2.5. Ідеал творення

2.5.1. Що таке ідеал творення?

Нарешті, пояснимо про «ідеал творення», пов’язаний зі структурою Первісного образу. «Ідеал творення» пов’язаний зі структурою Первісного образу, тому що він безпосередньо пов’язаний з метою творення, яка є центром чотирьохпозиційної основи. Загалом під ідеалом розуміється стан, у якому надії чи прагнення людини повністю реалізовано. Чому люди сподіваються і прагнуть? Задля радості. Заради того, щоб отримати вічну радість. Коли приходить радість? Вона приходить, коли втілюється Божа любов. Адже в основі істинної радості лежить імпульс Шімджон, імпульс любові. Тут хочеться представити деякі записи з Принципу Об’єднання щодо радості.

Стосовно того, коли приходить Божа радість, у Принципі Об’єднання записано таке: «Бог хотів, щоб усе, створене Ним, стало об’єктом добра, який приноситиме Йому радість» («Виклад Принципу», 2019, с. 55),

«Мета творення — в тому, щоб відчувати радість, досягнення якої неможливе без здійснення бажань» (там само, с. 91),

«Радість виникає, лише коли ми відчуваємо свою внутрішню природу і зовнішню форму в стимулюючих стосунках з об’єктом, у якому проявляються наші сонсан і хьонсан» (там само, с. 56),

«Три Благословення втілюються... Таким чином створюється Царство Небесне, у якому втілюється добро. Дивлячись на все це, Бог відчуває радість, і саме в цьому полягає мета, з якою Він створив світ» (там само, с. 55).

Підсумовуючи наведене вище, можна сказати, що мета Бога у створенні світу творіння полягає в тому, щоб отримати радість, і ця радість відчувається, коли творіння стає об’єктом добра, коли задовольняється бажання, коли об’єкт стає схожим на Нього, і коли втілюється мета добра. Коротко резюмуючи, Божа радість приходить, по-перше, коли творіння стає об’єктом добра, уподібнюється Богу і задовольняє Його бажання, а, по-друге, коли між Богом і творінням встановлюються взаємодоповнювальні стосунки. Задоволення бажання тут означає, що надія здійснюється, прагнення досягаються, а отже, реалізується Божий ідеал.

Бути об’єктом добра означає бути об’єктом любові. Бо основа добра — любов. А бути схожим на Бога означає відображати гармонійну дію віддавання та приймання між Божими сонсан і хьонсан, зосередженими на Шімджон, що означає стати практиком Божої любові. Це відповідає тому, що записано у «Викладі Принципу»: «Божа мета творення… може бути втілена лише через любов» (2019, с. 81). Тут стає зрозуміло, що собою являє Божий ідеал творення. Простіше кажучи, це «стан, у якому Божу волю (надію) під час творення повністю реалізовано», а конкретніше — «майбутній стан, у якому Божу любов повністю реалізовано людьми, схожими на Бога».

2.5.2. Різниця між метою творення та ідеалом творення

Розглянемо різницю між Божою метою творення та ідеалом творення. Як написано в Принципі Об’єднання, метою творення було отримання радості. Радість приходить, коли бажання задовольняється. Коротко кажучи, задоволення бажання — це здійснення надії, здійснення прагнення, а здійснення прагнення Бога — це реалізація Божого ідеалу творення. Отже, можна зробити висновок, що задоволення Божого бажання і Божа радість здійснюються тоді, коли реалізується ідеал творення. Зрештою, Божою метою творення було реалізувати ідеал творення. Іншими словами, реалізація ідеалу творення була метою творення, і наступний запис у Принципі Об’єднання говорить нам про цей факт: «Якби Божа мета творення була втілена таким чином, то на землі виник би ідеальний світ, у якому не було б навіть і тіні гріха» («Виклад Принципу», 2019, с. 58).

Тут для довідки поміркуймо про різницю між метою творення людей і метою творення всього сущого. Авжеж, Божа мета творення всього сущого, включаючи людей, полягала в тому, щоб, як уже згадувалося вище, дивитися на предмети творіння і радіти, але безпосередню, стимулюючу та захопливу радість Бог мав відчувати лише від людей. Він відчуває велику радість і від усього сущого, але ця радість не така стимулююча, як від людей, і її можна відчути опосередковано через людей тільки після того, як вони стануть досконалими. Це пояснюється тим, що людина є субстанційним об’єктом Бога на рівні образу, а все суще є субстанційним об’єктом Бога на рівні символу (там само, с. 58).

Це означає, що все суще було створене як об’єкт безпосередньої радості людей. Про це також є запис у Принципі Об’єднання: «Всесвіт — це об’єкт людини, який відображає її сонсан і хьонсан у різних формах. Людина… отримує від Усесвіту… стимулюючий імпульс, що дає їй можливість побачити у Всесвіті відображення власних сонсан і хьонсан та відчути радість» (там само, с. 58).

Коли в Принципі Об’єднання говориться, що все суще має мету творення, відчувається, що ця мета творення відрізняється для кожного предмета, так само як індивідуальний образ відрізняється залежно від предмета творіння, але Принцип Об’єднання не згадує про це. Наприклад, мета творення квітів і мета творення птахів не збігаються, але пояснень цьому немає. Це, мабуть, тому, що немає потреби розкривати кожну окрему мету творення, хоча такі індивідуальні цілі творення явно існують. Іншими словами, індивідуальною метою творення квітів є дарувати радість людям через зір красою кольору квітів, а метою творення птахів є дарувати радість людям через слух красою пташиного співу. Але оскільки всі вони однакові в аспекті принесення радості людям, лише цей спільний аспект було прийнято як мету творення всього сущого. Те саме стосується і людей.

2.5.3. Поняття мети творення та ідеалу творення відрізняються

Дотепер ми коротко розглянули мету творення, але тут слід зазначити, що у «Викладі Принципу» термін «мета творення» вживається не лише в його початковому значенні, але також у значенні «мета творіння» та «ідеал творення». Початкове значення «мети творення» полягало в тому, що, як було роз’яснено вище, «Бог хотів радіти, споглядаючи предмети творіння». Іншими словами, мета творення — це «мета, встановлена Богом-Творцем», і водночас «мета, встановлена під час творення». Однак у «Викладі Принципу» ця мета творення вживається також у значенні «мети творіння». Наприклад, «людина, яка втілила мету творення» (2019, с. 132, 177), означає «людину, яка втілила мету творіння». Адже «мета творення» — це мета Творця (Бога), щоб Він «відчув радість», а «мета творіння» полягає в тому, щоб люди «повернули радість».

Наприклад, мета виготовлення людиною годинника — «знати час». При цьому виготовлений годинник має показувати людям час. З точки зору годинника — це мета творіння. Мета виготовлення й мета творіння абсолютно різні. Так само різні мета творення та мета творіння. Те, що люди можуть зробити, це не «відчути радість» (мета творення), а «повернути радість» (мета творіння). Цей факт стає ще більш вірогідним, якщо порівняти його з метою творення в цьому записі: «Через гріхопадіння людини Бог не зміг досягти мети творення» (там само, с. 170). Мета творення тут чітко означає «відчування Богом радості», і зрозуміло, що вона має інше значення, ніж мета творення в попередньому виразі: «людина, яка втілила мету творення».

Далі наведемо приклад, де мета творення вживається також у значенні ідеалу творення. «Боже провидіння, спрямоване на створення грішними людьми мешіариль віхан кіде (основи для Месії), прийняття Месії і відповідно досягнення мети творення, розпочалося з сім’ї Адама» (там само, с. 195—196). «Мета творення» в цій цитаті здається дещо неприродною, якщо її тлумачити як «відчувати радість». Краще тлумачити її в значенні «ідеалу творення», тобто «стану, в якому повністю реалізовано Божу любов». Порівняння з наступним реченням робить цей факт ще більш зрозумілим: «коли Христос прийде знову, він обов’язково втілить Божий ідеал творення на землі, який відтоді перебуватиме на ній вічно» (там само, с. 215). Значення «ідеалу творення» в цьому реченні та «досягнення мети творення» в попередньому реченні можна вважати одним і тим самим. Нелогічно тлумачити тут ідеал творення як мету творення, і будьхто відчує, що краще буде тлумачити мету творення в попередньому реченні як ідеал творення. Є й інші подібні приклади.

Таким чином, у «Викладі Принципу» термін «мета творення» іноді вживається в значенні мети творіння або в значенні ідеалу творення, але у філософії Об’єднання ці поняття розрізняються та використовуються окремо. Однак, коли розрізняти немає потреби, наприклад, коли можна вжити й мету творення, й мету творіння, або коли залежно від випадку потрібно вжити штучну мету, то просто вживається слово «мета».

У вищевикладеному з’ясовано різницю між поняттями «ідеал творення» і «мета творення». Коротко кажучи, ідеал творення стосується «стану, коли поставлену ціль уже досягнуто», а мета творення стосується лише цієї «поставленої цілі». Як уже згадувалося, ідеал творення — це майбутній «стан, у якому Божу любов повністю реалізовано людьми, які нагадують Бога», а метою творення є «радіти, споглядаючи об’єкт», і це «ціль, яку потрібно досягти» в майбутньому. За граматичним часом мета творення — це майбутній час, а ідеал творення — це майбутній доконаний час. Зрештою, ідеал творення — це «стан, у якому досягнуто мети творення». Іншими словами, мета творення досягається шляхом реалізації ідеалу творення.

2.5.4. Ідеалом творення є стан, у якому повністю реалізовано Божу любов

Тоді що собою конкретно являє «стан, у якому Божу любов повністю реалізовано»? Якщо почати з висновку, то він стосується стану, в якому реалізовано ідеальну людину, ідеальну сім’ю, ідеальне суспільство та ідеальний світ. Тут ідеальна людина відноситься до ідеального чоловіка та ідеальної жінки, чиї тіло і душа стають одним цілим і нагадують гармонію Божих сонсан і хьонсан. Це чоловік і жінка, які вміють дарувати Божу любов усім людям і всьому сущому, і які вміють служити Богові як Істинним Батькам. Така людина є «досконалою, як досконалий Бог» (Матв. 5:48); вона є «унікальною істотою і володарем усього світу творіння, тому її цінність рівнозначна цінності Чонджу (Космосу)» («Виклад Принципу», 2019, с. 178—179).

Ідеальна сім’я — це коли такий чоловік і жінка поєднуються, щоб утворити подружжя, яке нагадує гармонію Божих янсон та имсон. Така сім’я не тільки всередині переповнена любов’ю, але й любить своїх ближніх, суспільство, країну, світ, усе суще і стає сім’єю, яка служить Богу як Істинним Батькам. Коли ідеальні сім’ї збираються разом, щоб утворити суспільство, воно також стає суспільством, яке нагадує Бога, переповнюється любов’ю всередині та зовні, живе в злагоді з іншими суспільствами завдяки любові та служить Богу, який є центром тяжіння суспільства, як Істинним Батькам. Це є ідеальне суспільство. Далі, коли ідеальні люди зберуться, щоб утворити світ, він також стане світом, який відображає Бога, і все людство буде служити Богові як Істинним Батькам людства. Як діти одних батьків вони сформують стосунки братів і сестер та житимуть благословенним життям, сповненим любові, вічного миру й процвітання.

Це ідеальний світ, утопія, про яку споконвіку мріяли незліченні мудреці, праведники та філософи. Проте любов реалізується конкретно через цінності істини, добра і краси. Відповідно ідеальне суспільство, ідеальний світ — це суспільство цінностей, об’єднаний світ цінностей, заснований на трьох сферах життя: істині, етиці та мистецтві, й водночас це суспільство спільного життя, спільного процвітання та спільної етики, у якому Божа любов практикується в економіці, політиці та релігії (етиці). Іншими словами, це Царство Небесне на землі. Отже, «ідеал творення» відноситься до майбутнього стану, в якому реалізовані такі ідеальні люди, ідеальні сім’ї, ідеальне суспільство та ідеальний світ; лише тоді, коли такий стан буде реально реалізовано, тобто коли буде реально реалізовано ідеал творення, тоді здійсниться Божа ³³ мета творення, іншими словами, Його початкове прагнення отримати вічну радість.

На цьому пояснення щодо ідеалу творення, а також розділ щодо структури Первісного образу завершено. Наприкінці буде коротко представлено основні положення кількох традиційних онтологій (вони відповідають теорії Первісного образу у філософії Об’єднання) і у формі короткої критики проілюстровано, яким чином вони зазнали невдачі у розв’язанні актуальних проблем. Це дозволить чіткіше зрозуміти причину твердження про те, що філософія Об’єднання подає критерії для розв’язання актуальних проблем.