Розділ	1.

Розділ 2.

Розділ 3.

Розділ 4.

Розділ 5.

In the late nineteenth century, a pragmatic view of life, which placed behavior at the center of human life, was born in the United States. John Dewey (1859-1952) advocated instrumentalism, asserting that intellect is a tool useful for behavior and that thinking develops in the process of human efforts to control the environment.

Stating that “education is all one with growing; it has no end beyond itself,” <a class="ut-tip-link" data-ut-tip="John Dewey, Democracy and Education, An Introduction to the Philosophy of Education (New York: The Free Press, 1944), 53." >7</a> Dewey argued that no sense of purpose should be fixed in advance for education, but that instead, education should be regarded as growth. According to him, “education consists primarily in transmission through communication,” <a class="ut-tip-link" data-ut-tip="Ibid., 9." >8</a> and “education is a constant reorganizing or reconstructing of experience.” <a class="ut-tip-link" data-ut-tip="Ibid., 77." >9</a>

This transmission should be achieved through the medium of the environment rather than directly from adults (teachers) to children. Through such an education, society develops. What Dewey intended to achieve was a kind of practical, technical education aimed at the reconstruction of society. The image of the ideal person in Dewey’s view of education was that of an “active man.”

(10)

19세기 후반에 이르러 미국(美國)에서는, 행동을 인생의 중심에 두는 프래그머티즘의 인생관이 생겨났다. 듀이(J. Dewey, 1859～1952)는 지성(知性)은 행동에 유용(有用)한 도구(道具)이며, 사고(思考)는 인간이 환경을 통제(統御)하는 노력의 과정에서 발전한다고 주장하면서 도구주의(道具主義, instrumentalism)를 주창하였다.

듀이는 교육(敎育)은 성장하는 것과 전적으로 일체(一體)이며, 그것은 그 자체를 초월하는 어떤 목적도 가지지 않는다"7)라고 말하고, 미리 제시(提示)할 수 있는 교육의 목적을 부정하고, 성장(成長)으로서의 교육을 주장하였다. 교육이란 생활上의 통신(communication)에 의한 전달(transmission)이며,8) 체험(體驗)을 부단히 재조직(再組織, reorganization) 혹은 개조(改造, reconstruct -ion)하는 것"9)이라는 것이다.

그리고 전달은 직접(直接), 성인(成人, 敎師)으로부터 아이들에게 行하는 것이 아니며 환경이라는 매개물(媒介物)을 통하여 행하지 않으면 안 된다고 하였다. 이와 같은 교육에 의하여 사회는 발전해 가는 것이다. 듀이가 의도(意圖)한 것은 사회의 개조를 목표로 하는 실천적인 기술교육(技術敎育)이었다. 그의 교육관에 있어서의 이상적인 인간상은 행동적(行動的) 인간이었다.

4.10.

Наприкінці ХIХ століття в Сполучених Штатах Америки зародився прагматичний світогляд, який поставив дію в центр людського життя. Джон Дьюї (1859—1952) відстоював інструменталізм, стверджуючи, що інтелект є інструментом, корисним для дії, і що мислення розвивається в процесі намагань людини контролювати довкілля.

Заявляючи, що «виховання відбувається одночасно зі зростанням і воно безмежне», <a class="ut-tip-link" data-ut-tip="John Dewey, Democracy and Education, An Introduction to the Philosophy of Education. New York: The Free Press, 1944. P. 9." >7</a> Дьюї доводив, що мету виховання не можна поставити заздалегідь і що виховання слід розглядати як зростання. Відповідно до Дьюї, виховання — це передача через спілкування в житті, <a class="ut-tip-link" data-ut-tip="John Dewey, Democracy and Education, An Introduction to the Philosophy of Education. New York: The Free Press, 1944. P. 9." >8</a> і «безперервна реорганізація або реконструкція досвіду». <a class="ut-tip-link" data-ut-tip="John Dewey, Democracy and Education, An Introduction to the Philosophy of Education. New York: The Free Press, 1944. P. 77.." >9</a>

Цю передачу слід здійснювати радше через елементи довкілля, ніж безпосередньо від дорослих (учителів) до дітей. За допомогою такого виховання розвивається суспільство. Дьюї мав на меті практичне, технічне виховання, спрямоване на перетворення суспільства. Ідеальний образ людини в теорії виховання Дьюї — це «активна, діяльна людина».

Глава 5

1.1.

1.1.1.1. Сонсан (первісний сонсан)

1.1.1.1.1. Первісний сонсан і предмети творіння

1.1.1.1.2. Внутрішня структура первісного сонсан

в) Принципове та біблійне обґрунтування «внутрішнього хьонсан»

1.1.1.2 Хьонсан (первісний хьонсан)

1.1.1.2.1. Первісний хьонсан і предмети творіння

1.1.1.2.2. Первісний хьонсан і наука

1.1.1.2.3. Первісний хьонсан та енергія

1.1.1.3. Відмінність між сонсан і хьонсан

1.1.2.1. Янсон та имсон також є дуальними властивостями

1.1.2.2. Зв’язок між янсон та имсон і чоловіком та жінкою

1.1.2.3. Янсон та имсон як атрибути сонсан і хьонсан та розв’язання актуальних проблем

1.1.3. Індивідуальний образ

1.1.3.1. Що таке індивідуальний образ?

1.1.3.2. Індивідуальний та універсальний образи

1.1.3.3. Індивідуальний образ і мутація

1.1.3.4. Індивідуальний	образ	і	навколишнє середовище

1.1.3.5. Гідність людської особистості

1.2.

1.2.1.2. Шімджон — це емоційний потяг

1.2.1.4. Творення Всесвіту і Шімджон

1.2.1.5. Шімджон і культура

1.2.1.6. Шімджон і первісна енергія

1.2.2.3. Логос — це єдність розуму і принципів

1.2.2.4. Логос і свобода та вседозволеність

1.2.2.5. Логос та Шімджон і любов

1.2.3.1. Що таке творчість?

1.2.3.3. Творення за подобою

1.2.3.4. Творчість і частка відповідальності

1.2.3.5. Досконалість людини	й частка відповідальності

1.2.3.6. Первісна творчість і культурна діяльність

Розділ 1.

2.1.

2.2.

2.2.1. Дія віддавання та приймання між сонсан і хьонсан

2.2.1.1. Що таке дія віддавання та приймання між сонсан і хьонсан

2.2.1.2. Поняття єдиного цілого та новоутвореного тіла

2.2.1.3. Характеристиками дії віддавання та приймання є циклічність, гармонійність і безперешкодність

2.2.2. Чотирьохпозиційна основа та суб’єкт і об’єкт

2.2.2.1. Що таке чотирьохпозиційна основа?

2.2.2.2. Поняття суб’єкта й об’єкта

2.2.2.3. Ранг суб’єкта й об’єкта — різний

2.2.2.4. Кореляти і протилежності

2.2.3. Формування чотирьохпозиційної основи

2.2.3.1. Складові чотирьохпозиційної основи

2.2.3.2. Внутрішня чотирьохпозиційна основа й зовнішня чотирьохпозиційна основа

2.2.3.3. Двоступенева структура Первісного образу і двоступенева структура існування

2.2.3.4.  Типи чотирьохпозиційних основ

2.2.3.4.1.  Внутрішня чотирьохпозиційна основа, що зберігає ідентичність

2.2.3.4.2. Зовнішня чотирьохпозиційна основа, що зберігає ідентичність

2.2.3.4.3. Внутрішня чотирьохпозиційна основа для розвитку

2.2.3.4.3.2. Суб’єкт = внутрішній сонсан

2.2.3.4.3.2.1. Що таке внутрішній сонсан?

2.2.3.4.3.2.2. Внутрішній сонсан — це єдність фізичної і духовної душі

2.2.3.4.3.3. Об’єкт = внутрішній хьонсан

2.2.3.4.3.3.1. Що таке внутрішній хьонсан?

2.2.3.4.3.3.2. Внутрішній хьонсан — це своєрідна (духовна) форма

2.2.3.4.3.4.  Внутрішня дія віддавання та приймання

2.2.3.4.3.4.1. Що таке внутрішня дія віддавання та приймання?

2.2.3.4.3.4.2. Оперування ідеями

2.2.3.4.3.4.3. Оперування ідеями — це дія віддавання та приймання

2.2.3.4.3.4.4. Типи дії віддавання та приймання

2.2.3.4.3.4.5. Мислення — це теж порівняльний тип дії віддавання та приймання

2.2.3.4.3.4.6. Мета є центром

2.2.3.4.3.5. Результат = задум

2.2.3.4.3.5.1. Що таке результат?

2.2.3.4.3.5.2. Логос як задум

2.2.3.4.3.5.3. Логос — це задум

2.2.3.4.3.6. Резюме пояснення внутрішньої чотирьохпозиційної основи для розвитку

2.2.3.4.3.6.1. Центр у внутрішній чотирьохпозиційній основі для розвитку

2.2.3.4.3.6.2. Суб’єкт у внутрішній чотирьохпозиційній основі для розвитку

2.2.3.4.3.6.3. Об’єкт у внутрішній чотирьохпозиційній основі для розвитку

2.2.3.4.3.6.4. Внутрішня дія віддавання та приймання

2.2.3.4.3.6.5. Результат у внутрішній чотирьохпозиційній основі для розвитку

2.2.3.4.4. Зовнішня чотирьохпозиційна основа для розвитку

2.2.3.4.4.1. Що таке зовнішня чотирьохпозиційна основа для розвитку?

2.2.3.4.4.2. Формується на базі внутрішньої чотирьохпозиційної основи для розвитку

2.2.3.4.4.3. Будь-яке творення проходить через дві стадії чотирьохпозиційної основи для розвитку

2.2.3.4.4.4. Складові елементи зовнішньої чотирьохпозиційної основи для розвитку

2.2.3.4.4.4.1. Суб’єкт = первісний сонсан

2.2.3.4.4.4.2. Об’єкт = первісний хьонсан

2.2.3.4.4.4.3. Зовнішня дія віддавання та приймання

2.2.3.4.4.4.4. Результат = предмет творіння

2.3.

2.3.1. Що таке дія початок-розділення-єдність?

2.3.2. Початок-розділення-єдність і теза-антитеза-синтез

2.3.3. Критика теорії тези-антитези-синтезу

2.3.4. Теорія тези-антитези-синтезу і нездатність розв’язати актуальні проблеми

2.4.

2.5.

2.5.1. Що таке ідеал творення?

2.5.2. Різниця між метою творення та ідеалом творення

2.5.3. Поняття мети творення та ідеалу творення відрізняються

2.5.4. Ідеалом творення є стан, у якому повністю реалізовано Божу любов

Примітка 1. До розділу “<a href="/ut/chapter1/section1/bozhestvennyy-obraz#p-15905" target="_blank" rel="noreferrer noopener" >1.1.1. Сонсан і хьонсан</a>“

Примітка 3. До розділу “<a href="/ut/chapter1/section1/bozhestvennyy-obraz#p-15908" target="_blank" rel="noreferrer noopener" class="__mPS2id">1.1.1.2.2. Первісний хьонсан і наука</a>“

Примітка 4. До розділу “<a href="/ut/chapter1/section1/bozhestvennyy-obraz#p-15909" target="_blank" rel="noreferrer noopener" class="__mPS2id">1.1.1.3. Відмінність між сонсан і хьонсан</a>“

Примітка 5. До розділу “<a href="/ut/chapter1/section1/bozhestvennyy-obraz#p-15912" target="_blank" rel="noreferrer noopener" class="__mPS2id">Матеріалізм, ідеалізм та Теорія єдності з погляду монізму</a>“

Примітка 6. До розділу “<a href="/ut/chapter1/section1/bozhestvennyy-obraz#p-15912" target="_blank" rel="noreferrer noopener" class="__mPS2id">1.1.1.3. Відмінність між сонсан і хьонсан</a>“

Примітка 7. До розділу “<a href="/ut/chapter1/section1/bozhestvennyy-obraz#p-15931" target="_blank" rel="noreferrer noopener" class="__mPS2id">1.1.1.3. Відмінність між сонсан і хьонсан</a>“

Примітка 8. До розділу “<a href="/ut/chapter1/section1/bozhestvenna-pryroda#p-15916" target="_blank" rel="noreferrer noopener" class="__mPS2id">1.2.1.5. Шімджон і культура</a>“

Примітка 9. До розділу “<a href="/ut/chapter1/section1/bozhestvenna-pryroda#p-15918" target="_blank" rel="noreferrer noopener" class="__mPS2id">1.2.1.6. Шімджон і первісна енергія</a>“

Примітка 11. До розділу “<a href="/ut/chapter1/section1/bozhestvenna-pryroda#p-15922" target="_blank" rel="noreferrer noopener" class="__mPS2id">1.2.2.2. Логос — це Закон</a>“

Примітка 12. До розділу “<a href="/ut/chapter1/section1/bozhestvenna-pryroda#p-15924" target="_blank" rel="noreferrer noopener" class="__mPS2id">1.2.2.3. Логос — це єдність розуму і принципів</a>“

Примітка 13. До розділу “<a href="/ut/chapter1/section1/bozhestvenna-pryroda#p-15926" target="_blank" rel="noreferrer noopener" class="__mPS2id">1.2.2.3. Логос — це єдність розуму і принципів</a>“

Примітка 14. До розділу “<a href="/ut/chapter1/section1/bozhestvenna-pryroda#p-15926" target="_blank" rel="noreferrer noopener" class="__mPS2id">1.2.2.3. Логос — це єдність розуму і принципів</a>“

Примітка 15. До розділу “<a href="/ut/chapter1/section1/bozhestvenna-pryroda#p-15928" target="_blank" rel="noreferrer noopener" class="__mPS2id">1.2.3.5. Досконалість людини й частка відповідальності</a>“

Примітка 16. До розділу “<a href="/ut/chapter1/section2/vidnosnij-zv-yazok-mizh-sonsan-i-honsan#p-15930" target="_blank" rel="noreferrer noopener" class="__mPS2id">2.1.1.1. Взаємодоповнювальні стосунки між сонсан і хьонсан</a>“

Примітка 17. До розділу “<a href="/ut/chapter1/section2/diya-viddavannya-ta-prijmannya-i-chotirohpoziczijna-osnova#p-15932" target="_blank" rel="noreferrer noopener" class="__mPS2id">2.2.2.1. Що таке чотирьохпозиційна основа?</a>“

Примітка 18. До розділу “<a href="/ut/chapter1/section2/diya-viddavannya-ta-prijmannya-i-chotirohpoziczijna-osnova#p-15934" target="_blank" rel="noreferrer noopener" class="__mPS2id">2.2.2.1. Що таке чотирьохпозиційна основа?</a>“

Примітка 19. До розділу “<a href="/ut/chapter1/section2/diya-viddavannya-ta-prijmannya-i-chotirohpoziczijna-osnova#p-15935" target="_blank" rel="noreferrer noopener" class="__mPS2id">2.2.2.1. Що таке чотирьохпозиційна основа?</a>“

Примітка 20. До розділу “<a href="/ut/chapter1/section2/diya-viddavannya-ta-prijmannya-i-chotirohpoziczijna-osnova#p-15937" target="_blank" rel="noreferrer noopener" class="__mPS2id">2.2.3.4.1. Внутрішня чотирьохпозиційна основа, що зберігає ідентичність</a>“

Примітка 21. До розділу “<a href="/ut/chapter1/section2/diya-viddavannya-ta-prijmannya-i-chotirohpoziczijna-osnova#p-15939" target="_blank" rel="noreferrer noopener" class="__mPS2id">2.2.3.4.1. Внутрішня чотирьохпозиційна основа, що зберігає ідентичність</a>“

Примітка 22. До розділу “<a href="/ut/chapter1/section2/diya-viddavannya-ta-prijmannya-i-chotirohpoziczijna-osnova#p-15941" target="_blank" rel="noreferrer noopener" class="__mPS2id">2.2.3.4.3. Внутрішня чотирьохпозиційна основа для розвитку</a>“

Примітка 23. До розділу “<a href="/ut/chapter1/section2/diya-viddavannya-ta-prijmannya-i-chotirohpoziczijna-osnova#p-15943" target="_blank" rel="noreferrer noopener" class="__mPS2id">2.2.3.4.3. Внутрішня чотирьохпозиційна основа для розвитку</a>“

Примітка 24. До розділу “<a href="/ut/chapter1/section2/diya-viddavannya-ta-prijmannya-i-chotirohpoziczijna-osnova#p-15945" target="_blank" rel="noreferrer noopener" class="__mPS2id">2.2.3.4.3.2.2. Внутрішній сонсан — це єдність фізичної і духовної душі

Примітка 25. До розділу “<a href="/ut/chapter1/section2/diya-viddavannya-ta-prijmannya-i-chotirohpoziczijna-osnova#p-15947" target="_blank" rel="noreferrer noopener" class="__mPS2id">2.2.3.4.3.2.2. Внутрішній сонсан — це єдність фізичної і духовної душі</a>“

Примітка 26. До розділу “<a href="/ut/chapter1/section2/diya-viddavannya-ta-prijmannya-i-chotirohpoziczijna-osnova#p-15949" target="_blank" rel="noreferrer noopener" class="__mPS2id">2.2.3.4.3.4.6. Мета є центром</a>“

Примітка 27. До розділу “<a href="/ut/chapter1/section2/diya-viddavannya-ta-prijmannya-i-chotirohpoziczijna-osnova#p-15951" target="_blank" rel="noreferrer noopener" class="__mPS2id">2.2.3.4.3.5.3. Логос — це задум</a>“

Примітка 28. До розділу “<a href="/ut/chapter1/section2/diya-viddavannya-ta-prijmannya-i-chotirohpoziczijna-osnova#p-15953" target="_blank" rel="noreferrer noopener" class="__mPS2id">2.2.3.4.4.4.3. Зовнішня дія віддавання та приймання</a>“

Примітка 29. До розділу “<a href="/ut/chapter1/section2/diya-viddavannya-ta-prijmannya-i-chotirohpoziczijna-osnova#p-15955" target="_blank" rel="noreferrer noopener" class="__mPS2id">2.2.3.4.4.4.3. Зовнішня дія віддавання та приймання</a>“

Примітка 31. До розділу “<a href="/ut/chapter1/section2/diya-viddavannya-ta-prijmannya-i-chotirohpoziczijna-osnova#p-15959" target="_blank" rel="noreferrer noopener" class="__mPS2id">2.2.3.4.4.4.4. Результат = предмет творіння</a>“

Примітка 32. До розділу “<a href="/ut/chapter1/section2/diya-pochatok-rozdilennya-yednist#p-15961" target="_blank" rel="noreferrer noopener" class="__mPS2id">2.3.1. Що таке дія початок-розділення-єдність?

Примітка 33. До розділу “<a href="/ut/chapter1/section2/ideal-tvorennya#p-15963" target="_blank" rel="noreferrer noopener" class="__mPS2id">2.5.4. Ідеалом творення є стан, у якому повністю реалізовано Божу любов</a>“

1. Традиційні докази існування Бога

1.2. Космологічний доказ

1.3. Телеологічний доказ (доказ від мети)

Приклад із природничих наук 1 (атомізм)

Приклад із природничих наук 2 (елементи)

2.1. Теорія Первісного образу та гіпотеза

[Ключові частини теорії Первісного образу]

Приклад 1: Подвійна природа Сонсан і Хьонсан

Приклад 2: Подвійна природа Янсон і Имсон

Примітка 34. До розділу “<a href="/ut/chapter1/section3#p-15964" target="_blank" rel="noreferrer noopener" class="__mPS2id">3.3. Абсолютний дух Гегеля</a>“

Глава 1

Як було зазначено вище, філософія Об’єднання виникла, щоб вічно допомагати людству шляхом фундаментального розв’язання всіх його складних проблем. Однак фундаментальне розв’язання таких проблем можливе лише завдяки правильному та повному розумінню атрибутів Бога.

Теорія, яка розглядає атрибути Бога, називається теорією Первісного образу. Первісний образ тут означає атрибути Бога, причинної істоти. Атрибути Бога мають аспект «форми» та функціональний аспект, який включає природу, характер, здібності тощо. Перший аспект ми називаємо «Божественним образом», а другий — «Божественною природою».

У традиційних релігіях, таких як християнство й іслам, атрибути Бога виражали по-різному, визначаючи їх як: всезнання, всемогутність, всюдисущість, найвище благо, найвища краса, найвища істина, праведність, любов, Творець, Суддя тощо. Безумовно, філософія Об’єднання підтверджує, що такі якості є серед атрибутів Бога. Однак неможливо принципово розв’язати актуальні проблеми, обмежуючись лише традиційним розумінням атрибутів Бога.

Філософія Об’єднання називає вищезгадані атрибути Бога Божественною природою. Проте важливішим аспектом Його атрибутів є Божественний образ. Він містить дуальні властивості, про які згадується в Принципі Об’єднання. Тільки маючи правильне та повне розуміння як Божественного образу, так і Божественної природи, ми зможемо фундаментально розв’язати актуальні проблеми людського життя, суспільства, історії та світу.

У філософії Об’єднання до Божественного образу належать дуальні властивості сонсан і хьонсан та янсон і имсон, а також індивідуальний образ. До Божественної природи належать Шімджон, Логос і творчість. У теорії Первісного образу зміст Божественного образу та Божественної природи буде пояснено в розділі «Зміст Первісного образу», а взаємостосунки в Божественному образі, зокрема між сонсан і хьонсан, буде розглянуто в розділі «Структура Первісного образу».

1.3.

1.3.1. Індивідуалізація універсального образу

1.3.2. Видові відмінності та індивідуальний образ

1.3.3. Індивідуальний образ і навколишнє середовище

2.1.1. Взаємопов’язане тіло з погляду структури

2.1.2. Взаємопов’язане тіло з погляду мети

2.1.3. Взаємопов’язане тіло з точки зору направленості стосунків

2.1.4. Взаємопов’язане тіло з погляду позиції

2.1.5. Матеріалістична діалектика і взаємозв’язок

2.2.1. Система індивідуальних істинних тіл у світі творіння

2.2.2. Типи суб’єкта й об’єкта

2.2.3. Дія віддавання та приймання

2.2.3.1. Взаємосвідомий тип

2.2.4. Кореляти і протилежності

2.3.2. Осьовий рух та орбітальний рух

2.3.3. Види колового руху

2.3.3.1. Основний коловий рух

а) Коловий рух у просторі

б) Коловий рух у часі (рух по спіралі)

2.3.3.2. Змінений коловий рух

а) Рух із фіксованою природою

2.3.3.3. Ментальний коловий рух

2.3.4. Рух росту і розвитку

2.3.4.1. Точка зору філософії Об’єднання на розвиток

2.3.4.2. Точка зору комунізму на розвиток

2.3.4.3. Точка зору комунізму на рух

2.4.1. Позиція	існування	з	погляду	взаємопов’язаного тіла

2.4.2. Вертикальний порядок і горизонтальний порядок

2.4.3. Порядок у Всесвіті й порядок у сім’ї

2.5.2. Цілеспрямованість і зосередженість

2.5.5. Індивідуальність і взаємопов’язаність

2.5.6. Збереження ідентичності та розвиток

Примітка 2. До розділу “<a href="/ut/chapter2/section1/sonsan-i-honsan#p-15967" target="_blank" rel="noreferrer noopener" class="__mPS2id">1.1. Сонсан і хьонсан</a>“

Примітка 3. До розділу “<a href="/ut/chapter2/section1/sonsan-i-honsan#p-15967" target="_blank" rel="noreferrer noopener" class="__mPS2id">1.1. Сонсан і хьонсан</a>“

Примітка 4. До розділу “<a href="/ut/chapter2/section1/sonsan-i-honsan#p-15967" target="_blank" rel="noreferrer noopener" class="__mPS2id">1.1. Сонсан і хьонсан</a>“

Примітка 5. До розділу “<a href="/ut/chapter2/section1/yanson-ta-imson#p-15968" target="_blank" rel="noreferrer noopener" class="__mPS2id">1.2. Янсон та имсон</a>“

Примітка 10. До розділу “<a href="/ut/chapter2/section2/forma-isnuvannya#p-15977" target="_blank" rel="noreferrer noopener" class="__mPS2id">2.3.3.1. Основний коловий рух</a>“

Примітка 11. До розділу “<a href="/ut/chapter2/section2/forma-isnuvannya#p-15979" target="_blank" rel="noreferrer noopener" class="__mPS2id">2.3.4.1. Точка зору філософії Об’єднання на розвиток</a>“

Глава 2

Онтологія — це розділ філософії, який досліджує світобудову. Онтологія розглядає загальні атрибути всіх створених Богом предметів, а також описує їхнє існування та рух. Оскільки людина як володар творіння займає у створеному світі особливе місце, їй буде присвячено окрему главу під назвою «Теорія первісної природи людини». Теорія Первісного образу говорить про Бога, тоді як онтологія роз’яснює створений Ним світ творіння і таким чином підкріплює теорію Первісного образу. Іншими словами, теорія Первісного образу є дедуктивною теорією, яка ґрунтується на Принципі Об’єднання.

Своєю чергою онтологія дозволяє з’ясувати, чи проявляються атрибути Бога, що досліджуються теорією Первісного образу, у всіх предметах творіння, і якщо так, то яким чином. Якщо можна показати, що атрибути Бога універсально проявляються в усіх предметах творіння, то істинність теорії Первісного образу стає доведеною. Тож онтологію, що вивчає предмети творіння, можна назвати теорією, яка наочно підтверджує атрибути невидимого Бога. Сучасні природничі науки досягли високого рівня розвитку. Однак здебільшого вчені розглядали світ природи суто об’єктивно, не беручи до уваги існування Бога. У розглянутих нижче онтологічних міркуваннях ми спробуємо показати, що досягнення природничих наук створили основу, на якій можна побудувати теорію, що розглядає Бога.

Згідно з Принципом Об’єднання людина була створена за образом Бога, а все суще — за подобою людини. Перш ніж створити Всесвіт, Бог уявив собі людину в образі, схожому на Свій власний. Потім, використовуючи образ людини як прототип, Бог сформував ідею створення різних предметів за подобою цього прототипу. Це називається створення за образом і подобою, а такий принцип створення називають законом подібності.

Хоча всі предмети творіння зберегли свій початковий вигляд, людина й відповідно людське суспільство втратили свою первісну природу й перейшли в аномальний стан унаслідок гріхопадіння. Отже, хай би скільки ми спостерігали за людьми та суспільствами, ми ніколи не знайдемо шляхів розв’язання їхніх проблем. Саме тому багато святих і мислителів минулого в пошуках правильного життєвого шляху людини зверталися до вивчення різноманітних аспектів світу природи. Проте вони не могли пояснити, чому світ природи дає можливість розуміння істинного шляху для людей і суспільства. Осягнення цієї істини для них було суто інтуїтивним.

4.10. Погляди Дьюї на виховання