Примітка 29. До підрозділу “2.2.4.4.3. Зовнішня дія віддавання та приймання“
Пояснимо тут детально значення «формівної ідеї, яка набула життя», «живої форми». Формівна ідея, як уже говорилося, це ідея, яка є формою або моделлю, а що означає, що вона жива? Оскільки ідея — це образ, то живий образ можна розглядати як рухоме зображення, яке, наприклад, з’являється на кіноекрані. Однак зображення кінофільму — це не реально живе зображення, а лише візуальний рух, який виникає, коли статичне зображення на плівці проєктується на екран через проєктор. А формівна ідея, про яку тут іде мова, буквально жива, бо має справжнє життя. Щодо цього немає належної аналогії, але наведемо трохи схожий приклад.
Іноді люди зустрічають уві сні когось, кого ніколи раніше не бачили, а наступного дня вони насправді зустрічають особу з таким самим обличчям. При цьому, якщо людина уві сні й реальна людина є однією людиною, то образ людини уві сні відповідає «живій формотворній ідеї», а реальна людина на землі відповідає створеній людині, яка з’явилася шляхом заповнення простору цієї формотворної ідеї матерією. Крім того, напевно є люди, які бачать уві сні живих тварин і рослини на фоні гірського пейзажу з річкою, а наступного дня або через кілька днів під час подорожі зустрічають той самий пейзаж і почуваються дивно. Не буде перебільшенням сказати, що це приклад, який абстрагує створення таких предметів творіння, як тварини, рослини та мінерали, шляхом наповнення раніше живої формотворної ідеї матеріалом первісного хьонсан.