1.1. Тіло з єдиними сонсан і хьонсан
Відображаючи Бога, людина є двоєдиною істотою душі й тіла, тобто істотою з єдиними сонсан і хьонсан. Людській природі притаманні сонсан і хьонсан чотирьох видів. По-перше, людина є субстанційним образом, який поєднує в собі все суще. У своїх сонсан і хьонсан людина містить елементи сонсан і хьонсан тварин, рослин і мінералів. По-друге, людина — це істота дуальних властивостей: духовного «я» і фізичного «я». По-третє, людина — це істота, в якій душа і тіло єдині. І нарешті, по-четверте, людина — істота, яка має дуальну душу. Її двоєдина душа складається з духовної і фізичної душі.
З точки зору того, що людина втратила первісну подобу, стосунки між духовною і фізичною душею (четвертий вид сонсан і хьонсан, згаданий вище) особливо важливі. Істота з єдиними сонсан і хьонсан, яка розглядається в цьому пункті, означає істоту з об’єднаною духовною і фізичною душею. Зв’язок між духовною і фізичною душею виражається, як зв’язок між сонсан і хьонсан, хоча й духовна душа, й фізична душа належать до душі (сонсан). Причина в тому, що духовна душа — це душа духовного «я» (сонсан), а фізична душа — це душа фізичного «я» (хьонсан), отже, зв’язок між духовною душею і фізичною душею такий самий, як і зв’язок між духовним «я» і фізичним «я».
Розглянемо функції духовної і фізичної душі. Функція духовної душі полягає в тому, щоб прагнути життя істини, добра, краси та любові, тобто ціннісного життя. Любов тут — це джерело життя й водночас основа істини, добра і краси. Відповідно життя істини, добра і краси, основою яких є любов, — ціннісне життя. Звичайно, один з аспектів ціннісного життя становлять особисті пошуки радості у здійсненні цінностей, проте важливіший його аспект — це прагнення принести радість іншим, здійснюючи ці цінності. Відповідно ціннісне життя — це життя любові заради інших, тобто життя любові заради сім’ї, народу, країни, людства і, зрештою, заради Бога. З іншого боку, функції фізичної душі полягають у тому, щоб забезпечити матеріальне життя, яке пов’язане з харчуванням, одягом, житлом та сексом. Матеріальне життя зосереджене на індивіді. Первісно духовна і фізична душа перебувають у стосунках суб’єкта й об’єкта, оскільки духовне «я» — це суб’єкт, а фізичне «я» — це об’єкт. Таким чином, первісно фізична душа підкорялася духовній душі. Єдність духовної і фізичної душі складає людську душу. При цьому душа людини, в якій духовна душа є суб’єктом, а фізична душа — об’єктом, є «первісною душею». Те, що фізична душа підкоряється духовній душі, означає, що життя, в якому людина прагне реалізації цінностей, є первинним, а життя, в якому вона прагне матеріального, — вторинним. Іншими словами, ціннісне життя є метою, а життя, пов’язане з їжею, одягом і житлом, є засобом для досягнення цієї мети. Крім того, коли фізична душа підкоряється духовній душі, а духовна душа добре виконує свої функції, духовне «я» і фізичне «я» вступають у резонанс. Це стан досконалої особистості, й саме такою є первісна подоба людини. Але внаслідок гріхопадіння люди не в змозі підтримувати первісні стосунки між духовною і фізичною душею. Фізична душа, яка повинна бути в позиції об’єкта, стала в позицію суб’єкта, а духовна душа, яка повинна займати позицію суб’єкта, стала в позицію об’єкта. Таким чином, життя, пов’язане з їжею, одягом і житлом, стало метою людей, а ціннісне життя стало другорядною річчю, ніби засобом для досягнення цієї мети. Тобто любов до людей і дії, засновані на істині, добрі та красі, стали слугувати таким цілям, як здобуття багатства та досягнення високого суспільного становища. Це не означає, що в сучасному повсякденному житті людини не існує цінностей, вони є, однак здебільшого їх використовують як засіб егоїстичного матеріального життя. Це пояснюється тим, що фізична душа стала суб’єктом, а духовна душа — об’єктом.
Отже, первісні стосунки між духовною і фізичною душею в дійсності виявилися перевернутими. Тому, щоб відновити первісну подобу людини, потрібно повернути ці перевернуті стосунки в первісний стан.
Для цього люди обов’язково повинні вести життя духовної дисципліни. Ось чому досі всі релігії вчили людей, що потрібно спочатку перемогти в боротьбі з самим собою.
Конфуцій, наприклад, говорив про «повернення до дотримання ритуалів через подолання себе». Ісус казав: «Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною», а також: «Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих». Щоб здобути перемогу над собою, люди часто обирали чернечий спосіб життя: аскетизм, пости й чування. Тож єдність між духовною і фізичною душею відноситься до способу життя, в якому людина надає пріоритет істині, добру та красі, а життя, пов’язане з їжею, одягом і житлом, робить другорядним шляхом підпорядкування фізичної душі духовній душі. Одначе внаслідок гріхопадіння люди стали жити егоцентричним, матеріальним життям, у якому фізична душа пригнічує їхню духовну душу. Звідси походять усі людські страждання і нещастя.
Первісна душа, в якій духовна й фізична душа об’єднані в одне ціле шляхом дії віддавання та приймання, нагадує внутрішню чотирьохпозиційну основу всередині сонсан Бога. Основна функція первісної душі полягає в тому, щоб за допомогою духовної душі направляти нас у житті любові та прагненні до цінностей істини, добра та краси. Таким чином, людину можна охарактеризувати, як Homo amans, або людину люблячу. Таке ціннісне життя стосується істинного життя, морально-етичного життя та мистецького життя. Вторинна функція первісної душі полягає в тому, щоб за допомогою фізичної душі направляти нас у матеріальному житті, тобто в прагненні їжі, одягу та житла.