в усіх сферах людського життя, включаючи суспільство, політику, право, мораль, мистецтво, науку та релігію. Однак у філософії Об’єднання цінність поділяється на матеріальну і духовну. Матеріальна цінність стосується цінності повсякденних матеріалів, наприклад, цінності (вартості) товарів. Духовна цінність стосується істини, краси і добра, які відповідають функціям інтелекту, емоцій і волі. З цих двох видів цінності аксіологія Об’єднання має справу тільки з духовними цінностями.
Загалом вважалося, що неможливо точно визначити поняття цінності 1, і що не було іншого шляху, окрім як проаналізувати її через пов’язані з нею явища. Проте в аксіології Об’єднання цінність визначається як властивість об’єкта, що задовольняє бажання суб’єкта. Іншими словами, коли є певний об’єкт і він має властивість, яка задовольняє бажання суб’єкта, ця властивість об’єкта, визнана суб’єктом, називається цінністю. Тобто цінність це щось, що належить об’єкту, і вона стає реальною, тільки якщо визнається суб’єктом. Наприклад, нехай тут є красива квітка. Цінність цієї квітки не проявиться, якщо суб’єкт не визнає її красу. Отже, щоб цінність проявилася, потрібен процес, за якого суб’єкт визнає та оцінює властивість об’єкта.
1.3. Бажання
Як уже згадувалося, цінність означає якість об’єкта, яка задовольняє бажання суб’єкта, тому, щоб перш ніж обговорювати цінність, потрібно проаналізувати бажання суб’єкта. До сьогоднішнього дня багато мислителів, які досліджували цінності (зокрема матеріальні), виключали проблему людського бажання і обмежувалися об’єктивним розглядом феномену цінності. Однак такий погляд на цінність є вразливим, подібно до дерева без коріння або будівлі без фундаменту. Дерево без коріння засохне, а будівля без фундаменту обов’язково впаде. Тому наявні філософські системи виявляють свою безпорадність у розв’язанні різноманітних соціальних проблем.
Наприклад, економічні теорії, що стосуються матеріальних цінностей, малопридатні для розв’язання плутанини в сучасній економіці. Крім того, одна за одною виникають проблеми, несподівані для економістів, скажімо, вплив взаємовідносин між робітниками та адміністрацією на результати виробничої діяльності. Чому так відбувається? Причина у відсутності правильного аналізу людських бажань. Економісти знають, що мотивом економічної активності є людські бажання, але без аналізу бажань їхні теорії схожі на будинок без фундаменту. Отже, щоби правильно зрозуміти явища, які виникають, почнемо з аналізу бажань. Але спочатку знайдемо обґрунтування аксіології в Принципі Об’єднання.