1.1. Божественний образ

Божественний образ належить до аспекту «форми» атрибутів Бога. Хоча ми не можемо бачити Бога, Він має певну форму. Власне кажучи, Він має потенціал (матеріал) для набуття форми, тобто детермінованість. Це і є Божественний образ. Він включає дуальні властивості сонсан і хьонсан та янсон і имсон, а також індивідуальний образ. Розпочнімо із сонсан і хьонсан.

1.1.1. Сонсан і хьонсан

Божі сонсан і хьонсан називають також первісним сонсан і первісним хьонсан. Разом узяті вони називаються дуальними властивостями. Стосунки між Богом і всім сущим — це стосунки Творця і творіння, але їх також можна розглядати як зв’язок між причиною та наслідком. Відповідно первісний сонсан — це першопричина нематеріального, функціонального аспекту предметів творіння, а первісний хьонсан — це першопричина матеріального аспекту, аспекту форми предметів творіння.

Стосунки між Богом і людиною — це стосунки батька та дитини. Вони схожі одне на одного, тому первісний сонсан відповідає душі людини, а первісний хьонсан відповідає її тілу. Проте ці дві властивості є не відокремленими, а гармонійно об’єднаними у взаємодоповнювальних стосунках атрибутами ¹. Саме це мається на увазі у «Викладі Принципу», коли говориться, що «Бог — це Суб’єкт, у Якому гармонійно поєднуються дуальні властивості: первісний сонсан і первісний хьонсан» (2019, с. 42). Таким чином, Божественний образ характеризується станом гармонії між первісним сонсан і первісним хьонсан.

Отже, з погляду онтології така концепція Божественного образу є ані ідеалістичною, ані матеріалістичною: її можна назвати «Теорією єдності», чи «Теорією об’єднання». Адже ідеалізм відповідає положенню, що тільки первісний сонсан є причиною Всесвіту, а матеріалізм відповідає положенню, що лише первісний хьонсан є субстанцією Всесвіту. Далі докладно розглянемо зміст сонсан і зміст хьонсан.

1.1.1.1. Сонсан (первісний сонсан)

1.1.1.1.1. Первісний сонсан і предмети творіння

Якщо сонсан Бога (первісний сонсан) порівняти з людиною, то він співвідноситься з її душею. Відповідно первісний сонсан (душа Бога) — це кінцева причина нематеріальних, функціональних аспектів усіх предметів творіння. Тобто він є першопричиною душі людини, інстинктів тварин, життєвої сили рослин та фізико-хімічної активності мінералів. Іншими словами, (первісний) сонсан Бога проявився у світі часу та простору на різних рівнях у вигляді фізико-хімічної активності мінералів, життєвої сили рослин, тваринних інстинктів та людської душі.

Отже, це означає, що сонсан (душа) Бога перебуває в неорганічних речовинах, таких як мінерали, хоча й на надзвичайно низькому рівні. У рослинах душа Бога приймає форму життя і проявляється як вища психічна функція (недавні експерименти показали, що рослини також мають психічні функції, які реагують на душу людини). У тварин сонсан Бога проявляється як ще вища психічна функція у формі інстинкту. Згідно з недавніми дослідженнями вчених було виявлено, що, як і в людей, у тварин також є функції інтелекту, емоцій і волі, тобто свідомість (однак різниця між тваринами й людьми полягає в тому, що у тварин немає самосвідомості, яка є в людей).

1.1.1.1.2. Внутрішня структура первісного сонсан

Сонсан Бога (первісний сонсан) складається з двох частин: внутрішнього сонсан і внутрішнього хьонсан. Внутрішній сонсан належить до функціональної, відповідно суб’єктивної частини, а внутрішній хьонсан — до об’єктивної частини. Щоб полегшити розуміння, розглянемо внутрішній сонсан і внутрішній хьонсан Бога на прикладі душі людини, оскільки її душа нагадує душу Бога.

а) Внутрішній сонсан

Функціональна частина стосується функцій інтелекту, емоцій і волі. Інтелектуальна функція — це здатність пізнавати: сприймати (чуттєвість), міркувати (розсудок) і розуміти (розум); емоційна функція — це здатність відчувати такі емоції, як радість, гнів, сум, задоволення та ін.; вольова функція — це здатність до вольового акту, тобто здатність бажати, мати намір та рішучість. Ці функції активно впливають на внутрішній хьонсан, тому внутрішній сонсан стосовно нього є суб’єктивною частиною. В інтелектуальній функції чуттєвість означає здатність до сприйняття через п’ять органів чуття, тобто здатність до інтуїтивного пізнання. Розсудок — це здатність міркувати і логічно визначати причину. Розум — це здатність шукати універсальні істини, або здатність до концептуалізації. Ці три функції можна пояснити, взявши як приклад процес відкриття Ісааком Ньютоном всесвітнього тяжіння. Спочатку Ньютон сприйняв факт падіння яблука. Потім він замислився про причину падіння яблука й усвідомив, що земля і яблуко притягуються одне до одного. Нарешті, за допомогою різноманітних експериментів і спостережень він виявив, що не тільки земля чи яблуко, а всі тіла у Всесвіті, які мають масу, володіють тяжінням. У цьому випадку першою стадією пізнання було чуттєве сприйняття, другою стадією — пізнання розсудком і третьою стадією — раціональне, тобто універсальне пізнання.

б) Внутрішній хьонсан

Внутрішній хьонсан є об’єктивною частиною всередині первісного сонсан і складається з кількох елементів «форми». Серед цих елементів форми основними є ідеї, поняття, закон та математичні принципи.

1. Ідея — це конкретне уявлення чи образ кожного окремого предмета творіння всередині душі (сонсан). Завдяки досвіду люди мають у своїй душі конкретний образ кожного предмета з об’єктивного світу; цей образ і є ідеєю. Люди набувають ідей через досвід, але оскільки Бог є абсолютною істотою, вважається, що Він від початку мав незліченну кількість ідей.

2. Поняття — це абстрактний образ, який утворюється зі спільних елементів, що входять до групи ідей. Наприклад, спільними елементами серед таких ідей, як-от: собака, курка, корова, свиня тощо є відчуття і рух. Ці елементи збираються в образ, і ми отримуємо абстрактну форму тварини, яка є поняттям. Існують видові (конкретні) поняття і родові (загальні) поняття.

3. Закон є першопричиною законів природи (наприклад, фізичних законів, хімічних законів тощо) і нормативних законів (законів повинності) або ціннісних принципів. Численні природні закони та нормативні закони є формою вираження цього закону через природні явища (фізичні та хімічні явища) та людське життя. Так само як у рослини (скажімо, дерева) з одного насіння проростає стовбур і розпускаються численні листки, вважається, що численні закони (закони природи, нормативні закони) виникли з одного закону.

4. Математичні принципи — це кінцева причина математичних явищ у світі природи. Тобто у внутрішньому хьонсан у вигляді ідей містяться незліченні числа, числові значення і методи обчислення, які лежать в основі математичних явищ. Піфагор стверджував, що числа є основою всього сущого. Британський фізик П. Дірак (1902—1984), який зробив значний внесок у розвиток квантової механіки, сказав: «Бог — це висококласний математик, і Він використовував математику надзвичайно високого рівня, коли створював Усесвіт» ². Можна сказати, що поняття чисел і математики, які тут згадуються, відповідають математичним принципам у філософії Об’єднання.

в) Принципове та біблійне обґрунтування «внутрішнього хьонсан»

Наведемо обґрунтування з Принципу Об’єднання та Біблії для теорії внутрішнього хьонсан.

1. Внутрішній хьонсан. «Хоча внутрішні якості невидимі, вони обов’язково мають певну структуру, яка проявляється через зовнішню форму. Ми називаємо внутрішні якості сонсан, а зовнішню форму — хьонсан» («Виклад Принципу», 2019, с. 41). Це означає, що видимій формі передує «форма» всередині сонсан. Це і є внутрішній хьонсан.

2. Ідеї та поняття. «І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх» (Бут. 1:27). Протягом шести днів Бог створював усе суще і кожен день завершував словами: «І сталося так» (Бут. 1:7, 9, 11), «і побачив, що добре воно» (Бут. 1:4, 10, 12, 18, 21, 25). Це означає, що предмети творіння вийшли схожими на ідеї та поняття, які містилися у Нього в душі.

3. Закон (Принцип). «Бог створив цей світ і діяв у ньому відповідно до Принципу» («Виклад Принципу», 2019, с. 100), «Бог, Творець Принципу» (там само, с. 65), «Створена за Принципом людина» (там само, с. 96), «Попри те, що Бог створив людей на основі Принципу, своє володарювання над ними Він здійснює через любов» (там само, с. 87). Як бачимо, Бог спочатку встановив закон (Принцип), а потім створив людей і все суще.

4. Математичні принципи. «Усесвіт є проявом первісних сонсан і хьонсан Бога, які субстанційно втілилися відповідно до числових законів. З цього випливає висновок про існування числового аспекту в природі Бога» (там само, с. 64), «Бог існує у відповідності до Принципу, який має числовий аспект» (див. там само, с. 304). Як бачимо, усі елементи «форми», які складають внутрішній хьонсан, ґрунтуються на Принципі Об’єднання («Викладі Принципу») та Біблії.

Вище ми розглянули функціональну частину (внутрішній сонсан) та об’єктивну частину (внутрішній хьонсан) всередині первісного сонсан Бога, порівнюючи його з людською душею. Ми детально розглянули первісний сонсан з метою розв’язання актуальних проблем. Наприклад, коли інтелект, емоції і воля, які є внутрішнім сонсан, функціонують на основі шімджон, встановлюються цінності істини, краси і добра, засновані на любові, і такий погляд на цінності стає еталоном для розв’язання актуальних проблем. Крім того, внутрішній хьонсан є об’єктивною частиною для інтелекту, емоцій та волі, й водночас разом з первісним хьонсан він є першопричиною матеріальної частини предметів творіння. З цього факту й того факту, що цінності, які відповідають інтелекту, емоціям і волі (суб’єктивній частині), є істиною, красою і добром, випливає логіка, що в нашому повсякденному житті ми маємо віддавати перевагу цінностям — істині, добру та красі над такими матеріальними цінностями, як їжа, одяг і житло. Вона теж стає еталоном для розв’язання актуальних проблем. Далі розглянемо хьонсан Бога (первісний хьонсан).

1.1.1.2 Хьонсан (первісний хьонсан)

1.1.1.2.1. Первісний хьонсан і предмети творіння

Якщо порівнювати з людиною, то хьонсан Бога (первісний хьонсан) відповідає людському тілу. Він є першопричиною матеріального аспекту всіх предметів творіння. Тобто він є кінцевою причиною людського (фізичного) тіла, тіла тварин, рослинних клітин і тканин, а також атомів і молекул мінералів. Іншими словами, первісний хьонсан Бога проявився у світі часу та простору на різних рівнях у вигляді атомів і молекул мінералів, клітин і тканин рослин, тіла тварин і людського тіла.

Таким чином, першопричиною матеріальних елементів усіх створених предметів є хьонсан Бога. Ця першопричина має два види. Один — це сировинні елементи (матеріал), а другий — це потенціал приймати нескінченні форми (першопричиною форми усього сущого як такої є внутрішній хьонсан).

Розберемо, що являє собою потенціал приймати нескінченні форми (нескінченна адаптивність) на фігуральному прикладі води. Вода на відміну від інших речей сама по собі не має певної форми. Проте вона набуває різних форм залежно від посудини. У трикутній посудині вона виглядає трикутною, у прямокутній — прямокутною, у круглій посудині — круглою. Через те, що вода безформна, вона має нескінченну адаптивність, тобто може пристосовуватися до форми будь-якої посудини. Інакше кажучи, вода безформна, бо існує в незліченних формах.

Аналогічно і первісний хьонсан Бога не має певної форми, але, крім матеріальних елементів, він також має можливість пристосовуватися до форми будь-якого образу, тобто володіє нескінченною адаптивністю. Отже, першопричина матеріальних елементів усіх створених предметів має два види: сировинні елементи (матеріал) і нескінченну адаптивність, які і складали зміст Божого хьонсан (первісного хьонсан). У випадку з людьми творчість (творення) можна розглядати як роботу з перетворення видимого матеріалу (у випадку скульптури: гіпсу чи мармуру) таким чином, щоб він відповідав рамці «нематеріальної форми», задуманої душею. Іншими словами, творчість можна назвати роботою зі зведення матеріалу (змісту) з рамкою задуманої форми. Те саме можна сказати й про Боже творення. Бог помістив сировинні елементи (матеріал) з нескінченною адаптивністю в рамки (посудини), формою для яких слугували різноманітні ідеї внутрішнього хьонсан усередині первісного сонсан, після чого надав їм певної і конкретної форми. Таку роботу можна назвати творенням.

1.1.1.2.2. Первісний хьонсан і наука

У первісному хьонсан один із різновидів першопричини матеріального аспекту створених речей — це сировинні елементи, які є першопричиною всіх матеріальних предметів, які у свою чергу є об’єктом науки. Отож який зв’язок існує між сировинними елементами і науковцями? Сучасна наука фундаментальною причиною матерії вважає енергію (фізичну енергію), яка є попередньою стадією елементарних частинок. Уважається, що ця енергія має як хвильову, так і корпускулярну природу. Однак, оскільки наука вивчає лише результівний світ, світ явищ, енергія, яку вона описує, не є кінцевою першопричиною матерії. Теорія Первісного образу каже, що цією кінцевою причиною є первісний хьонсан. Тож у наукових термінах первісний хьонсан можна описати як стадію, що передує енергії, тобто це «попередня стадія енергії», або просто «праенергія». ³

1.1.1.2.3. Первісний хьонсан та енергія

Вважається, що в Божому творенні з первісного хьонсан (праенергії) за допомогою дії віддавання та приймання генерується два види енергії: енергія формування та енергія дії. Перша (енергія формування) негайно перетворюється на частинки та стає матеріальним матеріалом для формування всього сущого (предметів творіння), а друга (енергія дії) діє на все суще, щоб викликати сили взаємодії (наприклад, доцентрову силу, відцентрову силу тощо) між предметами творіння. У філософії Об’єднання ця енергія називається «первісною енергією». Коли ця первісна енергія проявляється як енергія дії в усьому сущому, ця енергія дії називається «всесвітньою первісною енергією».

Коли енергія формування та енергія дії генеруються з первісного хьонсан за допомогою дії віддавання та приймання, основою для дії віддавання та приймання є Шімджон, джерело любові. Тому ці дві енергії є не просто фізичними енергіями, а комплексом фізичної енергії і сили любові. Відповідно сила Божої любові міститься і в первісній енергії, і у всесвітній первісній енергії (після своєї промови на гранд-банкеті «День надії» у травні 1975 року преподобний Мун Сон Мьон часто згадував, що у всесвітній первісній енергії теж діє сила любові).

1.1.1.3. Відмінність між сонсан і хьонсан

Розглянемо питання про те, однорідні сонсан і хьонсан за своєю суттю чи неоднорідні, тобто питання про відмінність між сонсан і хьонсан. Яке місце серед онтологій традиційних філософій займає згадана вище теорія «дуальних властивостей сонсан і хьонсан»? Тобто теорія «дуальних властивостей сонсан і хьонсан» це монізм чи дуалізм? А також вона матеріалістична чи ідеалістична? Під монізмом тут мається на увазі або моністичний матеріалізм, який стверджує, що початком Всесвіту є матерія, або моністичний ідеалізм, який стверджує, що початком Всесвіту є дух. До першого належить марксистський матеріалізм, а до другого — гегелівський ідеалізм. Дуалізм зі своєї позиції стверджує, що матерія і дух є окремими сутностями, які стали джерелом появи Всесвіту. Прикладом може служити картезіанський дуалізм Декарта, який визнає дві субстанції — мислення (дух) і протяжність (матерію).

Тож якою є теорія «дуальних властивостей сонсан і хьонсан», що розглядається у філософії Об’єднання, — моністичною чи дуалістичною? Тобто сонсан і хьонсан у Первісному образі є однорідними чи неоднорідними? Якщо ми скажемо, що вони неоднорідні, то тоді Бог є дуалістичною істотою. Щоб це дізнатися, потрібно з’ясувати, чи сонсан (душа) і хьонсан (праенергія) є двома неоднорідними елементами чи двома формами вираження однорідного елемента. Почнемо з висновку: первісний сонсан і первісний хьонсан є двома формами вираження однорідного елемента. Приведемо аналогію з парою і льодом. Це дві різні форми вираження однієї сутності — води (H2O). У рідкому стані сили тяжіння і відштовхування молекул води врівноважені, але при нагріванні сила відштовхування переважає і вода перетворюється на пару, а якщо температура падає нижче від точки замерзання і переважає сила тяжіння, вода перетворюється на лід. І пара, і лід є формами вираження води, тобто формами вираження взаємозв’язку між силою тяжіння і силою відштовхування молекул води. Отже, вони не є зовсім неоднорідними.

Так само дуальні властивості Бога сонсан і хьонсан є двома формами вираження Божого абсолютного атрибута, тобто однорідного елемента. Цей абсолютний атрибут — це душа, яка має енергію, або енергія, що має душу. Енергія і душа первісно є не окремими, а єдиними. Диференціацією цього абсолютного атрибута в процесі творення є сонсан як Божа душа і хьонсан як Боже тіло. ⁴

Сонсан складається з ментальних елементів, але він також містить енергетичні елементи, при цьому ментальні елементи кількісно переважають енергетичні. Хьонсан складається з енергетичних елементів, але в ньому також містяться ментальні елементи, при цьому енергетичних елементів більше, ніж ментальних. Таким чином, сонсан і хьонсан не є повністю різнорідними елементами. Вони обидва мають спільні складові: ментальні та енергетичні елементи.

У світі творіння сонсан і хьонсан проявляються відмінно один від одного — як дух (душа) і матерія, проте між ними є дещо спільне. Це можна зрозуміти з наступного прикладу. Якщо на нерв м’яза ноги, узятої в жаби, подати електричний імпульс, м’яз скоротиться. З іншого боку, ми можемо думкою рухати м’язи рук і ніг. Душа стимулює нерви і рухає м’язи. Це означає, що в душі є енергія, схожа на матеріальну (електричну) енергію. Можливість рухати тілом іншої людини, наприклад, рукою чи ногою, за допомогою гіпнозу теж свідчить про наявність енергії в душі.

З іншого боку, в енергії є елемент сонсан. Згідно з останніми науковими даними, було виявлено, що елементарні частинки утворюються у фізичному вакуумі завдяки вібрації енергії, але вібрація енергії при цьому не безперервна, а стадійна. Так само, як у музиці є гами, було виявлено, що коливання динамічної енергії відбувається на певних стадіях або рівнях, і внаслідок цього виникають різні типи елементарних частинок. Робимо висновок, що за енергією стоїть душа (сонсан), яка визначає стадії вібрації, подібно до того, як душею визначається різниця в музичних гамах. Таким чином, сонсан містить елемент хьонсан, а в хьонсан є елемент сонсан, але в Первісному образі сонсан і хьонсан об’єднані в одне ціле. Різниця між сонсан і хьонсан виникає з, по суті, одного й того самого абсолютного атрибута. Коли в процесі творення цей атрибут стає предметом творіння і проявляється таким чином у створеному світі, він стає двома різними елементами. Це можна порівняти з малюванням двох прямих ліній у двох різних напрямках з однієї точки. При цьому одна з ліній відповідає сонсан (духу), а інша — хьонсан (матерії) (Рис. 1.1).

У Біблії написано, що природу Бога можна пізнати через Його творіння (Рим. 1:20). Подивившись на творіння, ми бачимо дві сторони: душу (дух) і фізичне тіло, інстинкт і тіло, життя і клітини/тканини тощо. Тому з індуктивної точки зору атрибути Бога, абсолютної причинної істоти, ми називаємо «Божими дуальними властивостями». Однак, як уже було сказано, у Богові дуальні властивості насправді це одне ціле. Щодо цього Принцип Об’єднання говорить, що «Бог — це Суб’єкт, у Якому гармонійно поєднуються дуальні властивості: первісний сонсан і первісний хьонсан». З погляду онтології таку точку зору можна назвати «Теорією об’єднання». ⁵ А коли виражати онтологічно сам абсолютний атрибут до задуму творення, то це буде «Теорія єдності». ⁶

Арістотель (384—322 до н. е.) вважав, що субстанція складається з форми (ейдосу) і матерії (хіле). Форма — це сутність, яка робить субстанцію такою, якою вона є, а матерія належить матеріалу, з якого субстанція складається.

Форма і матерія Арістотеля, які стали основними поняттями в західній філософії, відповідають сонсан і хьонсан у філософії Об’єднання. Проте між цими двома поглядами існує принципова різниця, яка полягає ось у чому: згідно з Арістотелем, якщо ми простежимо шлях форми і матерії до первинного витоку, то зрештою прийдемо до чистої форми (первинної форми) та первинної матерії. Чиста форма, або Бог, є чистою активністю, без будь-якої матерії. Це не що інше, як саме мислення. Отож для Арістотеля Бог був чистим мисленням, або мисленням мислення. Первинна матерія, однак, розглядалася як повністю незалежна від Бога. Відповідно онтологія Арістотеля є дуалізмом. Крім того, оскільки він розглядав первинну матерію як незалежну від Бога, його онтологія відрізняється від християнського погляду на Бога як Творця всього сущого.

Ґрунтуючись на мисленні Арістотеля, Тома Аквінський (1225—1274) схожим чином розглядав чисту форму, або мислення мислення, як Бога. Подібно до Блаженного Августина (354—430), Тома Аквінський стверджував, що Бог створив світ із нічого. Бог є Творцем усього, включаючи матерію, а оскільки всередині Бога немає елементів матерії, Томі Аквінському не залишалося нічого іншого, як наполягати на створенні з нічого (creatio ex nihilo). Але доктрина, яка каже, що матерія виникає з нічого, є неприйнятною для сучасної науки, яка стверджує, що Всесвіт утворився з енергії.

Рене Декарт (1596—1650) уважав, що Бог, дух і матерія — це три різні види субстанції. Він вірив, що Бог зрештою є єдиною субстанцією, а дух і матерія у світі творіння є повністю незалежними одна від одної субстанціями, хоча кожна залежить від Бога. Тим самим Декарт відстоював дуалізм. Унаслідок цього йому було важко пояснити, як дух і матерія взаємодіють. Фламандський філософ А. Гейлінкс (1624—1669), який успадкував дуальну теорію Декарта, спробував розв’язати проблему можливості взаємодії різнорідних духу і тіла шляхом припущення, що Бог є посередником між ними. Інакше кажучи, рух із боку духу чи тіла спонукає Бога спричинити відповідний рух з іншого боку. Це називається оказіоналізмом. ⁷ Однак це всього лише зручне пояснення, на яке сьогодні ніхто не зважає. Тобто проблема полягала в погляді Декарта на дух і матерію як на абсолютно різні сутності. Таким чином, концепції форми і матерії, а також духу і матерії, прийняті в західній філософії, зайшли в глухий кут. Розв’язанням цієї проблеми є концепція сонсан і хьонсан у філософії Об’єднання, тобто теорія, яка каже, що первісний сонсан і первісний хьонсан є двома формами вираження одного й того самого істотного елемента. На цьому всі пояснення про «сонсан і хьонсан» у Божественному образі закінчено. Далі йтимуть пояснення про «янсон та имсон» — іншого аспекту Божественного образу.

1.1.2. Янсон та имсон

1.1.2.1. Янсон та имсон також є дуальними властивостями

Янсон та имсон також є дуальними властивостями Бога. Однак дуальні властивості янсон та имсон відрізняються від дуальних властивостей сонсан і хьонсан за рівнем. Сонсан і хьонсан є безпосередніми атрибутами Бога, тоді як янсон і имсон є непрямими атрибутами Бога та прямими атрибутами сонсан і хьонсан. Тобто янсон та имсон разом є атрибутами сонсан і водночас атрибутами хьонсан. Іншими словами, і Божий сонсан (первісний сонсан) має своїми атрибутами властивості янсон та имсон, і Божий хьонсан (первісний хьонсан) має своїми атрибутами властивості янсон та имсон.

Янсон та имсон перебувають у гармонійній єдності як дуальні властивості. Про це йдеться у «Викладі Принципу», коли говориться, що «Бог як суб’єкт існує на основі гармонійної взаємодії між дуальними властивостями янсон і имсон» (2019, с. 42). Корейський термін чунхва (중화), який використовується для янсон та имсон, а також для сонсан і хьонсан, означає гармонію і єдність. До того, як творення було задумано, дуальні властивості були в стані єдності. Під час творення ця єдність диференціювалася на позитивний і негативний атрибути. У цьому сенсі твердження східно-філософського трактату «Книга змін» про те, що «Велика межа породила інь-ян», є правильним. Хоча концепція янсон та имсон схожа на концепцію «ян» та «інь» Книги змін, вони не обов’язково збігаються. У східній концепції «ян» означає світло, яскравість, а «інь» означає тінь, темряву. Ця основна концепція була розширена і використовується в різних значеннях. Наприклад, ян використовується для позначення сонця, гори, неба, дня, твердого, гарячого, високого тощо, а інь використовується для позначення місяця, долини, землі, ночі, м’якого, холодного, низького тощо.

Однак у філософії Об’єднання янсон та имсон є атрибутами сонсан і хьонсан. Ось чому у світі творіння сонсан і хьонсан утворюють «індивідуальне тіло», або «субстанцію», тоді як янсон і имсон проявляються лише як атрибути цієї субстанції (предмета творіння). Наприклад, з точки зору сонця і яскравості сонце (індивідуальне тіло) — це єдність (субстанція) сонсан і хьонсан, а янсон — це лише його яскравість. Так само місяць сам по собі — це індивідуальне тіло (субстанція), а имсон — це лише його блідість, відблиск яскравості.

Коротко обговоримо поняття «субстанції», яке використовується у філософії Об’єднання. Звісно, воно бере свій початок у Принципі Об’єднання. У ньому часто вживаються терміни зі словом «субстанція», такі як «субстанційна основа», «субстанційне приношення», «субстанційний храм», «субстанційний світ», «субстанційне втілення», «субстанційний об’єкт», «субстанційний шлях» тощо. Однак тут термін «субстанція» означає предмет творіння, індивідуальне тіло, людину з фізичним тілом, матеріальну істоту і так далі.

Кожен предмет творіння, включаючи людину, є тілом, яке поєднує (об’єднує) в собі сонсан і хьонсан, інакше кажучи, сонсан і хьонсан у предметах творіння є складовими частинами кожного індивідуального тіла. Тому сонсан і хьонсан самі по собі теж мають характер субстанції (предмета творіння). Так само як автомобіль є продуктом (субстанцією), так і його складові частини (наприклад, шини, коробка передач тощо) також є продуктами (субстанцією). Отже, у філософії Об’єднання як сонсан, так і хьонсан людини включені в концепцію субстанції.

У Первісному образі янсон і имсон називаються первісним янсон і первісним имсон («Виклад Принципу», 2019, с. 42). Сонсан і хьонсан та янсон і имсон у людині схожі на первісний сонсан і первісний хьонсан та первісний янсон і первісний имсон у Первісному образі. Однак, як пояснювалося вище, у створеному світі сонсан і хьонсан мають характер субстанції. Відповідно янсон та имсон є атрибутами субстанції сонсан і хьонсан (або індивідуального тіла, яке їх поєднує). Графічно це зображено на Рис. 1.2. Отже, щоб чітко розуміти зв’язок між сонсан і хьонсан та янсон і имсон у Первісному образі, нам потрібно з’ясувати зв’язок між сонсан і хьонсан як субстанціями та між янсон і имсон як їхніми атрибутами в людині. У таблиці 1.1 показано зв’язок між сонсан і хьонсан, а також між янсон і имсон у людині.

Як показано в таблиці, функції інтелекту, емоцій та волі сонсан (душі) мають атрибути янсон та имсон. Наприклад, аспекти янсон інтелекту — це ясність розуму, точність тощо. Аспекти имсон інтелекту — це розсіяність, неясність думки тощо. Аспекти янсон волі — це активність, креативність тощо. Аспекти имсон волі — це пасивність, консервативність і т. д. І само собою зрозуміло, що хьонсан (фізичне тіло) також має аспекти янсон (випнуті частини, опуклості тощо) та аспекти имсон (увігнуті частини, отвори тощо).

Слід зазначити, що пояснення в наведеній вище таблиці стосуються тільки людини і не обов’язково узгоджуються у випадку Бога. Бог є причинною істотою, в центрі якої Шімджон. Тому до творення Його янсон та имсон, які є атрибутами сонсан (інтелекту, емоцій і волі) та хьонсан, існують лише як потенціали для гармонійних змін. Коли починається творення, янсон та имсон проявляються і викликають гармонійні зміни у функціях інтелекту, емоцій і волі, а також гармонійні зміни у хьонсан.

1.1.2.2. Зв’язок між янсон та имсон і чоловіком та жінкою

Тим часом постає запитання про зв’язок між янсон та имсон і чоловіком та жінкою. На Сході з давніх часів чоловіків часто ототожнювали з ян, а жінок — з інь. Однак у філософії Об’єднання (Принципі Об’єднання) чоловік розглядається як «субстанція янсон», а жінка — як «субстанція имсон». На перший погляд точки зору на чоловіка і жінку на Сході та у філософії Об’єднання здаються однаковими, але насправді вони абсолютно різні.

Як видно з наведеної вище таблиці, й чоловічі, й жіночі сонсан і хьонсан мають як янсон, так і имсон, але янсон і имсон чоловічого сонсан якісно відрізняються від янсон і имсон жіночого сонсан. Наприклад, янсон і имсон чоловіка можна назвати «чоловічим ян-інь», а янсон і имсон жінки можна назвати «жіночим ян-інь». Чоловіка з такими янсон і имсон називають «єдністю сонсан і хьонсан» з якостями янсон, а жінку з такими янсон і имсон називають «єдністю сонсан і хьонсан» з якостями имсон. Простіше кажучи, чоловіка описують як «субстанційне втілення, якому властиві якості янсон», а жінку як «субстанційне втілення, якому властиві якості имсон» («Виклад Принципу», 2019, с. 43).

Слід зазначити, що янсон, який використовується для позначення чоловіка «субстанцією янсон», і имсон, який використовується для позначення жінки «субстанцією имсон», не обов’язково збігаються з янсон та имсон, наведеними в таблиці 1.1. Іншими словами, янсон та имсон у сонсан чоловіка і жінки та янсон та имсон у хьонсан чоловіка і жінки відрізняються. Розглянемо цей момент конкретніше. По-перше, проаналізуймо різницю між янсон та имсон у хьонсан (фізичному тілі) чоловіка та жінки. У хьонсан, тобто в тілі й чоловіка, й жінки є випнуті частини й опуклості янсон, а також увігнуті частини й отвори имсон, але є відмінність. У чоловіків більше на одну опуклість (янсон), а в жінок більше на один отвір (имсон). Отже, ми виявили, що між янсон та имсон у хьонсан чоловіка та жінки існує кількісна різниця. Іншими словами, різниця між янсон та имсон у хьонсан чоловіка та жінки є кількісною.

Тоді що можна сказати про аспект сонсан? Різниця між янсон та имсон у чоловічому та жіночому сонсан не кількісна, а якісна (кількісної різниці в цьому розумінні між чоловіком і жінкою немає). Наприклад, і чоловік, і жінка мають ясність розуму (янсон) у сонсан, тобто душі, але якість цієї ясності в них різна. У чоловіків ясність розуму має здебільшого всеосяжний характер, тоді як ясність розуму в жінок більше орієнтована на деталі. Те саме стосується й дотепності.

Крім того, коли емоційний смуток (имсон) у душі стає надмірним, у чоловіка він має тенденцію перетворюватися на душевний біль (сильний, жорсткий смуток), а смуток жінки має тенденцію перетворюватися на скорботу (легкий, м’який смуток). Щодо активності (янсон) волі, то активність чоловіка зазвичай справляє на інших враження жорсткості, тоді як активність жінки справляє на інших враження м’якості. Такі відмінності між чоловіком і жінкою є якісними. Їх можна відобразити у формі таблиці 1.2.

Таким чином, між чоловіками та жінками існують якісні відмінності і в янсон, і в имсон їхнього сонсан (душі). Ці відмінності можна порівняти з вокальною музикою. У верхньому вокальному регістрі є різниця між чоловіком (тенор) та жінкою (сопрано), і в нижньому вокальному регістрі є різниця між чоловіком (бас) та жінкою (альт). Тож за наявності якісної різниці між янсон та имсон у сонсан чоловіка і жінки янсон та имсон чоловіка разом називаються як чоловічі, а янсон та имсон жінки разом описуються як жіночі. Отже, так встановлюються поняття «чоловічі янсон та имсон» і «жіночі янсон та имсон».

Тут може виникнути наступне запитання. Оскільки відмінності між чоловіком і жінкою у хьонсан є кількісними, легко сприйняти, що чоловік є субстанцією янсон, а жінка — субстанцією имсон. Проте в сонсан відмінності між чоловіком та жінкою є лише якісними, кількісної різниці немає. Тоді чому чоловіка називають субстанцією янсон, а жінку — субстанцією имсон? Це пояснюється тим, що зв’язок між янсон і имсон є зв’язком між суб’єктом і об’єктом незалежно від того, яка різниця між янсон та имсон чоловіка й жінки — кількісна чи якісна. Як буде пояснено нижче, стосунки між суб’єктом і об’єктом — це стосунки активного та пасивного, того, хто ініціює і відповідає, екстравертного та інтровертного. Досліджуючи якісну різницю між ян та інь, які є атрибутами сонсан (інтелекту, емоцій і волі) чоловіка та жінки, ми бачимо, що зв’язок між чоловічим ян і жіночим ян та зв’язок між чоловічим інь і жіночим інь є зв’язком суб’єкта та об’єкта.

Наприклад, у ясності розуму як аспекті янсон інтелектуальної функції чоловіча всеосяжність і жіноча орієнтація на деталі перебувають у стосунках суб’єкта та об’єкта; в аспекті имсон емоційної функції стосунки між чоловічим душевним болем (сильним смутком) і жіночою скорботою (легким смутком) — це теж стосунки суб’єкта та об’єкта. В активності — аспекті янсон вольової функції, стосунки між чоловічою жорсткістю і жіночою м’якістю також є стосунками суб’єкта та об’єкта. Така якісна відмінність між ян та інь у чоловіків і жінок означає, що зв’язок між чоловічими якостями та жіночими якостями є зв’язком між ян та інь, як і у випадку кількісної відмінності. Вище ми розкрили причину, з якої чоловіка називають субстанцією янсон, а жінку — субстанцією имсон.

1.1.2.3. Янсон та имсон як атрибути сонсан і хьонсан та розв’язання актуальних проблем

З наведеного вище стало ясно, що янсон та имсон є атрибутами сонсан і хьонсан. Причина, чому це важливо, полягає в тому, що цей факт є критерієм для розв’язання актуальних проблем. Під актуальними проблемами тут розуміються такі проблеми стосунків між чоловіком і жінкою, як-от: занепад статевої моралі, подружня дисгармонія, розпад сімей тощо. Те, що янсон та имсон є атрибутами сонсан і хьонсан, означає, що зв’язок між «сонсан та хьонсан» і «янсон та имсон» є зв’язком субстанції та атрибутів. З-поміж них субстанція має першорядне значення, оскільки вона є основою, на якій ґрунтуються атрибути. Без субстанції атрибути не мають сенсу. Так само, сонсан і хьонсан є субстанціями, на яких ґрунтуються янсон та имсон; без них янсон та имсон втрачають сенс.

Для людини сонсан і хьонсан практично означають єдність між сонсан і хьонсан, тобто єдність душі й тіла, єдність духовної і фізичної душі; іншими словами, досконалість характеру. А проблема янсон та имсон для людей у реальності означає поєднання чоловіка та жінки. Питанням тут є зв’язок між «досконалістю характеру» й «поєднанням чоловіка та жінки». Тобто чому у шлюбі чоловіка та жінки необхідною є умова досконалості характеру? На підставі твердження, що «янсон та имсон є атрибутами сонсан і хьонсан», формується логіка, що чоловік і жінка, перш ніж одружитися, мають досягти досконалості характеру.

У Трьох Благословеннях (досконалість особистості, досконалість сім’ї та досконалість володарювання), згаданих у Принципі Об’єднання, досконалість особистості (досконалість характеру) передує досконалості сім’ї (подружньому союзу). Підставою для цього було положення, що «янсон та имсон є атрибутами сонсан і хьонсан». У восьми принципах «Великого вчення» конфуціанства йдеться зокрема про «самовдосконалення, влаштування сім’ї, впорядкування держави, мир у світі». Тут самовдосконалення теж передує злагоді в сім’ї, тому що автор Великого вчення, напевно, несвідомо відчув це положення.

Сьогодні одна за одною виникають різноманітні соціальні проблеми, пов’язані зі стосунками між чоловіком і жінкою: занепад статевої моралі, подружня дисгармонія, розлучення, розпад сімей, втечі жінок із дому, торгівля жінками тощо. Це все тому, що до «вдосконалення сім’ї» не досягається «досконалість особистості»; бо до «влаштування сім’ї» не досягається «самовдосконалення».

Іншими словами, проблема чоловіків і жінок, яка є однією з найскладніших актуальних проблем сьогодення, може бути розв’язана лише шляхом удосконалення характеру як чоловіка, так і жінки перед удосконаленням сім’ї, тобто до того, як вони одружаться; шляхом самовдосконалення перед улаштуванням сім’ї.

Це означає, що, як уже згадувалося, положення про те, що «янсон та имсон є атрибутами сонсан і хьонсан», стає ще одним критерієм розв’язання актуальних проблем. На цьому ми завершуємо пояснення щодо янсон і имсон у Первісному образі. Далі йдуть пояснення про індивідуальний образ — ще один атрибут форми.

1.1.3. Індивідуальний образ

1.1.3.1. Що таке індивідуальний образ?

Згадані вище сонсан і хьонсан, а також янсон та имсон є дуальними властивостями Бога, і у світі творіння ці два види парних атрибутів універсально проявляються в кожному предметі. Про це написано і в Біблії: «Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество [Божественний образ], думанням про твори стає видиме» (Рим. 1:20). Таким чином, оскільки кожне створіння універсально має сонсан і хьонсан та янсон і имсон, то сонсан і хьонсан та янсон і имсон Бога називаються «універсальним образом». З іншого боку, кожне індивідуальне тіло має також свої унікальні властивості. Ось чому існує багато різних видів мінералів, рослин і тварин. Усі небесні тіла, чи то зірки, чи метеори, мають свої особливості. І надто кожна людина має унікальні характеристики: статуру, конституцію, зовнішній вигляд, характер, темперамент тощо. Джерело причини таких індивідуальних характеристик предметів і людей лежить усередині первісного сонсан Бога, а конкретніше — у внутрішньому хьонсан. Причина цих індивідуальних характеристик усередині внутрішнього хьонсан Бога називається індивідуальним образом. Інакше кажучи, індивідуальний образ, який міститься всередині атрибутів Бога, виражається в кожній особі й виді творіння і називається індивідуальним образом творіння. Оскільки серед людей кожна особа має різні характеристики, індивідуальний образ людини називається «особистим індивідуальним образом», а оскільки всі предмети мають різні характеристики залежно від виду, індивідуальний образ предметів називається «видовим індивідуальним образом». Тут хочеться звернути увагу на той факт, що індивідуальний образ усіх предметів та індивідуальний образ людини мають різні межі. У людини індивідуальний образ належить до характеристик кожної особи, а індивідуальний образ усіх предметів, крім людини (тварин, рослин, мінералів тощо), належить до характеристик певного виду, тобто видових відмінностей (зокрема, нижчого таксономічного рівня). Причина полягає в тому, що люди були створені як об’єкти Божої радості та Божі діти, а все суще було створено як об’єкти людської радості.

1.1.3.2. Індивідуальний та універсальний образи

Розглянемо зв’язок між універсальним образом та індивідуальним образом у предметів творіння. Хай би якою індивідуальною характеристикою був індивідуальний образ, він є не окремою від загального образу характеристикою, а індивідуалізацією універсального образу як такого. Наприклад, обличчя (зовнішність) у кожної людини відрізняється, тому що воно є індивідуалізацією та конкретизацією аспекту хьонсан — універсального образу обличчя, а особистість кожної людини відрізняється, бо вона є індивідуалізацією та конкретизацією сонсан — універсального образу характеру й темпераменту. Таким чином, у людини індивідуальний образ — це індивідуалізований універсальний образ кожної особи, а в інших предметів творіння — це індивідуалізований універсальний образ кожного виду. Причина того, що у предметів творіння індивідуальний образ є індивідуалізованим універсальним образом, полягає в тому, що чинник індивідуалізації предметів творіння (індивідуальний образ), який міститься всередині внутрішнього хьонсан Бога, діє як чинник індивідуалізації Божих сонсан і хьонсан та янсон і имсон. При цьому універсальний образ Бога називається «Первісним універсальним образом», а індивідуальний образ у внутрішньому хьонсан Бога називається «Первісним індивідуальним образом». Універсальний образ та індивідуальний образ предметів творіння співвідносяться відповідно з Первісним універсальним образом та Первісним індивідуальним образом.

1.1.3.3. Індивідуальний образ і мутація

Далі поговоримо про зв’язок між індивідуальним образом і генами. Іншими словами, торкнемося загального зв’язку між видовими відмінностями живої істоти та людської особистості й генами. З точки зору еволюційної теорії появу індивідуального образу як видових відмінностей живої істоти загалом можна розглядати як появу нових ознак унаслідок мутацій, а появу індивідуального образу як особистості людини можна розглядати як різноманітне змішування чи комбінування фрагментів ДНК (генетичної інформації) її батьків. Однак із точки зору філософії Об’єднання теорія еволюції — це не що інше, як феноменологічне розуміння процесу творення. У живих організмів поява нових ознак шляхом мутації є фактично творенням нового індивідуального образу завдяки мутації як методу, а в людини поява нових ознак шляхом змішування (комбінування) ДНК батьків фактично є творенням нового індивідуального образу людини за допомогою методу змішування (комбінування) генетичної інформації (ДНК). Точніше кажучи, творення нового індивідуального образу в живих істотах або в людях означає надання живій істоті або людині нового індивідуального образу, який відповідає певному Первісному індивідуальному образу, що міститься в Божому внутрішньому хьонсан.

1.1.3.4. Індивідуальний образ і навколишнє середовище

Далі пояснимо зв’язок між індивідуальним образом і оточенням. Для того, щоб індивідуальна істота, яка має індивідуальний образ, могла рости, вона повинна перебувати в постійних взаємостосунках зі своїм оточенням. Іншими словами, індивідуальна істота з індивідуальним образом зростає і розвивається, змінюючись через дію віддавання та приймання з навколишнім середовищем. Це ґрунтується на законі віддавання та приймання, який говорить, що в результаті дії віддавання та приймання обов’язково формується єдине ціле або новоутворене тіло (змінене тіло). Таким чином, хоча характеристики (індивідуальний образ) індивідуальної істоти в принципі є вродженими, деякі аспекти індивідуального образу змінюються під впливом факторів середовища і сприймаються ніби набуті характеристики (наприклад, у випадку однояйцевих близнюків). Однак можна помітити, що існують індивідуальні відмінності в характеристиках, які викликані одними і тими самими факторами середовища, і це тому, що існують індивідуальні відмінності в способі адаптації до середовища (у способі дії віддавання та приймання). Ці індивідуальні відмінності зумовлені індивідуальним образом. Таким чином, коли частина індивідуального образу змінюється та проявляється як набута характеристика, вона називається «змінюваним індивідуальним образом».

1.1.3.5. Гідність людської особистості

Насамкінець скажемо про гідність людської особистості. Характерні особливості усіх предметів творіння є цінними, оскільки вони походять з індивідуального образу (Первісного індивідуального образу) атрибутів Бога, але людська індивідуальність є особливо гідною, священною та дорогоцінною. Це тому, що людина є володарем усього сущого і водночас поєднує в собі духовне «я» і фізичне «я», а духовне «я» живе вічно навіть після смерті фізичного тіла. Оскільки люди мають реалізувати ідеал творення на землі та на небі, практикуючи любов завдяки своїй особистості, первісна особистість людей є настільки благородною та священною. Гуманізм часто стверджує гідність людської особистості чи індивідуальності, але доки він не визнає, що людська індивідуальність походить від Бога, подолати матеріалістичний погляд на людину, який розглядає людей як тварин, буде важко. У цьому сенсі теорія індивідуального образу (Первісного індивідуального образу) також стає критерієм для розв’язання ще одного актуального питання (питання про те, чому слід поважати людську особистість). На цьому всі пояснення щодо Божественного образу (сонсан і хьонсан, янсон і имсон та індивідуального образу) закінчено. Далі йдуть пояснення про Божественну природу.