Різниця між пантеїзмом і теорією панбожественного образу
Примітка 27. До розділу “2.2.3.4.3.5.3. Логос — це задум“
Note 32. To the Subsection “Logos as Plan”
Тут хочеться прояснити різницю між пантеїзмом (汎神論) і теорією панбожественного образу (汎神相論) для того, щоб показати, що позиція Принципу Об’єднання або філософії Об’єднання є не пантеїзмом, а теорією панбожественного образу.
Пантеїзм — це релігійно-філософський погляд із тієї точки зору, що все в природі є Богом, і який відповідно не визнає якісної різниці між Богом і природою. Це позиція Спінози, крім того, він проглядається в ідеях брахманізму стародавньої Індії, в ідеях буддизму, а також у деяких ідеях Єгипту та Греції.
З одного боку, пантеїзм породив оптимізм, який в усьому визнавав божественність і сприймав усе позитивно. З іншого боку, розглядаючи все як нерозбірливий прояв Бога, він породив песимізм, адже розрізнення між добром і злом та істинним і фальшивим стало безглуздим і втратилося підґрунтя для моральних зусиль. Але з точки зору розв’язання актуальних проблем обидва ці погляди, звісно, були марними.
Така некорисність пантеїзму в розв’язанні проблем пояснюється його незнанням того факту, що «Бог є особистісним Богом» і водночас «Богом творення». З цієї причини пантеїсти навіть уві сні не могли собі уявити «теорію мотивації творення».
Як уже неодноразово зазначалося, філософія Об’єднання — це теоретична система, заснована на теорії мотивації Шімджон і теорії творення за подібністю, тому стає можливим фундаментальне розв’язання будь-яких практичних проблем.
Тоді яку позицію займає філософія Об’єднання щодо пантеїзму? Іншими словами, яка позиція філософії Об’єднання відповідає пантеїзмові? Це теорія панбожественного образу (Pan-Divine-Image Theory). Іншими словами, це погляд, за яким предмети творіння було створено згідно із законом подібності відповідно до мети творення, і тому вони відображають Бога (нагадують Божественний образ). Інакше кажучи, це положення про те, що все суще є не проявом Бога, а Його відображенням і нагадує Первісний образ.
Таким чином, ця теорія розглядає стосунки між Богом і всім сущим як стосунки між Творцем і творінням, нескінченним і кінцевим, зразком (оригіналом) і наслідуванням (копією), а стосунки між Богом і людьми — як стосунки між батьками і дітьми.
- Приклад взаємодоповнювальних стосунків
- Ідея «первинної матерії» Гейзенберга
- Пояснення понять «однорідний елемент» і «абсолютний атрибут»
- Матеріалізм, ідеалізм та Теорія єдності з погляду монізму
- Дослідження сфери свідомості Бома і Теорія єдності
- Спосіб мислення оказіоналізму Гейлінкса
- Що означає для людей втілення любові?
- Два погляди на те, кому належить всесвітня первісна енергія
- Поняття «внутрішніх дуальних властивостей»
- Свобода і необхідність на прикладі водіння автомобіля
- Експеримент з рослинами Кліва Бакстера
- Теорія комплексної відносності Ж. Шарона
- Поняття володарювання з погляду Принципу
- Взаємодоповнювальні стосунки і сутнісна однорідність сонсан і хьонсан
- Два типи результату
- Використання чотирьохпозиційної основи як абстрактного поняття
- Приклад осьового та орбітального руху, і дії віддавання та приймання
- Центри чотирьохпозиційної основи, що зберігає ідентичність та чотирьохпозиційної основи для розвитку
- Внутрішня і зовнішня 4-позиційні основи та поняття «двоступеневої структури Первісного образу»
- Концепція розвитку згідно з Принципом Об’єднання
- Творчість у тварин має інший вимір, ніж у людей
- Свобода — це свобода розуму, свобода емоцій чи свобода волі?
- Божий внутрішній хьонсан має незліченну кількість форм різного розміру
- Людині не призначено думати абияк; у первісній людині любов (шімджон) завжди є мотивом
- Різниця між пантеїзмом і теорією панбожественного образу
- Все суще було створено завдяки дії віддавання та приймання між Божими сонсан і хьонсан
- Значення «формівної ідеї, яка набула життя»
- Логос, який створив людей, і Логос, який створив усе суще, відрізняються за характером внутрішнього сонсан
- Просторове і часове розуміння дії віддавання та приймання
- Доказ існування Бога
- Погляд Гегеля на природу як ідею у формі інобуття став своєрідним пантеїзмом