Логіка — це наука, яка вивчає закони та форми людського мислення. Людина є двоїстим цілим душі й тіла, що в житті керуються певними законами та формами. Тіло підтримує своє здоров’я за допомогою фізіологічних функцій, які підпорядковуються певним законам та формам. Наприклад, кров циркулює по всьому тілу, забезпечуючи поживними речовинами та киснем клітини і тканини кінцівок. Це означає, що кров постачає всьому тілу поживні речовини й кисень через «форму циркуляції».
Сприйняття та рух в організмі людини здійснюється за допомогою сигналів, що передаються по аферентних та еферентних нервах. Це означає, що сприйняття та рух здійснюється за «формою передачі сигналів» по нервах. Крім того, в крові людини завжди відбуваються хімічні реакції, які каталізуються киснем, і ці реакції відбуваються за певними законами. Потік крові регулюється «законом безперервності» кровоносних судин. Тож усі фізіологічні функції в організмі людини відбуваються за певними законами та формами. Схожим чином спосіб мислення в душі здійснюється за певними формами чи законами. Може здатися, що людське мислення відбувається вільно, не обмежуючись законами чи формами, але це не так.
З часів Арістотеля (засновника формальної логіки) формальна логіка мала справу лише із загальними законами або формами мислення. На противагу їй логіка (діалектика) Гегеля та Маркса має справу не тільки з мисленням, а й із законами та формами процесів розвитку природи. У цій главі насамперед буде представлено основні положення традиційної логіки, зокрема формальної логіки та логіки Гегеля. Далі буде представлено логіку Об’єднання, яка ґрунтується на філософії Об’єднання, а потім буде розглянуто традиційні системи логіки з точки зору філософії Об’єднання.