1.2. Сутність об’єкта пізнання

Далі слід розглянути питання про сутність об’єкта пізнання. Прихильники реалізму стверджують, що об’єкт пізнання існує об’єктивно і незалежно від суб’єкта, тоді як суб’єктивні ідеалісти вважають, що об’єкт пізнання не існує в об’єктивному світі, а є лише ідеєю у свідомості суб’єкта.

1.2.1. Реалізм

Розрізняють такі види реалізму: «наївний реалізм», «науковий реалізм», «ідеалістичний реалізм» і «діалектичний матеріалізм». Наївний реалізм, який також зветься природним реалізмом, означає погляд здорового глузду, згідно з яким об’єкти складаються з матерії та існують незалежно від суб’єкта, при цьому речі існують такими, якими вони здаються нашим очам. Іншими словами, наше сприймання точно відтворює об’єкт.

Науковий реалізм — це погляд, за яким об’єкт існує незалежно від суб’єкта, але чуттєве пізнання, як воно є, не може бути об’єктивним пізнанням. Достовірно пізнати реальність можна тільки шляхом додавання наукових роздумів до емпіричних фактів, отриманих від об’єкта; це можна здійснити за допомогою функції розсудку, який перевершує відчуття. Наприклад, сприймання кольору — це візуальне явище. Але наука додає до нього наукову оцінку і з’ясовує, що колір (скажімо, червоний) є нічим іншим, як суб’єктивним відчуттям електромагнітних хвиль з певною довжиною хвилі. Крім того, причиною блискавки та грому, які сприймаються нашими очима та вухами, з наукової точки зору є не що інше, як електричний розряд у повітрі. Таким чином, науковий реалізм — це теорія, яка додає науко-ві роздуми до погляду здорового глузду на реальність.

Ідеалістичний реалізм, який також зветься об’єктивним ідеалізмом, це погляд, згідно з яким сутність об’єкта є духовною та об’єктивною і перевершує людську свідомість. Тобто він стверджує, що дух існує не тільки в людях, але існував як джерело світу ще до появи людства, і цей Початковий Дух є справжньою реальністю світу і прототипом Всесвіту, а все суще — це всього лиш вираження цього Духу. Наприклад, Платон розглядав ідеї, які є сутністю речей, як справжню реальність, і стверджував, що наш світ є не що інше, як тінь світу ідей. Гегель говорив, що наш світ є результатом саморозвитку абсолютного духу.

Діалектичний матеріалізм стверджує, що об’єкт існує незалежно від людської свідомості і є об’єктивною реальністю, яка відображається в нашій свідомості. Отже, діалектичний матеріалізм — це також реалізм. Це комуністична епістемологія, яка розглядає пізнання як відображення зовнішніх речей у людській свідомості (мозку), подібно до того, як речі відображаються в дзеркалі. Однак відображений вміст сам по собі не обов’язково є істинним і стає об’єктивно істинним лише тоді, коли його правдивість підтверджується практикою (перевіркою). Таким чином, точка зору, згідно з якою реальність уважається істинною лише тоді, коли вона підтверджується перевіркою, називається діалектичною епістемологією.

1.2.2. Суб’єктивний ідеалізм

Як згадувалося вище, реалізм розглядає об’єкт пізнання — матеріальний предмет або ідею — таким, що існує незалежно від суб’єкта. Суб’єктивний ідеалізм зі свого боку стверджує, що об’єкт не існує незалежно від людської свідомості, і його існування визнається лише тоді, коли він з’являється в людській свідомості. Типовим представником цього напряму можна назвати Берклі, судження якого «Існувати — значить бути сприйнятим» (esse est percipi) промовисто ілюструє його позицію. Крім того, подібних поглядів дотримувався Й. Г. Фіхте (1762—1814), який стверджував, що неможливо з упевненістю сказати, чи існує «не-Я» (об’єкт) окремо від діяльності «Я», і А. Шопенгауер (1788— 1860), який вважав, що «світ — це моє уявлення» (Die Welt ist meine Vorstellung).