2.3. Форма існування
Далі розглянемо форму існування предметів творіння. Якщо говорити коротко, то формою існування предметів творіння є рух. Цей рух, звичайно, відноситься до фізичного руху в часі та просторі. Іншими словами, форма існування — це просторово-часове поняття, яке існує лише у створеному світі. Бог, який є Абсолютом, не може брати участі в русі, що має просторово-часовий характер. Тому про форму існування Первісного образу не може бути й мови. Але в Первісному образі є прототип, який відповідає формі існування у створеному світі.
2.3.1. Коловий рух
Якщо у створеному світі два елементи, які є суб’єктом і об’єктом, зосереджено на меті вступають у дію віддавання та приймання, вони утворюють єдине ціле і водночас починається рух. При цьому мета, яка є центром, — це не істота (предмет творіння); а єдине ціле є просто станом, що виникає в результаті дії віддавання та приймання, тому в русі фактично беруть участь лише два елементи — суб’єкт і об’єкт. При цьому центр (мета) дії віддавання та приймання міститься не посередині між суб’єктом і об’єктом, а всередині суб’єкта. Відповідно рух на основі дії віддавання та приймання проявляється як коловий рух навколо суб’єкта (Рис. 2.5).
Наприклад, електрони в атомі обертаються довкола ядра, а планети в Сонячній системі — навколо Сонця. Адже мета, яка є центром дії віддавання та приймання, міститься відповідно в ядрі та Сонці. З якої причини суб’єкт і об’єкт у світі творіння здійснюють такий рух? У світі Бога немає ні часу, ні простору, отже, немає і руху. Однак, хоча Бог не має такої форми існування, як коловий рух, у Ньому є прототип цього руху, що проявляється у створеному світі. Таким прототипом є циклічна, гармонійна й безперешкодна природа дії віддавання та приймання між сонсан і хьонсан. У Первісному образі сонсан і хьонсан здійснюють гармонійну дію віддавання та приймання, зосереджену на Шімджон (меті). Символічне розгортання циклічної та гармонійної природи дії віддавання та приймання у світі простору й часу і буде коловим рухом.
Світ творіння — це символічний прояв атрибутів Бога. Наприклад, безмежність океану символізує безмежну душу Бога; тепло Сонця символізує теплоту Божої любові; світло Сонця символізує яскравість Божої істини. За аналогією з цим коловий рух у світі творіння теж символізує щось Боже, а саме гармонійну природу дії віддавання та приймання всередині Первісного образу. Колом виражається не тільки гармонійна природа дії віддавання та приймання, а й любов. Адже гармонійна дія віддавання та приймання в Первісному образі проявляється як любов, у центрі якої Шімджон. Іншими словами, у любові немає кутів, і вона може виражатися формою кола. Тож, коли ми зображуємо Первісний образ у вигляді рисунку, він має форму кола або сфери.
Бог не має форми або певного зовнішнього вигляду. Натомість Бог існує як можливість проявитися в будь-якій формі. Іншими словами, Бог не має конкретної форми і водночас має безліч форм. Це можна порівняти із формою, яку приймає вода. Якщо воду налити в кубічний посуд, вона набуде форми куба; якщо її налити в пірамідальну посудину, вона набуде форми піраміди; якщо її помістити у сфероїдальну посудину, вона набуде форми кулі. Інакше кажучи, вода може набувати будь-якої форми залежно від форми контейнера. Отже, вода може приймати безліч форм. Проте з усіх цих форм найбільш характерною для води є сферична форма. Це підтверджується тим, що крапля води має сферичну форму. Аналогічно Бог може виражати Себе у формі хвиль, вітру, полум’я тощо, але, якби треба було вибрати характерну форму Бога, то це була б сферична форма. У цьому сенсі Первісний образ може бути відображений у вигляді кола чи сфери. Усі предмети творіння нагадують Первісний образ і переважно мають сферичну форму. Атоми, Земля, Місяць, Сонце, зірки тощо — усі вони мають сферичну форму. Те саме стосується й усього живого. Насіння рослин і яйця тварин в основному всі сферичні. Отже, предмети творіння рухаються по колу, бо віддзеркалюють гармонійну природу дії віддавання та приймання в Первісному образі й тому що відображають сферичну або колову природу самого Первісного образу.
Існує ще одна причина виникнення руху саме по колу за наявності дії віддавання та приймання між суб’єктом і об’єктом. Вона полягає в тому, що коловий рух є формою вираження дії віддавання та приймання. Якби об’єкт замість руху по колу навколо суб’єкта рухався по прямій, він зрештою залишив би суб’єкт. Тоді суб’єкт і об’єкт були б не здатні здійснювати дію віддавання та приймання. Якби вони не могли здійснювати цю дію, ніщо не могло б існувати. Адже сили, що забезпечують існування, розмноження (розвиток) й об’єднання, виникають саме за допомогою дії віддавання та приймання. Тож для того, щоб між суб’єктом і об’єктом виникла дія віддавання та приймання, об’єкт повинен мати зв’язок із суб’єктом, для чого він має здійснювати рух довкола суб’єкта.
2.3.2. Осьовий рух та орбітальний рух
Будь-який предмет творіння, що залучений до колового руху, обов’язково виконує два види одночасного руху: обертання навколо своєї осі і рух по орбіті. Це пов’язано з тим, що кожен предмет творіння є індивідуальним істинним тілом і водночас взаємопов’язаним тілом. Унаслідок двох видів дії віддавання та приймання кожного предмета творіння, тобто внутрішнього і зовнішнього, виникає два види колового руху. Рух, що виникає за допомогою внутрішньої дії віддавання та приймання, — це осьовий, а рух, що виникає за допомогою зовнішньої дії віддавання та приймання, — це орбітальний рух. Наприклад, Земля обертається навколо своєї осі, одночасно обертаючись навколо Сонця; електрон обертається довкола своєї осі, одночасно обертаючись навколо ядра атома.
У світі творіння одночасно існують як обертання довкола осі, так і обертання по орбіті, тому що характер внутрішнього і зовнішнього рухів (дій віддавання та приймання) предметів творіння обумовлений гармонійно-круговою природою внутрішньої і зовнішньої дій віддавання та приймання в Первісному образі. Завдяки цим внутрішнім і зовнішнім діям віддавання та приймання формуються внутрішня і зовнішня чотирьохпозиційні основи, центром яких є мета (на відміну від Первісного образу у створених істот центром будь-якої чотирьохпозиційної основи завжди є мета). У формуванні внутрішньої і зовнішньої чотирьохпозиційної основи результатом є або єдине ціле, або новоутворене тіло. Розгляньмо випадок, коли результатом є єдине ціле.
У Первісному образі, коли результатом є єдине ціле, внутрішня чотирьохпозиційна основа, що зберігає ідентичність, і зовнішня чотирьохпозиційна основа, що зберігає ідентичність, формуються через внутрішню дію віддавання та приймання й зовнішню дію віддавання та приймання відповідно. Це «двоступенева структура Первісного образу». Подібно до цієї структури, кожна створена істота формує внутрішню чотирьохпозиційну основу, що зберігає ідентичність, і зовнішню чотирьохпозиційну основу, що зберігає ідентичність, які разом складають «двоступеневу структуру існування». Дія віддавання та приймання відбувається на основі чотирьохпозиційної основи, і коли відбувається дія віддавання та приймання, завжди з’являється коловий рух. Відповідно у формуванні внутрішньої і зовнішньої чотирьохпозиційної основи відбуваються внутрішні й зовнішні дії віддавання та приймання і водночас відбуваються внутрішні та зовнішні колові рухи. Внутрішній коловий рух — це обертання навколо своєї осі, а зовнішній — обертання по орбіті.
2.3.3. Види колового руху
Насправді просторовий коловий рух можна побачити у створеному світі лише в астрономічних тілах і в елементарних частинках та атомах. В інших випадках ми не бачимо буквального колового руху. Рослини, наприклад, зафіксовані в певних положеннях, а тварини хоч і рухаються, але не здійснюють колових рухів. У цих випадках, хоча основною формою їхнього існування є коловий рух, він був видозмінений, щоб прийняти інші форми. Причина зміни колового руху полягає в тому, що кожна створена істота має ефективно досягти своєї мети творення, тобто загальної мети та індивідуальної мети. Існує три різновиди колового руху: основний коловий рух, змінений коловий рух і ментальний коловий рух.
2.3.3.1. Основний коловий рух
Основний коловий рух може бути двох видів: коловий рух у просторі й коловий рух у часі.
а) Коловий рух у просторі
Це фізичний, повторюваний рух по колу, прикладами якого є обертальний і орбітальний рухи небесних тіл та елементарних частинок. Він є проявом просторового характеру дії віддавання та приймання, що зберігає ідентичність, усередині Первісного образу. Це є коловий рух у буквальному значенні і, зважаючи на те, що він практично завжди зберігає свою траєкторію, його можна назвати повторюваним рухом.
б) Коловий рух у часі (рух по спіралі)
Повторення життєвих циклів живих істот, а також послідовну зміну поколінь можна розглядати як один із видів колового руху — руху по спіралі. Розглянемо процес розвитку рослин. Насіння дає паросток, що розвивається в рослину; рослина цвіте, приносить плоди і дає велику кількість нового насіння. Нове насіння, яке за кількістю перевищує вихідне, знову дає паростки, які виростають і приносять нові плоди. Аналогічно відбувається розвиток тварин. Запліднене яйце розвивається, народжується дитинча, яке, досягнувши пори зрілості, бере участь у процесі розмноження, і знову з’являються нові запліднені яйця. Нові запліднені яйця, перевищуючи числом вихідну кількість, знову розвиваються, народжуються дитинчата, які потім вступають у процес розмноження. Таким чином, як рослини, так і тварини зберігають свій вид шляхом повторення життєвого циклу. Послідовна зміна поколінь, спрямована на збереження виду, є різновидом колового руху, характерними особливостями якого є цілеспрямованість, часовість і стадіальність. Цей процес називається рухом по спіралі (Рис. 2.6).
Розглянемо тепер значення спірального руху живих істот, тобто збереження їхнього виду та розмноження. Усе суще є для людей об’єктом радості й водночас об’єктом володарювання. Тому збереження та розмноження видів усього сущого відповідає спадкоємності поколінь і розмноженню людей. Людське тіло не вічне, тільки духовне «я» живе вічно. Після того, як фізичне «я» людини помирає, духовне «я», яке вдосконалювало себе на землі, продовжує жити вічно в духовному світі (щоправда, через гріхопадіння духовні «я» людей досі потрапляли в духовний світ недосконалими). Досконалість духовного «я» є втіленням мети творення, що означає, що люди ростуть, удосконалюють свою особистість, одружуються, розмножуються та володарюють над усім сущим, іншими словами — здійснюють Три Благословення (Бут. 1:28). Отже, людина створена для того, щоб прожити на землі певний час, після чого її духовне «я» вирушає в духовний світ, а її фізичне «я» завдяки розмноженню продовжується в наступних поколіннях. Тому все суще теж розмножується і зберігає свій вид у поколіннях, щоб стати об’єктом радості й володарювання людини на землі. Такий коловий рух у часі є проявом часового характеру дії віддавання та приймання для розвитку всередині Первісного образу. 10
2.3.3.2. Змінений коловий рух
Є два види зміненого колового руху: рух із фіксованою природою та заміщуваний рух.
а) Рух із фіксованою природою
У цьому випадку коловий рух фіксується на місці, щоб предмет творіння досяг своєї мети створення. Це схоже на ситуацію, коли геостаціонарний супутник фіксується в певному положенні для виконання свого призначення. Розглянемо, наприклад, Землю: якби численні атоми, з яких складається Земля, рухалися хаотично, вона прийняла б газоподібний стан, і людина не змогла б на ній жити. Для того, щоб Земля була населена людьми, атоми повинні бути жорстко пов’язані та закріплені, щоб утворити тверду кору. Тому ці атоми здійснюють змінений коловий рух, зберігаючи свої фіксовані позиції, щоб сформувати середовище для життя людини. Так само клітини, з яких складаються тканини живих істот, з’єднані одна з одною та зафіксовані. Наприклад, клітини, з яких складається серце тварини, перебувають у єдності одна з одною, що дозволяє йому розширюватися і скорочуватися для виконання своїх функцій. Якби клітини серця рухалися незалежно одна від одної, серце не змогло б виконувати свої функції.
б) Заміщуваний рух
У тварин клітини живої тканини не здійснюють коловий рух безпосередньо, але кров і лімфа циркулюють тілом і з’єднують клітини, що створює такий ефект, ніби коловий рух здійснюють самі клітини. У рослинах вода й мінерали, що вбираються корінням, циркулюють по тілу рослин через судини й трахеїди ксилеми, а поживні речовини, які виробляються в листках, — через ситоподібні трубки флоеми, з’єднуючи тим самим усі клітини. Зрештою, виходить такий ефект, ніби самі клітини здійснюють коловий рух. Тож кров і лімфа, вода і поживні речовини циркулюють замість колового руху клітин. Це називається заміщуваним коловим рухом або просто заміщуваним рухом.
В Землі існують конвективні течії в мантії та рух плит (тектоніка плит), що теж можна розглядати як заміщуваний рух. Обіг товарів або грошей в економічному житті також можна розглядати як заміщуваний коловий рух.
2.3.3.3. Ментальний коловий рух
Дія віддавання та приймання між духовною і фізичною душею в людині є не фізичним, а ментальним видом колового руху в тому сенсі, що фізична душа відгукується на бажання духовної душі. Прикладом ментального колового руху як реакції душі об’єкта на бажання душі суб’єкта є гармонійна дія віддавання та приймання між двома індивідами в сім’ї або суспільстві. Приміром, якщо батьки направлятимуть своїх дітей добре і з любов’ю, діти слухатимуться батьків. При цьому слідування волі батьків є з боку дітей ментальним коловим рухом.
2.3.4. Рух росту і розвитку
2.3.4.1. Точка зору філософії Об’єднання на розвиток
Щоб прояснити точку зору філософії Об’єднання на розвиток, пояснімо тут концепції росту і розвитку. Живі істоти наділені життям. Життя відноситься до поняття автономності й володарювання Принципу або свідомої енергії (свідомості з енергією), прихованої в живих істотах. Зростання живих істот ґрунтується на автономності й володарюванні Принципу і є рухом самого життя, який здійснюється єдністю свідомості та енергії, прихованої в живих істотах.
Автономність є здатністю спрямовувати свій рух без примусу з боку інших істот. Земля обертається навколо Сонця, але вона лиш підкоряється механічним законам. Проте живі істоти не просто механічно дотримуються законів. У процесі росту вони здатні контролювати себе та справлятися з різноманітними ситуаціями у своєму довкіллі, реагуючи на зміни в ньому. У цьому полягає значення поняття автономності Принципу.
З іншого боку, володарювання Принципу стосується функції впливу на довкілля. Наприклад, коли насіння посіяне, воно дає паросток, з’являється листя і, таким чином, рослина росте. Така сила сама по собі є автономністю Принципу. Водночас рослини впливають на довкілля. 11 Вони забезпечують тварин киснем, а своїм цвітінням приваблюють бджіл і метеликів. Це є володарюванням Принципу. Отже, з погляду аспекту зростання життя є автономністю, а з погляду аспекту впливу на довкілля воно є володарюванням. Таким чином, рух зростання живих істот завдяки закладеному в них життю є рухом розвитку. Кожен предмет творіння наділений метою творення (метою творіння). Звісно, живі істоти також мають мету творіння. Однак той факт, що живі істоти (наприклад, рослини) наділені метою творіння, означає, що життя всередині живих істот усвідомлює цю мету. Відповідно зростання живої істоти — це цілеспрямований рух (спрямований на досягнення мети) із самого початку.
Отже, розвиток має ціль і напрямок, що визначаються життям. Інакше кажучи, в насінні рослини закладено життя, і саме життя змушує насіння рости й перетворюватися на дерево та плід. Життя міститься також у заплідненому яйці тварини і воно змушує його зростати до стану дорослої тварини.
Тепер розглянемо питання розвитку Всесвіту. Згідно з теорією Великого вибуху Всесвіт спочатку був гарячим і надзвичайно щільним згустком енергії, сконцентрованої в одній точці. Приблизно 15 мільярдів років тому відбувся Великий вибух, і Всесвіт почав розширюватися. Гарячі вихрові потоки газів згодом остигли, сконденсувалися і сформували галактики. У кожній галактиці виникли численні зірки, багато з яких оточені планетами. Однією з цих планет є Земля. На Землі виникло життя, і, зрештою, з’явилися люди. Це суть сучасного наукового погляду на розвиток Всесвіту. Враховуючи це, ми можемо запитати, чим розвиток Всесвіту відрізняється від росту (розвитку) живих істот? Його розвиток на відміну від живих організмів заснований на простих фізико-хімічних законах чи він заснований на житті, як у випадку живих істот? Якщо розглянути порівняно нетривалий період розвитку Всесвіту, ми зможемо побачити лише розвиток на основі фізико-хімічних законів. Якщо ж ми розглянемо більш тривалий період цього процесу, скажімо, протяжністю кілька мільярдів років, то побачимо, що Всесвіт розвивався відповідно до фізико-хімічних законів у певному напрямі. Це говорить про наявність певної цілі в розвитку Всесвіту. Ця мета полягала в появі людей, які мали стати владиками Всесвіту. Іншими словами, Всесвіт розвивався в напрямі появи людства. Що дало такий напрям розвитку Всесвіту, так це певна сила свідомості, прихована у Всесвіті. Її можна назвати «свідомістю Всесвіту» або «життям Всесвіту». Подібно до того, як рослина розвивається з насіння (життя), росте і плодоносить, можна вважати, що на початку розвитку Всесвіту утворилося всесвітнє насіння (життя), яке розширювалося і зростало до сьогодні. Кінцевим плодом цього зростання можна вважати людину. Іншими словами, так само як фрукти є метою фруктових дерев, люди були метою розвитку Всесвіту. Раніше зазначалося, що ріст є явищем, яке існує лише в живих істотах (організмах), але якщо поглянути на Всесвіт з перспективи тривалого періоду в 15 мільярдів років, то стає ясно, що весь Всесвіт продовжує рости як один величезний організм.
2.3.4.2. Точка зору комунізму на розвиток
Розвиток — це незворотний, цілеспрямований рух до певної мети. Однак комуністи ніколи не розглядають розвиток як рух до мети. Крім того, діалектичний матеріалізм стверджує, що розвиток відбувається через внутрішнє протиріччя речей, і визнає лише закономірність і необхідність розвитку, заперечуючи будь-яку мету. Чому так? Причина полягає в тому, що в разі визнання мети постає питання про істоту, яка поставила цю мету. Адже задати мету може тільки воля чи розум. Якщо існує розум, який поставив мету до появи Всесвіту, це має бути розум Бога. У такому разі довелось би визнати існування Бога та атеїстичний комунізм був би зруйнований. Ось чому комуністи, попри все, ніколи не бажали визнавати мету.
На відміну від діалектичного матеріалізму філософія Об’єднання, крім опису розвитку в термінах необхідності та закономірності, стверджує, що в розвитку обов’язково є мета. Адже суб’єктом розвитку є життя, а життя — це енергія свідомості з метою. Закономірність і необхідність притаманні розвитку заради реалізації цієї мети. Іншими словами, всім речам було надано закономірність і необхідність для того, щоб вони могли досягти своєї мети (мети творення). Як стверджує теорія Первісного образу, всередині сонсан Бога між внутрішнім сонсан (розумом) і внутрішнім хьонсан (законом) зосереджено на меті виникає дія віддавання та приймання, внаслідок чого формується Логос. Логос — це єдність розуму і закону. Закон був підготовлений у внутрішньому хьонсан Бога ще до створення Всесвіту для здійснення мети творення.
Діалектичний матеріалізм заперечує цілеспрямованість розвитку Всесвіту. З цього переконання випливає, що люди — це безцільні істоти, народжені тільки через необхідність закону. Таким чином, люди є лиш випадковими істотами в тому сенсі, що вони не мають мети, а для таких людей цінності та мораль у житті є безглуздям. Світ без цінностей і моралі може бути лише світом, у якому сильний пожирає слабкого і де виживає тільки найсильніший.
2.3.4.3. Точка зору комунізму на рух
Діалектичний матеріалізм розуміє матерію як «матерію в русі». Фрідріх Енгельс (1820—1895) писав: «Рух є форма існування матерії. Ніде й ніколи не бувало і не може бути матерії без руху. Матерія без руху така ж немислима, як і рух без матерії». 12 Мета такого твердження діалектичного матеріалізму полягає в запереченні існування Бога.
Ньютон розглядав Всесвіт як величезну машину і визнавав Бога Істотою, що створила й запустила цю машину. Якщо виходити з такого судження й розглядати матерію та рух як окремі реальності, не можна не визнати, що рух має бути ініційований не самою матерією, а чимось іншим, якоюсь Істотою на кшталт Бога. Отже, щоб запобігти подібному метафізичному тлумаченню руху, теорія діалектичного матеріалізму визначила рух як форму існування, первісно властиву матерії.
З погляду філософії Об’єднання, всі речі існують і рухаються завдяки дії віддавання та приймання між суб’єктом і об’єктом. Отже, рух є формою існування всіх предметів творіння. Однак рух не є формою існування окремого предмета творіння як такого; явище руху з’являється, коли суб’єкт і об’єкт вступають у дію віддавання та приймання. А оскільки предмети не можуть існувати без дії віддавання та приймання, у цьому сенсі рух є формою існування всіх предметів творіння. Дія віддавання та приймання, що відбувається між суб’єктом і об’єктом, є дією, спрямованою на виконання мети творення. Таким чином, рух призначений для здійснення мети творення. Наприклад, Земля вступає у внутрішню і зовнішню дії віддавання та приймання задля здійснення мети творення, тобто створення середовища, придатного для життя людини, і з цієї причини здійснює обертальний і орбітальний рухи.
Марксистська діалектика стверджує, що рух є формою існування матерії, але абсолютно нічого не говорить ні про причини, ні про види руху, не пояснює, чи він є лінійним рухом, коловим рухом або якимось іншим. Вона просто стверджує, що все перебуває в русі через боротьбу протилежностей.