2.3. Істота творчості
Бог створив Всесвіт Своєю здатністю творити, тобто за допомогою творчості, й наділив цією творчістю людей. Завдяки їй люди до сьогоднішнього дня розвивали науку й технології. У чому ж суть цієї творчості? Творчість Бога — це здатність творити, спираючись на Шімджон. Як уже говорилося в теорії Первісного образу, при створенні Всесвіту всередині Первісного образу відбувалася двоступенева дія віддавання та приймання: внутрішня і зовнішня. Внутрішня дія віддавання та приймання — це дія віддавання та приймання між внутрішнім сонсан і внутрішнім хьонсан, зосереджена на меті, встановленій Шімджон, завдяки якій сформувався Логос. Потім через зовнішню дію віддавання та приймання між Логосом і первісним хьонсан, зосереджену на тій самій меті, були створені предмети творіння. Завдяки цій двоступеневій дії віддавання та приймання сформувалися двоступеневі чотирьохпозиційні основи для розвитку. Відповідно Божа творчість — це здатність формувати ці двоступеневі чотирьохпозиційні основи для розвитку, а саме внутрішню чотирьохпозиційну основу для розвитку і зовнішню чотирьохпозиційну основу для розвитку.
Схожим чином, коли люди щось роблять, вони спочатку визначають мету і розробляють проєкт або складають план. Тобто здійснюють внутрішню дію віддавання та приймання. Потім згідно з цим проєктом або планом люди створюють речі. Тобто здійснюють зовнішню дію віддавання та приймання. Бог наділив людей здатністю творити для того, щоб вони володарювали над усім сущим з любов’ю на основі шімджон. Володарювати означає керувати або мати справу з матеріальними об’єктами (природними речами, товарами тощо) та людськими об’єктами.
Зокрема, володарювання над усім сущим означає поводження з матерією, тобто управління, контроль, обробка і збереження матеріалів. Промислова діяльність (первинна промисловість, вторинна промисловість, третинна промисловість), політика, економіка, наука, мистецтво та всі види діяльності, пов’язані з матерією, входять у володарювання над усім сущим. Виконання цієї діяльності з Божою любов’ю є первісним володарюванням. Якби люди повністю успадкували Божу творчість, вони б здійснювали всі ці види діяльності, зосереджено на Шімджон Бога та Його любові.
Бог створив людей і сказав їм панувати, тобто володарювати над усім сущим (Бут. 1:28). Однак, щоб люди по Слову Бога могли володарювати над усім сущим, вони повинні здобути відповідну кваліфікацію володарів. Бог, великий Володар, має творчі здібності як кваліфікацію володарювати над людьми; отже, люди повинні набути творчих здібностей Бога, щоб мати кваліфікацію володарів над усім сущим. Тому для того, щоб люди набули творчих здібностей, Бог дав їм період зростання для виконання частки відповідальності і досягнення особистісної досконалості. Отже, лише коли люди проходять процес зростання і досягають досконалості, вони наділяються Божою творчістю та кваліфікацією володарювати над усім сущим. 3
Первісно володарювати можна лише над тим, що створив сам (своєю річчю); не можна довільно розпоряджатися тим, що створив інший (чужою річчю). Оскільки люди були створені після створення всього сущого, вони не можуть володарювати над усім сущим. Та оскільки люди були створені як Божі діти, вони можуть успадкувати права своїх батьків, коли виростуть. Бог наказав Адаму і Єві зростати, виконуючи свою частку відповідальності, щоби створити умову для успадкування Його права володарювання. Виконання цієї умови мало б цінність, еквівалентну до їхньої участі у створенні Богом Всесвіту. Ця умова полягала в тому, що вони повинні вдосконалювати себе через виконання своєї частки відповідальності.
Людина є сумарним втіленням усього сущого і мікрокосмом, тому цінність кожної людини дорівнює цінності Всесвіту. Отже, якщо люди вдосконалюють себе через свою частку відповідальності, їхні зусилля будуть мати таку ж цінність, як удосконалення (створення) Всесвіту. Це була причина, з якої Бог дав Адаму і Єві виконати частку відповідальності. Іншими словами, Бог наказав їм виконати свою частку відповідальності, щоб вони встановили умову того, що вони брали участь у Його великій справі творення. З цієї причини Бог дав Адаму і Єві заповідь, згідно з якою вони не повинні були їсти плід із дерева пізнання добра і зла («Виклад Принципу», 2019, с. 82: вони не повинні були мати статевих стосунків) під час свого зростання, після чого Він узагалі не втручався в їхні дії. Якби Бог втрутився, Він би проігнорував людську частку відповідальності, і це призвело б до суперечності: недосконалі Адам і Єва отримали б у володарювання все суще. Однак Адам і Єва порушили заповідь і не змогли набути кваліфікації для володарювання над усім сущим.
Як наслідок, люди втратили змогу успадковувати творчість Бога, а їхня творча діяльність стала ґрунтуватися на егоцентричному розумі. Тому у випадку творчої діяльності на індивідуальному рівні люди стали ставити на перше місце особисті інтереси, на сімейному рівні кожна сім’я ставить на перше місце власні інтереси, у міждержавних відносинах кожної держави чільне місце займають її власні інтереси. Таким чином, творча активність стала здебільшого егоцентричною. Крім того, люди тривалий час були байдужими до того, що відбувається з природою. Це породило різноманітні проблеми, як-от: знищення природи, забруднення навколишнього середовища, виготовлення зброї масового знищення тощо.
Щоб розв’язати ці проблеми, людям потрібно проявити первісну творчість, засновану на шімджон. Те, що шімджон є основою творчості, означає, що мотивом творчості має стати любов, а творча діяльність має здійснюватися відповідно до правильних цінностей. Отже, науковець має насамперед бути людиною цінностей, тобто людиною характеру. Інакше висловлюючись, основою природничих наук повинна стати етика.
Однак, починаючи з Модерну, вчені обмежуються дослідженням об’єктивних фактів, виключивши будьякі цінності. У результаті настав той стан хаосу, який ми маємо сьогодні. Щоразу на «Міжнародній конференції з питань єдності наук» (ICUS) преподобний Мун наголошував на необхідності мати справу з цінностями задля того, щоб науковці відновили істинну творчість. Іншими словами, щоб дати хід істинній творчості, він закликав «любити природу, переглянути людські цінності, знайти взаємну любов між людьми та знайти Бога, корінь любові». 4