Закони творення та закони відновлення, перелічені вище, усі були задіяні в процесі історичних змін, але найважливішими серед них є закон дії віддавання та приймання, закон відштовхування, закон відкуплення та закон відокремлення. Серед них закон дії віддавання та приймання в процесі історичних змін є «законом розвитку», тоді як інші три разом є «законом повороту» («закон повороту» ще називають «законом боротьби добра і зла»).
Як уже пояснювалося, історія розвивалася через дії віддавання та приймання. Іншими словами, розвиток у політичній, економічній, соціальній, культурній та інших сферах відбувався завдяки гармонійній дії віддавання та приймання між різними суб’єктами й об’єктами, такими як дух і матерія, люди та навколишнє середовище (природа, суспільство), уряд і громадяни, організація й організація, індивід та індивід, люди та машини тощо.
Розвиток стосується зростання та вдосконалення; він також означає появу нових якостей, і все це — незворотний рух уперед. Ці явища виникають, коли корелятивні елементи суб’єкта й об’єкта беруть участь у гармонійній дії віддавання та приймання, зосередженій на спільній меті. Боротьба, навпаки, відбувається між суб’єктами з різними цілями й різними інтересами. Коли виникає боротьба, розвиток зупиняється або відбувається регрес. Отже, будь-який без винятку розвиток, який відбувався в історії, досягався шляхом дії віддавання та приймання.
Суб’єкт і суб’єкт протистоять і борються один з одним за законом відштовхування. В історії людства відштовхування між одним суб’єктом та іншим відноситься до протистояння між лідерами. Одним із прикладів є боротьба між лідерами буржуазії та аристократами-роялістами за правління Людовика XVI, тобто боротьба між новими та старими лідерами під час Французької революції. Дві сторони розділилися відповідно до закону відокремлення: одна сторона була на боці відносного добра (позиція, яка відповідає Божому провидінню), а інша — на боці відносного зла (позиція, яка перешкоджає Божому провидінню). Суб’єкти залучили на свою сторону маси, які є об’єктом (відповідно маси в цей час діляться надвоє), утворили табір добра й табір зла та боролися один з одним. Те, який з лідерів на стороні добра, а який на стороні зла, визначається тим, наскільки вони сприяють Божому провидінню. Загалом лідери старих суспільств, як правило, стають егоцентричними та здійснюють деспотичне правління. Тому вони неминуче схиляються на сторону зла, яка заважає Божому провидінню. У такому разі Бог встановлював нових лідерів на боці добра, які б допомогли в просуванні провидіння, і працював через них.
Якщо в боротьбі між добром і злом перемагає сторона добра, напрямок історії змінюється в кращий бік. Згодом, коли історія виходить на новий етап, старий лідер, як правило, схиляється на сторону зла. Відтак знову з’являється кращий лідер. І знову відбувається боротьба добра і зла. Якщо при цьому переможе сторона добра, напрямок історії зміниться на кращий. Так, урешті-решт, історія досягне стадії цілковитого добра, тобто стадії, де реалізовано світ ідеалу творення. Тільки тоді припиниться боротьба добра і зла. Отже, боротьба ніколи не приносить розвитку, а служить лише зміні напрямку історичного розвитку.
Коли в боротьбі між добрим суб’єктом і злим суб’єктом сторона зла є могутнішою, Бог підкорює її, використовуючи закон відкуплення. Іншими словами, Бог скеровує лідера доброї сторони йти шляхом страждань і негараздів під переслідуваннями або нападами з боку сил зла, і за допомогою цієї умови змушує лідера злої сторони добровільно підкоритися. Якщо лідер сторони зла все одно не підкоряється, Бог за допомогою умови страждань лідера сторони добра справляє вплив на людські маси, щоб вони ізолювали лідера сторони зла. Таким чином, у нього зрештою не залишається іншого вибору, як поступитися. Так діє закон боротьби добра і зла. Тому його також називають «законом відбирання після побиття» або «тактикою відбирання після побиття». Завдяки цьому закону релігії дотепер поширювалися по всьому світу, зазнаючи переслідувань.
У боротьбі між добром і злом, якщо постаті сторони добра не виконують свою частку відповідальності, а сторона зла перемагає, історія, певна річ, не змінюється в напрямку добра і продовжується, як є. Однак у таких випадках Бог через певний час встановлює кращого лідера і таки підкорює сторону зла. Таким чином, Бог невтомно працював за лаштунками, щоб історія зрештою розвернулася в напрямку добра. Тому до сьогодні історія людства не розвивалася через класову боротьбу, а змінювалася через боротьбу між добром і злом.
Отже, історія розвивалася через дії віддавання та приймання між суб’єктом та об’єктом, а її напрямок змінювався через боротьбу між добром і злом. Іншими словами, зміни в історії відбувалися через повторення процесу розвитку та поворотів. Процес історичних змін проілюстровано на рисунку 8.1.
Рис. 8.1. Зміни в історії через дії віддавання та приймання й боротьбу добра і зла
Зі сказаного вище стає зрозуміло, що історія змінювалася у двох напрямках: у напрямку розвитку (прогрес) і в напрямку відновлення (повороти). Розвиток означає розвиток науки, економіки та культури, а відновлення означає повернення втраченого світу ідеалу творення – світу любові та миру. Причина виникнення цих двох напрямків в історії полягає в тому, що історія людства є історією відтворення і водночас історією провидіння відновлення. Світ майбутнього — це світ високорозвиненої наукової цивілізації і водночас високоетичного суспільства. Наукову цивілізацію буде досягнуто завдяки розвитку, а етичне суспільство — завдяки відновленню.
Хоча відновлення досягається через боротьбу між добром і злом, це не обов’язково означає фізичну боротьбу. Якщо сторона зла слухняно підкориться стороні добра, може відбутися мирний перехід. Насправді остання боротьба, яка покладе край боротьбі між добром і злом, тобто боротьба, в якій Месія має прямо підкорити сатану, лише називається боротьбою, але фактично це буде добровільне мирне підкорення сатани за допомогою істинної любові. Таким чином, історія змінювалася по спіралі у двох напрямках: розвиток і відновлення. Розвиток триватиме вічно, а відновлення закінчиться, коли буде відновлено світ ідеалу творення (світ добра), після чого ідеальний світ миру й істинної любові триватиме вічно. На цьому пояснення історичних законів та змін закінчено.