4.7. Погляди Песталоцці на виховання
Під впливом Руссо Йоганн Генріх Песталоцці (1746—1827) обстоював виховання у природовідповідності і прагнув звільнити людську природу — благородні задатки, властиві людям. Він уважав, що коли люди спираються на щось просте й чисте, вони чинять добрі справи, інтуїтивно керуючись фундаментальними принципами. Він також стверджував, що виховання починається з материнської любові, і що його основою є сімейне виховання.
Песталоцці вважав, що існують три основні сили, що складають природу людини: розумові сили, моральні сили й фізичні сили, які відповідають розуму, серцю та рукам. Виховання розуму — це отримання знань, виховання серця — це моральне й релігійне виховання, а виховання рук — це навчання технічних навичок (включаючи фізичне виховання). Внутрішньою силою, яка об’єднує ці сили, є любов. Вона є основою моральних сил і рушійною силою морального й релігійного виховання. Тому Песталоцці відстоював думку про те, що моральне й релігійне виховання є центром гармонійного об’єднання цих трьох видів виховання. 5
Для Песталоцці ідеальним образом людини була людина, в якої гармонійно розвинені три основні сили, інакше кажучи, «цілісна людина». Він відстоював виховання цілісної людини, зосереджене на любові та вірі. Мета виховання, на його думку, полягала в тому, щоб розвинути людську природу та побудувати в країні моральне й релігійне суспільство.