Засади Принципу Об’єднання, на яких ґрунтується епістемологія Об’єднання

Примітка 28. До розділу “Розділ 2. Епістемологія Об’єднання

Нижче представлено деякі із засад Принципу Об’єднання, на яких ґрунтується епістемологія Об’єднання:

1) «…дуальні властивості Бога створюють сандекіджун (умову для взаємодії). Коли вони вступають у сусучагьон (дію віддавання та приймання), то сила цієї дії приводить до примноження та проявляється в тому, що дуальні властивості Бога втілюються у двох окремих субстанційних об’єктах, кожен із яких пов’язаний із Богом як зі своїм центром» (“Виклад Принципу. Київ: Гнозіс, 2019. С. 48“). «Примноження здійснюється шляхом чонпунхапчагьон (дії початок-розділення-єдність) на основі сусучагьон» (“Виклад Принципу. Київ: Гнозіс, 2019. С. 54“). На основі цих засад можна пояснити явище збільшення нових знань.

2) «…духовне «я» розвивається лише у взаємодії з фізичним «я» (там само, с. 71). «Чутливість духовного «я» людини розвивається тільки через взаємодію з її фізичним «я» (там само, с. 71). «Добрі чи злі вчинки фізичного «я» впливають на те, яким (добрим чи злим) буде наше духовне «я» (там само, с. 70). На основі цих засад ми можемо зрозуміти, що пізнання через п’ять чуттів фізичного «я» обов’язково відповідає духовному пізнанню через п’ять духовних чуттів духовного «я», і що пізнання та дії первісно призначені для досягнення мети добра.

3) «…усе творіння — об’єкт, який натомість повертає красу» (там само, с. 61). «…люди повинні… володарювати над усім, що існує» (там само, с. 100). «Мета створення світу творіння полягає в тому, щоб люди відчували радість і мир» (Пояснення Принципу, кор., с. 50). Виходячи з цих засад, ми бачимо, що пізнання й володарювання (практика) перебувають у нерозривному зв’язку і що метою пізнання й володарювання є реалізація радості та миру.

4) «…людина є сумарним утіленням Чонджу (всього сущого)» (Виклад Принципу, с. 69). «У людській клітині є життя та свідомість, там міститься таємниця Всесвіту» (проповідь преподобного Муна). Звідси ми можемо отримати поняття протосвідомості та прототипу як мірила для пізнання всього сущого в зовнішньому світі.

5) «Існують різні типи дій віддавання та приймання, серед яких є й порівняльний тип (відповідь преподобного Муна на запитання автора). З цього повчання ми можемо отримати поняття «зіставлення в пізнанні».

6) «Тіло… підкоряється командам душі» (там само, с. 41). «Мислення — це теж своєрідна дія «віддавання та приймання», «дії віддавання та приймання відбуваються між душею і тілом, а також усередині душі» (відповідь преподобного Муна на запитання автора). Ця засада Принципу та повчання преподобного Муна дозволяють зрозуміти таке явище, як відповідність між невидимою душею та видимим тілом, тобто рух тіла відповідно до волі, а також пізнання (оцінку) душею інформації (кодів), що надходить через тіло (нерви).

7) «Бог створив людину, щоб вона стала володарем світу творіння» (там само, с. 68), «що означає пряме володарювання людини над світом творіння? Коли досконала людина… стає одним цілим зі світом творіння як своїм об’єктом» (там само, с. 67), «Бог створив нематеріальний і матеріальний світи та створив людей як їхніх володарів» (Пояснення Принципу, кор., 1963, с. 44), «Світ творіння був створений як субстанційний об’єкт суб’єктного сонсану людини» (Пояснення Принципу, кор., 1963, с. 50). Ці засади допомагають нам зрозуміти, що людина створена як суб’єкт пізнання, а також як суб’єкт володарювання (практики) над усім сущим; крім того, оскільки все суще створене як об’єкт пізнання й об’єкт володарювання людини, стосунки між людиною і всім сущим є неминучими аналогічно стосункам душі й тіла.