Людина також нагадує Божественну природу Бога. Природа Бога включає всезнання, всемогутність, Шімджон (любов), всюдисущість, життя, істину, добро, красу, справедливість, Логос, творчість тощо. Серед них ми розглянемо лише три атрибути, які особливо важливі для розв’язання актуальних проблем. Це — Шімджон, Логос і творчість. Відповідно, з точки зору подібності до цих трьох атрибутів Божественної природи, люди є істотами шімджон, логосу і творчості. Це буде докладно пояснено далі.
2.1. Істота шімджон
Як пояснюється в «Теорії Первісного образу», Шімджон — це «емоційний потяг до радості через любов». Як «джерело любові та емоційний потяг, який неможливо витримати без любові», Шімджон утворює серцевину Первісного образу й відповідно є серцевиною сонсан. Крім того, Шімджон також є серцевиною особистості Бога. Коли Ісус казав: «Будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний» (Матв. 5:48), він навчав, що люди повинні відображати особистість Бога, тобто Його Шімджон. У людей теж шімджон мав бути серцевиною особистості. Особистісна досконалість людей можлива лише тоді, коли вони відчувають Божий Шімджон. Люди, які відчули Шімджон Бога і вдосконалили свою особистість, є істотами шімджон.
Якщо люди постійно відчувають Божий Шімджон, вони зрештою повністю успадковують Божий Шімджон. Такі люди хочуть любити людей і все суще. Адже без любові їхня душа болить. Грішним людям важко любити інших, але коли вони об’єднаються з Божим Шімджон, їхнє життя перетвориться на життя любові. Ті, хто має любов, будуть жити, віддаючи тим, у кого її немає. Адже любов не егоцентрична. Відповідно розрив між багатими і бідними та експлуатація природно зникнуть. Такий ефект любові зумовлений її вирівнювальною функцією. Тож вислів про те, що люди є істотами шімджон, означає, що люди ведуть життя любові. Отже, людина — це Homo amans, людина любляча.
Оскільки шімджон є серцевиною особистості, вислів про те, що люди є істотами шімджон, також означає, що вони особистісні істоти. Духовна й фізична душа такої людини гармонійно взаємодіють, зосереджено на шімджон, а функції її інтелекту, емоцій і волі розвиваються збалансовано з шімджон у центрі.
У грішної людини функція духовної душі слабка і фізична душа часто домінує над духовною. Наприклад, у багатьох випадках люди з високорозвиненим інтелектом не мають достатньої емоційної зрілості або їм не вистачає сили волі, щоб робити добро. Але якщо людина успадковує Шімджон Бога і стає істотою шімджон, то її інтелект, емоції і воля розвиваються збалансовано, а духовна душа з позиції суб’єкта контролює фізичну душу, що приводить до гармонійної дії віддавання та приймання між ними.
Оскільки шімджон — це серцевина сонсан, він є рушійною силою, що стимулює функції інтелекту, емоцій і волі. У свою чергу функції інтелекту, емоцій і волі направлені відповідно на пошук таких цінностей, як істина, краса і добро. Іншими словами, інтелект, як здатність до пізнання, прагне такої цінності, як істина; емоції, як здатність відчувати радість, гнів, печаль і щастя, прагне такої цінності, як краса; воля, як здатність приймати рішення, прагне такої цінності, як добро. Проте прагнення всіх цих цінностей має бути мотивовано шімджон. Коли людина прагне істини, результати її інтелектуальної діяльності проявляються в науці, філософії тощо. Коли людина прагне краси, результати її емоційної діяльності проявляються в мистецтві. Коли людина прагне добра, результати її вольової діяльності проявляються в моралі, етиці тощо.
Політика, економіка, юриспруденція, засоби масової інформації, спорт тощо — це все результати інтелектуальної, емоційної та вольової діяльності. Отже, шімджон є рушійною силою всієї культурної діяльності, в основі якої інтелект, емоції і воля. Зокрема, він є рушійною силою мистецької діяльності. Сукупність результатів інтелектуальної, емоційної та вольової діяльності утворює культуру. У первісному світі люди шімджон (люди любові) відіграють головну роль у культурній діяльності. Це графічно відображено на Рис. 3.1.
Рис. 3.1. Зв’язок між інтелектом, емоціями, волею, цінностями і культурою, у центрі яких шімджон
Таким чином, первісно шімджон є рушійною силою культурної діяльності. Відповідно люди повинні були первісно створити культуру шімджон. Це — справжня культура, культура Адама, яку Бог хотів реалізувати через Адама. Проте внаслідок гріхопадіння Адама і Єви культура шімджон не була реалізована; натомість з’явилися роз’єднані культури, що ґрунтуються на егоїзмі, тобто культури, в яких інтелектуальна, емоційна і вольова діяльності не досягли єдності.
Наприклад, в економічній діяльності заробляння грошей до сьогодні вважалося найвищою метою. Але якби в первісному світі хтось сам жив у достатку, а інші жили в бідності, то ця людина відчувала б душевний біль. Тому той, хто заощадив багато грошей, природно, хотів би поділитися ними зі своїми сусідами чи суспільством. Інакше кажучи, через свою підприємницьку діяльність люди реалізовували би Божу любов. Вони намагалися б практикувати любов не тільки в економіці, а і в усіх інших сферах. Коли це станеться, встановиться культура шімджон, культура любові. При цьому інтелектуальна, емоційна та вольова діяльності об’єднуються на основі любові. Це є культура об’єднання. Відповідно культура любові є культурою об’єднання.
Людство намагалося побудувати справжню, тривалу культуру, але численні спроби зрештою виявилися невдалими. Свідченням цьому є той факт, що в історії людства різні культури виникали і занепадали. Це пояснюється тим, що люди не знали, якою має бути справжня, тривала культура. Як приклад можна навести «Велику культурну революцію» в комуністичному Китаї. Лідери цієї революції намагалися побудувати культуру, засновану на праці, відповідно до матеріалістичної діалектики, але їхні зусилля призвели тільки до пригнічення людської природи, затримки модернізації та краху економіки. Справжня культура — це культура, заснована на шімджон, тобто культура шімджон. Нова культурна революція, яку пропагує преподобний Мун Сон Мьон, — це рух за створення культури шімджон.
Розгляньмо тут поняття культури і цивілізації. Сукупність результатів матеріальних аспектів (наука, техніка тощо) інтелектуальної, емоційної та вольової діяльності називають цивілізацією, а духовних аспектів (релігія, мистецтво тощо) — культурою. Утім, оскільки чітко відокремити духовні аспекти результатів людської діяльності від матеріальних важко, ці два поняття зазвичай використовуються як синоніми. Відповідно до цього, у філософії Об’єднання поняття культури і цивілізації теж часто вживаються в одному значенні.
2.2. Істота логосу
Як пояснювалося в «Теорії Первісного образу», поняття «Логос» означає новоутворене тіло, тобто продукт внутрішньої дії віддавання та приймання, зосередженої на меті творення, всередині Первісного образу. Оскільки мета творення при цьому базується на Шімджон (або любові), Логос також базується на Шімджон.
Всесвіт був створений за допомогою Логосу, діє відповідно до Логосу і підтримується Логосом. Людина також була створена за допомогою Логосу, має жити згідно з Логосом, отже, є істотою логосу.
Як уже згадувалося, Логос є новоутвореним тілом, яке виникло завдяки дії віддавання та приймання між внутрішнім сонсан і внутрішнім хьонсан, зосередженій на меті, всередині сонсан Первісного образу. Оскільки розум відіграє особливо важливу роль у внутрішньому сонсан, а закон — таку ж важливу роль у внутрішньому хьонсан, Логос є єдністю розуму і закону, тобто Законом. Відповідно слова, що людина є істотою логосу, означають, що людина є істотою Закону. Оскільки характерною рисою розуму є свобода, а характерною рисою закону — необхідність, то під «істотою логосу» розуміється істота, яка об’єднує в собі свободу і необхідність. Іншими словами, люди — це розумні істоти, які діють відповідно до вільної волі, і водночас — нормативні істоти, які живуть згідно із законами (нормами).
Сьогодні поширений спосіб мислення, що відкидає дотримання законів (норм) як вид утисків людини, яка має свободу. Однак справжня свобода полягає в дотриманні законів, а точніше — в добровільному дотриманні законів. Адже свобода, яка ігнорує закони, є вседозволеністю і не може принести нічого, крім загибелі. Наприклад, будучи на колії, поїзд може рухатися швидко або повільно, пересуватися вперед або назад. Та якщо поїзд сходить із колії, він узагалі не може рухатися. Іншими словами, поїзд може бути вільним лише тоді, коли він перебуває на колії, а коли він з’їжджає з колії, він сам руйнується та завдає величезної шкоди людям і будівлям.
Схожим чином люди можуть насолоджуватися справжньою свободою, коли живуть згідно з нормами. В «Аналектах» Конфуція сказано: «Коли мені виповнилося 70, я вже не виходив за межі закону, навіть якщо робив те, що хотіла душа» 2. Це означає, що коли Конфуцію виповнилося 70 років, він нарешті зміг стати досконалою істотою логосу, в якій свобода волі і закон були єдиними.
Оскільки люди є істотами логосу, їхня первісна подоба полягає в тому, щоб прагнути дотримуватися закону. Закон, якого ми маємо дотримуватися, це закон, який діє у всьому Всесвіті, тобто закон дії віддавання та приймання. Мотивом створення Логосу в Первісному образі був Шімджон. Відповідно закон Всесвіту був мотивований любов’ю (Шімджон), а його метою стала реалізація любові.
Як мовилося у главі «Онтологія», людська сім’я — це система всесвітнього порядку в мініатюрі. Тобто подібно до Всесвіту, упорядкованого по вертикалі та по горизонталі, в сім’ї також є свій вертикальний і горизонтальний порядок. Цінності, що відповідають вертикальному і горизонтальному порядку, — це вертикальні норми (вертикальна система цінностей) і горизонтальні норми (горизонтальна система цінностей). Вертикальна система цінностей у сім’ї — це норми в стосунках між батьками і дітьми, а горизонтальна система цінностей — це норми в стосунках між братами і сестрами та чоловіком і дружиною. Крім того, у людини є особисті норми, або система цінностей, яких потрібно дотримуватися індивідуально. Ці норми призначені для вдосконалення або збереження особистості кожного індивіда. Вертикальні, горизонтальні та індивідуальні норми докладно розглядаються в главах «Аксіологія» та «Етика».
Вищезгадані сімейні норми можна застосувати безпосередньо до суспільства і держави. Зрештою, сімейні норми є основою норм, яких потрібно дотримуватися в суспільстві й державі. Проте внаслідок гріхопадіння людина не змогла стати істотою логосу. В результаті суспільство і держава опинилися в стані безладу. Лише коли люди відновлять свою первісну природу як істоти логосу, сім’ї та держави зможуть повернутися до свого первісного впорядкованого стану.
2.3. Істота творчості
Бог створив Всесвіт Своєю здатністю творити, тобто за допомогою творчості й наділив цією творчістю людей. Завдяки їй люди до сьогоднішнього дня розвивали науку й технології. У чому ж суть цієї творчості?
Творчість Бога — це здатність творити, спираючись на Шімджон. Як уже говорилося в теорії Первісного образу, при створенні Всесвіту всередині Первісного образу відбувалася двоступенева дія віддавання та приймання: внутрішня і зовнішня. Внутрішня дія віддавання та приймання — це дія віддавання та приймання між внутрішнім сонсан і внутрішнім хьонсан, зосереджена на меті, встановленій Шімджон, завдяки якій сформувався Логос. Потім через зовнішню дію віддавання та приймання між Логосом і первісним хьонсан, зосереджену на тій самій меті, були створені предмети творіння. Завдяки цій двоступеневій дії віддавання та приймання сформувалися двоступеневі чотирьохпозиційні основи для розвитку. Відповідно Божа творчість — це здатність формувати ці двоступеневі чотирьохпозиційні основи для розвитку, а саме внутрішню чотирьохпозиційну основу для розвитку і зовнішню чотирьохпозиційну основу для розвитку.
Схожим чином, коли люди щось роблять, вони спочатку визначають мету і розробляють проєкт або складають план. Тобто здійснюють внутрішню дію віддавання та приймання. Потім згідно з цим проєктом або планом люди створюють речі. Тобто здійснюють зовнішню дію віддавання та приймання. Бог наділив людей здатністю творити для того, щоб вони володарювали над усім сущим з любов’ю на основі шімджон. Володарювати означає керувати або мати справу з матеріальними об’єктами (природними речами, товарами тощо) та людськими об’єктами. Зокрема, володарювання над усім сущим означає поводження з матерією, тобто управління, контроль, обробка і збереження матеріалів. Промислова діяльність (первинна промисловість, вторинна промисловість, третинна промисловість), політика, економіка, наука, мистецтво та всі види діяльності, пов’язані з матерією, входять у володарювання над усім сущим. Виконання цієї діяльності з Божою любов’ю є первісним володарюванням. Якби люди повністю успадкували Божу творчість, вони б здійснювали всі ці види діяльності, зосереджено на Шімджон Бога та Його любові.
Бог створив людей і сказав їм панувати, тобто володарювати над усім сущим (Бут. 1:28). Однак, щоб люди по Слову Бога могли володарювати над усім сущим, вони повинні здобути відповідну кваліфікацію володарів. Бог, великий Володар, має творчі здібності як кваліфікацію володарювати над людьми; отже, люди повинні набути творчих здібностей Бога, щоб мати кваліфікацію володарів над усім сущим. Тому для того, щоб люди набули творчих здібностей, Бог дав їм період зростання для виконання частки відповідальності і досягнення особистісної досконалості. Отже, лише коли люди проходять процес зростання і досягають досконалості, вони наділяються Божою творчістю та кваліфікацією володарювати над усім сущим 3.
Первісно володарювати можна лише над тим, що створив сам (своєю річчю); не можна довільно володарювати над тим, що створив інший (чужою річчю). Оскільки люди були створені після створення всього сущого, вони не можуть володарювати над усім сущим. Та оскільки люди були створені як Божі діти, вони можуть успадкувати права своїх батьків, коли виростуть. Бог наказав Адаму і Єві зростати, виконуючи свою частку відповідальності, щоби створити умову для успадкування Його права володарювання. Виконання цієї умови мало б цінність, еквівалентну до їхньої участі у створенні Богом Всесвіту. Ця умова полягала в тому, що вони повинні вдосконалювати себе через виконання своєї частки відповідальності.
Людина є сумарним втіленням усього сущого і мікрокосмом, тому цінність кожної людини дорівнює цінності Всесвіту. Отже, якщо люди вдосконалюють себе через свою частку відповідальності, їхні зусилля будуть мати таку ж цінність, як удосконалення (створення) Всесвіту. Це була причина, з якої Бог дав Адаму і Єві виконати частку відповідальності. Іншими словами, Бог наказав їм виконати свою частку відповідальності, щоб вони встановили умову того, що вони брали участь у Його великій справі творення. З цієї причини Бог дав Адаму і Єві заповідь, згідно з якою вони не повинні були їсти плід із дерева пізнання добра і зла («Виклад Принципу», 2019, с. 82: вони не повинні були мати статевих стосунків) під час свого зростання, після чого Він узагалі не втручався в їхні дії. Якби Бог втрутився, Він би проігнорував людську частку відповідальності, і це призвело б до суперечності: недосконалі Адам і Єва отримали б у володарювання все суще. Однак Адам і Єва порушили заповідь і не змогли набути кваліфікації для володарювання над усім сущим.
Як наслідок люди втратили змогу успадковувати творчість Бога, а їхня творча діяльність стала ґрунтуватися на егоцентричному розумі. Тому у випадку творчої діяльності на індивідуальному рівні люди стали ставити на перше місце особисті інтереси, на сімейному рівні кожна сім’я ставить на перше місце власні інтереси, у міждержавних відносинах кожної держави чільне місце займають її власні інтереси. Таким чином, творча активність стала здебільшого егоцентричною. Крім того, люди тривалий час були байдужими до того, що відбувається з природою. Це породило різноманітні проблеми, як-от: знищення природи, забруднення навколишнього середовища, виготовлення зброї масового знищення тощо.
Щоб розв’язати ці проблеми, людям потрібно проявити первісну творчість, засновану на шімджон. Те, що шімджон є основою творчості, означає, що мотивом творчості має стати любов, а творча діяльність має здійснюватися відповідно до правильних цінностей. Відповідно науковець має насамперед бути людиною цінностей, тобто людиною характеру. Інакше висловлюючись, основою природничих наук повинна стати етика.
Однак, починаючи з Модерну, вчені обмежуються дослідженням об’єктивних фактів, виключивши будь-які цінності. У результаті настав той стан хаосу, який ми маємо сьогодні. Щоразу на «Міжнародній конференції з питань єдності наук» (ICUS) преподобний Мун наголошував на необхідності мати справу з цінностями задля того, щоб науковці відновили істинну творчість. Іншими словами, щоб дати хід істинній творчості, він закликав «любити природу, переглянути людські цінності, знайти взаємну любов між людьми та знайти Бога, корінь любові» 4.