Художня діяльність включає два аспекти: творчість і оцінку. Ці два аспекти нероздільні і є двома сторонами однієї діяльності. Тобто, займаючись творчістю, людина також бере участь в оцінці, а займаючись оцінкою, людина творчо додає до твору мистецтва власне суб’єктивне ставлення (це називається суб’єктивною дією, яку буде розглянуто нижче).
Чому в мистецькій діяльності наявні два аспекти? З якої причини потрібна творчість, а з якої — оцінка? Чому творчість і оцінка нерозривно пов’язані? З погляду філософії Об’єднання творчість і оцінка є видами практичної діяльності, що здійснюються на основі двох видів бажань: створити цінність і виявити цінність. Навіщо людині ці два види бажань? Заради здійснення двоїстої мети. Тобто бажання створити цінність дане людині задля здійснення загальної мети, а бажання виявити цінність — задля здійснення індивідуальної мети. Іншими словами, Бог наділив людей бажаннями як рушійною силою та поштовхом, необхідним для досягнення мети творення.
Загальна мета закладена в підсвідомості людини, хоча вона цього не усвідомлює. І бажання, необхідне для реалізації цієї мети творення, теж існує в підсвідомості. Тому в кожного є прагнення жити правдиво, робити добрі справи та створювати красу, і таким чином служити людству й догоджати Богу. В основі творчості лежить бажання досягти цієї загальної мети (бажання створити цінність). Люди живуть також і для себе. А це означає, що кожен прагне отримати задоволення через відкриття цінності в об’єкті. Це бажання виявити цінність. Акт оцінки походить від цього бажання. Отже, оцінка базується на бажанні досягти індивідуальної мети.
Загальна та індивідуальна цілі виходять із Божої мети творення. Бог створив людину, щоб отримати радість. З Божої точки зору це мета творення, а з людської точки зору — мета творіння. Вона включає два види цілей: загальна мета полягає в тому, щоб догодити Богові та загальному, а індивідуальна мета — догодити собі.
Таким чином, творчість є актом, у якому митець із позиції об’єкта створює цінність (красу) заради загального суб’єкта, тобто Бога і людства, тоді як оцінка є актом, у якому поціновувач із позиції суб’єкта виявляє цінність, насолоджуючись красою твору мистецтва (об’єкта). Обидва акти, зрештою, походять від Божої мети творення. Однак сьогодні більшість митців відхиляються від такої первісної позиції і тяжіють до егоцентричного мистецтва. Це справді сумне явище. Проте якщо надалі митці усвідомлять справжнє значення творчості та оцінки, то зможуть провадити первісну мистецьку діяльність із почуттям місії.