Різниця між пантеїзмом і теорією панбожественного образу

Тут хочеться прояснити різницю між пантеїзмом (汎神論) і теорією панбожественного образу (汎神相論) для того, щоб показати, що позиція Принципу Об’єднання або філософії Об’єднання є не пантеїзмом, а теорією панбожественного образу.

Пантеїзм — це релігійно-філософський погляд із тієї точки зору, що все в природі є Богом, і який відповідно не визнає якісної різниці між Богом і природою. Це позиція Спінози, крім того, він проглядається в ідеях брахманізму стародавньої Індії, в ідеях буддизму, а також у деяких ідеях Єгипту та Греції.

З одного боку, пантеїзм породив оптимізм, який в усьому визнавав божественність і сприймав усе позитивно. З іншого боку, розглядаючи все як нерозбірливий прояв Бога, він породив песимізм, адже розрізнення між добром і злом та істинним і фальшивим стало безглуздим і втратилося підґрунтя для моральних зусиль. Але з точки зору розв’язання актуальних проблем обидва ці погляди, звісно, були марними.

Така некорисність пантеїзму в розв’язанні проблем пояснюється його незнанням того факту, що «Бог є особистісним Богом» і водночас «Богом творення». З цієї причини пантеїсти навіть уві сні не могли собі уявити «теорію мотивації творення».

Як уже неодноразово зазначалося, філософія Об’єднання — це теоретична система, заснована на теорії мотивації Шімджон і теорії творення за подібністю, тому стає можливим фундаментальне розв’язання будь-яких практичних проблем.

Тоді яку позицію займає філософія Об’єднання щодо пантеїзму? Іншими словами, яка позиція філософії Об’єднання відповідає пантеїзмові? Це теорія панбожественного образу (Pan-Divine-Image Theory). Іншими словами, це погляд, за яким предмети творіння було створено згідно із законом подібності відповідно до мети творення, і тому вони відображають Бога (нагадують Божественний образ). Інакше кажучи, це положення про те, що все суще є не проявом Бога, а Його відображенням і нагадує Первісний образ.

Таким чином, ця теорія розглядає стосунки між Богом і всім сущим як стосунки між Творцем і творінням, нескінченним і кінцевим, зразком (оригіналом) і наслідуванням (копією), а стосунки між Богом і людьми — як стосунки між батьками і дітьми.