3.2. Позиція суб’єкта
Позиція суб’єкта — це позиція володарювання над об’єктом. Первісно, якщо людина виросла й досягла досконалості, вона природним чином стає в позицію суб’єкта стосовно всього сущого. Іншими словами, вона займає позицію володарювання над усім сущим. Проте під позицією суб’єкта тут мається на увазі позиція суб’єкта у стосунках між людьми. Як уже згадувалося, приклади суб’єктів у людському житті включають таке: у сім’ї батьки є суб’єктами для своїх дітей, у школі вчителі є суб’єктами для своїх учнів. В організації керівництво є суб’єктом для підлеглих, у країні суб’єктом для народу є уряд. Крім того, загальне є суб’єктом для індивіда.
Володарюючи над об’єктом, суб’єкт повинен мати певне ментальне ставлення — суб’єктну свідомість. Це, по-перше, мати постійний інтерес до об’єкта. Останнім часом у суспільстві постала серйозна проблема людського відчуження, яка пояснюється тим, що люди в положенні різноманітних суб’єктів не звертають уваги на тих, хто перебуває в нижчому об’єктному положенні. Брак інтересу до об’єкта означає, що суб’єкт не бере на себе відповідальності за свій об’єкт. Коли це трапляється, в об’єкта виникає недовіра й неслухняність до суб’єкта. Тому суб’єкт не повинен забувати, що не можна залишати об’єкт свого володарювання поза увагою.
По-друге, суб’єкт має любити об’єкт. Зазвичай накази начальника своїм підлеглим або керування об’єктом сприймається як прояв суб’єктної свідомості, але насправді це не так. Істинне володарювання полягає в активній любові до об’єкта. Оскільки любов є джерелом щастя, ідеалів, радості та життя, коли суб’єкт любить об’єкт, об’єкт стає слухняним і відданим суб’єктові. Отже, як Бог любить людство, яке є для Нього об’єктом, так кожен суб’єкт має любити свій об’єкт.
По-третє, суб’єкт повинен мати відповідний авторитет. Коли суб’єкт керує підлеглими з любов’ю і проявляє лише чуйність без певного авторитету, образ надійного начальника розмивається й водночас знімається напруженість та знижується бажання працювати. Тому потрібно, щоб суб’єкт любив об’єкт, маючи відповідний авторитет. Це означає, що любов має не тільки лагідну сторону, подібну до весни, але й суворий бік, подібний до зими. Така сувора любов з авторитетом піднімає рівень довіри об’єктів до суб’єкта, зміцнює почуття причетності, а також посилює їхнє бажання коритися начальству та працювати. Під «суворою любов’ю з авторитетом» тут маються на увазі «суворі накази, які містять любов».
Таким чином, суб’єкт має володіти певним авторитетом, але не повинен виявляти авторитарності. Адже в авторитарності не може перебувати любов. Якщо авторитет надто сильний, він пригнічуватиме підлеглих, що завадить їм проявити творчі здібності. Істинний авторитет мають ті, чиї підлеглі з вдячністю приймуть навіть догану від свого керівника. Такий авторитет містить любов.
Це справедливо й стосовно Бога. Бог є Богом любові і водночас Богом авторитету. Наприклад, коли Авраам зазнав невдачі в жертвопринесенні голуба, барана й телиці, Бог наказав йому принести в жертву свого сина Ісака. Коли, підкоряючись наказу Бога, Авраам був готовий пожертвувати Ісаком, Бог сказав: «...тепер Я довідався, що ти богобоязний...» 5 Це означає: «Досі ти не знав, що Я — Бог грізного авторитету, тому Я змусив тебе принести свого сина в жертву, щоб ти його визнав». Як бачимо, Бог зовсім не хоче, щоб люди сприймали Його легковажно або недбало тільки тому, що Він є Богом любові, навпаки, Він хоче, щоб люди Його боялися. Тобто Бог є Богом авторитету.
Насамкінець розглянемо позицію суб’єкта, яку люди займають стосовно всього сущого. Уже згадувалося, що любов реалізується на основі шімджон, тому коли люди стають досконалими і успадковують Шімджон Бога, вони здійснюють володарювання над усім сущим, проявляючи Божу творчість на основі шімджон. Тобто вони володарюють над усім сущим з Божою любов’ю (істинною любов’ю). При цьому люди займають позицію суб’єкта стосовно всього сущого в справжньому сенсі. Це суперечить марксистським уявленням, згідно з якими в умовах націоналізації засобів виробництва та планової економіки «людина… перетворюється на справжнього, свідомого господаря природи». 6 Це означає, що згідно з марксизмом, люди займають позицію суб’єкта володарювання над усім сущим, впроваджуючи планову економіку. Іншими словами, люди стануть у позицію володарювання над усім сущим не через любов, а за допомогою реформування економіки. Провал економічної політики в Радянському Союзі й Китаї та крах економіки через застій у продуктивності протягом останніх десятиліть показують, що комунізм зазнав повної невдачі у володарюванні над усім сущим. Це розкриває межі марксистського матеріалістичного погляду на людину і говорить нам, що матеріалісти не можуть зайняти позицію істинного суб’єкта стосовно всього сущого.