Яким має бути виховання, орієнтоване на зазначені вище ідеали? Для вдосконалення особистості потрібне виховання шімджон, для вдосконалення сім’ї потрібне виховання норм, а для вдосконалення володарювання потрібне виховання володарювання, яке включає технічну освіту, інтелектуальне виховання, фізичне виховання тощо. Ці форми виховання розглядаються нижче.
2.1. Виховання шімджон
2.1.1. Виховання для вдосконалення особистості
Виховання для відображення Божої природи досконалості є вихованням шімджон. Відображати Божу природу досконалості означає відображати єдність сонсан і хьонсан Бога; для людини це стан, у якому її духовна душа як суб’єкт і фізична душа як об’єкт стають одним цілим завдяки дії віддавання та приймання. Сонсан і хьонсан Бога утворюють єдність завдяки дії віддавання та приймання зосереджено на Шімджон. Відповідно, щоб духовна й фізична душа об’єдналися, центром дії віддавання та прийняття між ними має бути шімджон, схожий на Шімджон Бога. Щоб центром духовної і фізичної душі став шімджон, він має відчути Шімджон Бога, і цей шімджон, який є центром індивіда, повинен прийти в єдність із Шімджон Бога. Таким чином, виховання шімджон — це виховання, завдяки якому шімджон індивіда приходить у єдність із Шімджон Бога. Відповідно виховання шімджон націлене на вдосконалення особистості.
Інакше кажучи, виховання шімджон означає виховувати з учнів людей, які люблять людство і все творіння, подібно до того, як Бог любить людей. Щоб виховати таких людей, учнів слід вести до пізнання Божого Шімджон. Як же учні можуть пізнати Шімджон Бога? Перший крок для цього — дати їм розуміння Шімджон Бога.
2.1.2. Форми вираження Шімджон Бога
У процесі творення і провидіння відновлення Шімджон Бога виразився у трьох станах. Це Шімджон надії, Шімджон печалі та Шімджон страждання.
а) Шімджон надії
Божий Шімджон надії — це Шімджон Бога під час творення Всесвіту. Це радісні почуття Бога, сповнені надій та очікувань на появу Адама і Єви, Своїх любих первістків, яким Він був готовий присвятити Свою безмежну любов. Коли цей Шімджон надії сповниться, Бог відчує невимовне задоволення від радості. Справді, коли народилися Адам і Єва, Божа радість була сповнена несказанного задоволення.
Відповідно до останніх досліджень фізики, Всесвіт почав зароджуватися приблизно 15 мільярдів років тому. З погляду Принципу Об’єднання це означає, що Всесвіт почав створюватися 15 мільярдів років тому. Чому Бог створював Всесвіт протягом такого тривалого часу? Заради створення Адама та Єви — Своїх найдорогоцінніших дітей. Бог створював Всесвіт протягом такого тривалого періоду часу, незважаючи на всі труднощі, очікуючи на момент появи Своїх дітей. Попри тривалість і складність процесу творення Всесвіту, Бог був сповнений надії і цей процес не здавався Йому довгим і важким.
Ми можемо зрозуміти цей факт із власного досвіду. Буває, ми готуємося до виконання завдання, очікуючи на щасливий результат. Хоч яким складним здається нам це завдання, коли ж ми справді беремося за його виконання, то не відчуваємо важкості, і час минає швидко. Адже є надія, що скоро до нас прийде радість. Боже очікування радості було незрівнянно більшим, ніж радість, яку можемо відчувати ми, люди. І дійсно, радість, яку відчув Бог, коли з’явились Адам і Єва, була надзвичайно великою і глибокою.
б) Шімджон печалі
Шімджон печалі — це почуття Бога після того, як Адам і Єва вчинили гріхопадіння й потрапили в царство смерті (під панування сатани). Ці почуття Бога подібні до почуттів батьків, які сумують через утрату своїх дітей. У ранні роки Церкви Об’єднання, коли проповідь преподобного Мун Сон Мьона торкалася гріхопадіння Адама та Єви, він часто гірко плакав, розказуючи про скорботний Шімджон Бога.
Бог почав провидіння відновлення відразу ж після гріхопадіння Адама та Єви. Бог розвивав Своє провидіння в надії побачити світ радості, який виникне в майбутньому, коли Його волю буде виконано. Однак грішні люди не звертали жодної уваги на Боже провидіння та вдавалися лише до розпусти й насильства. Ці сцени знову й знову змушували Бога важко зітхати й сумувати. Бог, який таким чином розвивав своє провидіння в історії, став Богом печалі, а також Богом хан (образи, досади і приниження). Тобто, оскільки надія та очікування під час творення були дуже великими, Божі печаль і розчарування, викликані гріхопадінням, були ще більшими.
Коли помирає улюблена дитина, батьки, особливо мати, глибоко сумують. Мати може знати, що її дитина невиліковно хвора, проте, коли вона справді помре, мати горюватиме до нестями. Божа печаль під час гріхопадіння Адама і Єви та коли Він бачив страждання Адама і Єви та їхніх нащадків у сатанинському світі, подібному до в’язниці, була незрівнянно більшою за печаль батьків, які втратили своїх дітей. В історії ще ніхто не зазнав такої печалі, як Бог, — так учитель Мун описав цей аспект Божого Шімджон.
в) Шімджон страждання
Божий Шімджон страждання — це болісні почуття Бога, які Він пережив у процесі просування провидіння відновлення, дивлячись на центральних постатей провіденційної історії, які зазнавали переслідувань від сатани та його поплічників. Бог не покинув грішне людство і постійно посилав пророків, святих і мудреців, щоб повернути його до життя. Але замість того, щоб наслідувати їхні вчення, грішні люди переслідували та навіть убивали їх. Щоразу, коли Бог бачив святих і мудреців, які страждають від гонінь, Він відчував, ніби Йому в груди забивають цвях або пронизують їх списом. Бог посилав цих святих і праведників, щоби будь-що врятувати людей у грішному світі, де вони зазнавали зневаги, глузувань, гонінь і презирства. Але Бог почувався так, ніби Він Сам зазнавав зневаги та глузувань. Це відкриває ще один аспект Шімджон Бога на шляху провидіння відновлення — Шімджон страждання.
2.1.3. Розуміння Шімджон Бога
При вихованні шімджон учні мусять зрозуміти три види Шімджон Бога, описані вище. Особливо потрібно дати розуміння Шімджон Бога на шляху відновлення. Розглянемо Шімджон Бога, який проявився на шляху відновлення в сім’ях Адама, Ноя та Авраама, а також на шляху Мойсея та Ісуса. Нижченаведений зміст відповідає вченню преподобного Мун Сон Мьона.
а) Шімджон Бога в сім’ї Адама
Створивши Адама і Єву, Бог був безмежно сповнений надією та радістю, але коли Адам і Єва скоїли гріхопадіння, Він безмежно горював. Щоб урятувати сім’ю Адама, Бог заохотив Каїна та Авеля (дітей Адама і Єви) зробити приношення та спустився на місце жертвоприношень, дуже сподіваючись, що вони будуть успішні.
Можливо, дехто припустить, що оскільки Бог всезнаючий і всемогутній, то Він із самого початку знав, що Адам і Єва, а пізніше Каїн і Авель зазнають невдачі, і що відповідно Він не міг сумувати чи засмутитися. Однак таке розуміння помилкове. Звісно, Бог знав про можливість гріхопадіння людей. Проте, оскільки Бог є Богом Шімджон і Богом надії, Його бажання для людей, щоб вони не згрішили, було незрівнянно сильніше, ніж передбачення можливості гріхопадіння.
Те ж саме можна сказати й про приношення Каїна та Авеля. Оскільки Бог дуже очікував, що їхні приношення будуть успішними, і мав сильну надію на це, то Він ніби зовсім забув про передбачення можливості їхньої помилки в приношеннях. Тут ми можемо бачити різницю між Шімджон (любов’ю) і розумом. Імпульс Шімджон досить потужний, щоб пригнітити розум.
І за часів Адама та Єви, і за часів Каїна та Авеля Бог був Богом надії, який не бажав нічого іншого, окрім їхнього успіху. Оскільки Адам і Єва, а також Каїн і Авель зазнали невдачі, Божий смуток був незрівнянно великим. Проте слід зазначити той факт, що Бог не виражав Свою печаль зовнішньо. Це тому що сатана завжди був присутнім і спостерігав за кожною сценою. Іншими словами, якби Бог проявив свою печаль зовнішньо, сатана побачив би нікчемний образ недостойного Бога, який утратив авторитет і гідність. Тому Бог мовчки схилив голову і, стримуючи наростаючий смуток, із сумним обличчям покинув те місце. Ось що в ранні роки розповідав преподобний Мун про Божий Шімджон у сім’ї Адама.
б) Шімджон Бога в сім’ї Ноя
Залишивши сім’ю Адама, Бог ішов довгим шляхом у пустелі протягом 1600 років, шукаючи на землі того, з ким би Він міг працювати. І весь цей час ніхто не вітав Бога, всі від Нього відверталися. На світі не було жодного будинку, де Бог міг би оселитися, жодного клаптика землі, де Він міг би зупинитися, жодної людини, з якою Він міг би взаємодіяти. Бог ішов абсолютно самотнім шляхом у безпорадних і сумних обставинах. Нарешті Він знайшов одну людину, з якою міг взаємодіяти, — Ноя. У той момент Бог відчув незрівнянну радість. Провіденційна ситуація змусила Бога дати любому Ною суворий наказ — побудувати ковчег. Ной прийняв Божий наказ і щиро присвятив 120 років будівництву ковчега, весь цей час терплячи глузування та зневагу з боку оточення.
Ной був лише слугою перед Богом, праведною людиною, а не сином Бога. Але Богу було настільки приємно зустріти таку людину, як Ной, що Він пройшов шлях страждань у позиції слуги разом із ним. Однак після суду потопом, коли син Ноя, Хам, не виконав своєї частки відповідальності, єдина сім’я, котра врятувалася від потопу, сім’я Ноя, була захоплена сатаною. Тоді Бог відчув несамовитий біль і смуток, покинув сім’ю Ноя і знову залишився наодинці.
в) Шімджон Бога в сім’ї Авраама
Через 400 років Бог знайшов Авраама. Найболючішою подією на його шляху було приношення в жертву Ісака, його єдиного сина, який народився в нього, коли Авраамові було сто років. Бог наказав Аврааму, який до цього невдало зробив символічне жертвопринесення у вигляді голуба і горлиці, барана і кози та телиці, принести в жертву Ісака. Авраам був у сум’ятті, не знаючи, чи залишити Ісака в живих, чи виконати наказ Бога і принести його в жертву, тобто дотримуватися людської етики чи небесних принципів. У той момент Авраам настільки хотів спасти сина, що був би радий принести в жертву себе, а не Ісака.
Однак у підсумку він вирішив принести в жертву Ісака, відповідно до Божої вказівки. Він вирішив дотримуватися небесних принципів, порвавши з людською етикою. Протягом трьох днів ішов Авраам на гору Морія, і в цей час тривала агонія, коли йому довелося вибирати між небесними принципами і людською етикою. Весь цей час Бог не просто спостерігав здалеку. Давши суворий наказ «Принеси в жертву свого сина», Він Сам страждав разом з Авраамом, страждаючи навіть більше від нього.
Коли Авраам підніс ніж, щоб принести в жертву свого любого сина Ісака на горі Морія, Бог поспішив зупинити його, сказавши: «…бо тепер Я довідався, що ти богобоязний» (Бут. 22:12). Шімджон Авраама щодо Божої волі, його абсолютна віра, слухняність і відданість Богу створили таку умову, ніби він уже вбив Ісака, хоча фактично він цього не робив. З цієї причини Бог утримав Авраама від убивства Ісака і послав барана, якого слід було принести в жертву замість сина. Словами «…тепер Я довідався» Бог виразив як досаду, яку відчував раніше до Авраама, так і радість із приводу відданості, яку Авраам проявив під час жертвоприношення Ісака.
г) Шімджон Бога на шляху Мойсея
Мойсей ріс як принц у палаці єгипетського фараона. Після того, як він став свідком страждання Ізраїлю, свого народу, він вирішив повернути їх у землю Ханаанську відповідно до волі Бога. Після багатьох труднощів і страждань він вивів їх із Єгипту в пустелю. Однак щоразу, коли ізраїльтяни стикалися з труднощами, вони повставали проти свого очільника. Коли Мойсей, отримавши дві скрижалі після сорокаденного посту в горах, спустився з гори Сінай, ізраїльтяни зробили золоте теля й молилися перед ним. Бачачи цю зневіру й богохульство, Мойсей дуже розгнівався й кинув скрижалі на землю, тим самим розбивши їх на шматки. Тоді Бог сказав: «Я бачив народ той, і ось народ твердошиїй він! А тепер залиши Мене, і розпалиться гнів Мій на них, і Я винищу їх, а тебе зроблю великим народом» (Вих. 32:9, 10).
Що Мойсей відчував у своєму шімджон у цей момент? Коли він зіткнувся з таким гнівом Бога, що Він навіть хотів знищити ізраїльтян, миттєво в його шімджон закипіла любов до свого народу і країни. Мойсей був сповнений рішучості захистити цей народ будь-якою ціною, і якщо тільки це можливо, разом увійти в Ханаанську землю. Він звернувся до Бога і сказав: «…Вернися з розпалу гніву Свого, та й відверни зло від Свого народу!» (Вих. 32:12). Завдяки гарячому заклику Мойсея Бог прийняв його молитву, сповнену любові до земляків, і відмовився від винищення ізраїльтян.
Після сорока років поневірянь у пустелі ізраїльтяни прийшли в місцевість під назвою Кадеш-Барнеа. Вони продовжували скаржитися Мойсеєві, кажучи: «Тут немає навіть води для пиття». Розгніваний на ізраїльтян, які демонстрували невіру, Мойсей ударив по скелі двічі, хоча відповідно до волі Бога мав ударити всього раз. Тоді Бог покликав Мойсея на вершину гори Нево. Показуючи йому обіцяну землю Ханаанську, для чого Мойсей так багато трудився, щоб потрапити до неї, Бог сказав: «Бо знавпроти побачиш ти той край, та не ввійдеш туди, до того краю, що Я даю Ізраїлевим синам» (Втор. 32:52). У Бога не було іншого вибору, окрім як сказати це 120-річному Мойсеєві, який двічі робив 40-денний піст і страждав протягом 40 років у пустелі, ведучи ізраїльтян. Насправді Бог дуже хотів увести Мойсея до Ханаану, але через звинувачення сатани Бог лише показав Мойсею обіцяну землю здалеку і був змушений покинути його. Звертаючись так до Мойсея, Бог відчував глибоку скорботу, біль і смуток.
ґ) Шімджон Бога на шляху Ісуса
Як записано в Старому Заповіті (Ісая 9:6), Ісус був народжений на землі як Месія. Весь світ повинен був зі щирим серцем вітати його як Спасителя, проте із самого дитинства він зазнавав неприйняття. Сім’я відвернулася від Ісуса, іудеї не повірили в Ісуса й ізраїльтяни зрештою вигнали його. Ісусу не було куди податися.
33 роки, включаючи 3 роки його громадського служіння, одинокий Ісус жив самотнім життям. Він виражав свій одинокий шімджон словами: «Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має ніде й голови прихилити!» (Лука 9:58). Дивлячись на місто Єрусалим, він зі сльозами проклинав: «Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди. І зрівняють з землею тебе, і поб’ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх…» (Лука 19:43, 44).
Гуляючи берегом Галілейського моря, щоб відволіктися від самотності, він розмовляв із самарянкою, яка не належала до обраного народу (Іван 4:7—26). Він висловлював свою досаду, звертаючись до лідерів іудаїзму, які не признали в ньому Спасителя: «…Поправді кажу вам, що митники та блудодійки випереджують вас у Боже Царство» (Мат. 21:31). У цей час Бог також ішов самотньою дорогою разом із самотнім Ісусом.
Що відчував у Своєму Шімджон Бог, коли Його Єдинородний Син Ісус помирав на хресті страшною смертю? Бог не міг винести такої жахливої сцени й відвернув Своє обличчя, нарікаючи на обставини, які не дозволяли Йому зняти Його Єдинородного Сина з хреста. Три години тривала темрява. Дивлячись на розп’яття Ісуса, Бог страждав більше, ніж сам Ісус.
2.1.4. Ознайомлення із Шімджон Бога
Усі вищенаведені епізоди були описані преподобним Муном у його слізних проповідях у ранні роки його діяльності. Від нього ми дізналися про Шімджон Бога на шляху Адама, Ноя, Авраама, Мойсея та Ісуса. Крім того, разом зі стражданнями святих, мудреців і праведників інших релігій та інших народів також був Шімджон Бога, який вів їх. Шляхом виховання шімджон батьки та вчителі мають ознайомити учнів із подібним Шімджон Бога. На додаток до безпосередніх пояснень треба вміти навчати за допомогою телебачення, радіо, кінофільмів, відеозаписів, романів, п’єс, картин тощо.
2.1.5. Виховання шімджон через практичні дії
Слід доносити Шімджон Бога не тільки словами, але й показувати його безпосередньо через практику любові. Для цього спочатку батьки повинні проявляти справжню любов до своїх дітей у сім’ї. Вони мають завжди дарувати щиру і теплу любов, коли доглядають за дітьми вдома: годують їх, одягають, дають дах, укладають спати, навчають їх манер тощо. Це істинна любов, яку батьки дарують своїм дітям. Якщо батьки будуть тривало показувати дітям таку любов, діти щиро поважатимуть їх і проявлятимуть дитячу шанобливість. Більше того, діти будуть практикувати любов одне до одного. Це тому, що Шімджон Бога передається дітям через практику батьками істинної любові.
Те саме стосується й шкільної освіти. Вчителі мають показувати істинну любов Бога через слова та практичні дії. На додаток до щирого викладання кожного предмета, вчителі повинні з батьківським шімджон щиро піклуватися про кожну дитину як про свою власну. Це тому що шкільна освіта є продовженням сімейного виховання. Крім того, Божа любов має міститися в повсякденних словах та вчинках учителів, оскільки кожне їхнє слово і рух у громадському та особистому житті стає для учнів матеріалом для навчання та матеріалом для формування їхнього характеру. Отримуючи цю сповнену любові шкільну освіту, діти будуть глибоко зворушені; вони поважатимуть і наслідуватимуть своїх учителів. Із часом вони стануть практикувати істинну любов тим самим шляхом, що й учителі. Це і є виховання шімджон через практичні дії в сім’ї та школі.
2.2. Виховання норм
2.2.1. Виховання заради досконалості сім’ї
Виховання заради досконалості сім’ї — це виховання, яке дозволяє чоловікові та жінці відображати в шлюбі Божу гармонію ян та інь і готує до того, щоб стати первісним подружжям. Оскільки гріхопадіння пов’язане з недотриманням норм (Божої заповіді), це виховання насамперед є вихованням норм, яке покликане направляти людей, щоб вони дотримувалися Божої заповіді. Хлопцям і дівчатам треба прищепити обов’язки чоловіка та дружини відповідно. Хлопець має добре освоїти навички, потрібні чоловіку, а дівчина — дружині. Виховання норм також охоплює навчання людей первісного ставлення до батьків, до дітей, а також ставлення до братів і сестер.
Особливо важливим у вихованні норм є навчання про святість і містичність сексу. Слід довести до свідомості норму, відповідно до якої секс уперше пізнається в шлюбі, а до того її ніколи не можна порушувати. Згідно з Біблією, Бог сказав Адаму і Єві: «Але з дерева знання добра й зла не їж від нього» (Бут. 2:17). Плід дерева пізнання добра та зла символізує любов Єви («Виклад Принципу», 2019, с. 81), тому заборона їсти плід дерева пізнання добра та зла означає, що сексуальність (статеві органи) є святою і її не можна оскверняти.
Ця заповідь адресована не тільки Адаму та Єві, вона досі в силі. Це великий наказ з небес, який буде вічно актуальним і в майбутньому. Після одруження цей вищий наказ не дозволяє за жодних обставин мати сексуальний зв’язок із кимось іншим, окрім як зі своїм подружжям. Відповідно виховання норм передусім покликане виховати чоловіка і жінку до рівня, коли вони зможуть відображати гармонію Божих ян та інь, дотримуючись при цьому заповіді Бога. Тобто це виховання якостей, потрібних чоловікові та жінці, щоб стати подружжям.
2.2.2. Виховання, яке дозволяє стати істотою закону
Оскільки люди були створені через Логос (Закон), виховання норм — це виховання, за допомогою якого індивід стає істотою логосу, істотою закону, тобто живе відповідно до Шляху Небес. Тому виховання норм можна також назвати вихованням закону. Шлях Небес — це закон дії віддавання та приймання, який діє скрізь у Всесвіті. Зі Шляху Небес походять два види законів: закон природи і закон цінностей. Норми походять саме із закону цінностей. Подібно до того, як у Всесвіті існує вертикальний і горизонтальний порядок, у сім’ї також є вертикальний і горизонтальний порядок. Відповідно в сім’ї є вертикальний погляд на цінності і горизонтальний погляд на цінності. Крім того, бувають індивідуальні цінності. Питання про цінності вже розглядалося в главі «Аксіологія».
Виховання норм має проводитись паралельно з вихованням шімджон. Виховання норм саме по собі має тенденцію накладати лише обов’язки. Норми формулюють вимоги: «цього не можна робити», «ти повинен робити це» тощо, і якщо вони позбавлені любові, то можуть легко перетворитися на формальність і буквалізм. Відповідно виховання норм має відбуватися в атмосфері любові. Ось чому паралельно має проводитися виховання шімджон.
Любов, у якій немає норм, зазвичай називають сліпою. Якщо батьки або вчителі люблять дітей такою любов’ю, діти врешті-решт втратять розважливість і зневажатимуть їх. У батьківській любові та любові вчителів має бути непомітно присутній авторитет. Для цього їхня любов мусить базуватися на логосі. Якщо ж любові дається мало й робиться великий акцент на норми, діти відчуватимуть скутість і будуть ненавидіти батьків і вчителів. Любов має бути вищою за норми, а не навпаки. Тому навіть якщо діти чи учні не підкоряються нормам раз або двічі, їх потрібно прощати з теплотою любові.
Любов прощає та приймає все, тоді як норми мають властивості суворих правил. Можна сказати, що любов гармонійна та округла, тоді як норми — прямолінійні. Любов і норми мають бути єдині. Оскільки любов округла, а норми лінійні, людина, в якій любов і норми єдині, стає людиною характеру, в якій коло та пряма лінія об’єднуються. Тобто людина характеру — це людина, в якій одночасно присутні максимально гармонійний і максимально суворий аспекти. Особистість із таким характером іноді дуже сувора, а іноді виявляє надзвичайну м’якість і завжди знаходить правильне ставлення відповідно до часу та місця.
Отже, виховання норм має бути єдине з вихованням шімджон. Тобто виховання норм як у сім’ї, так і в школі має даватися дітям в атмосфері любові. Бо якщо через норми любов охолоне, вони стануть формальними.
2.3. Виховання володарювання (інтелектуальне виховання, технічна освіта, фізичне виховання)
2.3.1. Виховання для вдосконалення природи володарювання
Виховання володарювання — це виховання для вдосконалення природи володарювання. Щоб удосконалитись у володарюванні, насамперед слід отримати інформацію або знання про об’єкт володарювання. Саме для цього й потрібне інтелектуальне виховання (інформаційна освіта).
Далі індивід має отримати навички, щоб розвинути свої творчі здібності, потрібні для володарювання над об’єктами. Цій меті служить технічна освіта. Крім того, для гарного володарювання люди як суб’єкти володарювання повинні збільшувати свою фізичну силу. Ця мета реалізується через фізичне виховання. Сукупність інтелектуального, технічного й фізичного виховання зветься вихованням володарювання.
Через інтелектуальну освіту ми отримуємо знання, які нам потрібні для володарювання. Це навчання охоплює широкий спектр галузей: природничі науки, політику, економіку, соціальні науки, культурні дослідження і т. д., залежно від сфери об’єкта володарювання. Такі види діяльності, як політика, економіка, суспільство культура тощо — включені в концепцію володарювання над творінням.
Оскільки технології мають прямий вплив на володарювання над творінням, технічна освіта служить ядром у вихованні володарювання. Також, само собою зрозуміло, що фізичне виховання й розвиток фізичних здібностей теж важливі для володарювання над творінням. Технічна освіта й фізичне виховання включають різні спеціалізовані області. Наприклад, художнє виховання, тобто виховання артистичних здібностей, можна розглядати як різновид технічної освіти. Коротше кажучи, виховання володарювання полягає в тому, щоб навчити різних способів прояву творчості. Творчі здібності є вродженими і становлять творчий потенціал кожної людини, однак для його реалізації потрібне виховання володарювання.
2.3.2. Розвиток творчих здібностей і формування двоступеневої структури
Розвиток творчих здібностей означає покращення здатності формувати внутрішню чотирьохпозиційну основу та підвищення навичок формування зовнішньої чотирьохпозиційної основи, що є наслідуванням двоступеневої структури Божого творення. Здатність формувати внутрішню чотирьохпозиційну основу — це здатність формувати логос, тобто задум. Для цього людина за допомогою інтелектуального виховання повинна опанувати величезний запас знань, а також підняти рівень внутрішнього хьонсан (ідей, понять тощо) як у якісному, так і в кількісному відношенні. Чим більше знань (інформації) людина отримує, тим багатшим стає її задум. Сформувати логос (щось задумати) означає розробити ідею; технологічні інновації в промисловості також досягаються шляхом безперервного повторення формування логосу.
Розвиток уміння формувати зовнішню чотирьохпозиційну основу полягає в підвищенні здатності втілювати певний задум, застосовуючи інструменти й матеріали відповідно до задуму, тобто в підвищенні навичок зовнішньої дії віддавання та приймання. Для цього потрібна технічна освіта. Звичайно, треба також бути в гарному фізичному стані. Тому для підвищення фізичних можливостей потрібне фізичне виховання.
2.3.3. Виховання володарювання має базуватися на загальному вихованні
Виховання володарювання має базуватися на вихованні шімджон і вихованні норм, і проводитися паралельно з ними. Інтелектуальне, технічне та фізичне виховання принесуть користь, а творчі здібності проявляться повною мірою лише на основі шімджон (любові) і норм.
Виховання шімджон і виховання норм називається загальним вихованням, оскільки його мають отримувати всі люди. З іншого боку, виховання володарювання дається відповідно до вроджених якостей учня. Хтось спеціалізується на природничих науках, хтось — на літературі, а хтось — на економіці. У цьому сенсі виховання володарювання — це індивідуальне виховання.
Можна сказати, що загальне та індивідуальне виховання перебувають у стосунках сонсан і хьонсан. Це зумовлено тим, що виховання шімджон і виховання норм належить до духовного виховання, тобто це виховання душі, тоді як виховання володарювання дається для володарювання над творінням. Отже, загальне виховання (виховання шімджон і норм) та індивідуальне виховання (виховання володарювання) мають проводитися паралельно в стосунках суб’єкта і об’єкта. Це є збалансованим вихованням (Рис. 5.2).
Рис. 5.2. Загальність та індивідуальність виховання
Спроби виховання любові, етичного й морального виховання, хоч і не досконалі, робилися в часи Стародавньої Греції, в середні віки та в Новий час. Однак сьогодні ці види виховання майже повністю нехтуються, поступившись пріоритетом тому, що ми називаємо незбалансованим вихованням, тобто вихованню з надмірним акцентом на знання й технології. Це перешкоджає здоровому розвитку людської природи. Тому має з’явитися нова теорія виховання, за допомогою якої виховання істинної любові, етики й моралі може бути реалізовано на новому рівні. Саме на цій основі слід будувати інтелектуальне виховання й технічну освіту. Коли таке збалансоване виховання буде реалізовано, наука й технології рухатимуться в кращому напрямі. Тоді природно буде подолано такі проблеми, як забруднення довкілля та знищення природи. Вчителі також зможуть відновити свій педагогічний авторитет через таке виховання.
До цього слід додати, що відправною точкою виховання є виховання в сім’ї. Шкільне виховання — це продовження, розширення та розвиток сімейного виховання. Отже, сімейне і шкільне виховання мають стати одним цілим. Інакше здійснити належним чином загальне виховання, тобто виховання шімджон і норм, буде складно, і в цьому разі буде важко очікувати об’єднаності виховання.