2.4. Єдність структури Первісного образу

Як уже зазначалося, структура Первісного образу — це взаємозв’язок у Божественному образі, зокрема між сонсан і хьонсан, і виявлення цього зв’язку зробило можливим фундаментальне розв’язання багатьох актуальних проблем. Це тому, що більшість складних проблем є проблемами стосунків, які викликані відхиленням від правильного їхнього еталону. Іншими словами, оскільки структура Первісного образу прояснилася і первісний еталон стосунків став зрозумілим, з’явилась можливість фундаментально й остаточно розв’язати всі види проблем. Однак останнє, що слід додати щодо цієї структури Первісного образу, це пояснення того, чому поняття «структури» потрібне для роз’яснення зв’язку в Первісному образі та яким є справжній вигляд Первісного образу з погляду структури.

Взагалі термін «структура» широко використовується для опису взаємозв’язків архітектурних або механічних компонентів. Зокрема, його часто використовують при аналізі та вивченні складу предметів. Іншими словами, поняття «структури» потрібне для аналізу та дослідження, наприклад, структури людського тіла, структури суспільства, структури економіки, молекулярної структури, атомної структури і т. д. Якщо розширити застосування поняття «структури», його можна буде використовувати й для аналізу нематеріальних речей, таких як свідомість, дух тощо. Фактично такі терміни, як «структура свідомості» і «духовна структура» вже використовуються.

Саме це було мотивом використання поняття структури для з’ясування зв’язку між атрибутами нематеріального Бога. Іншими словами, використовуючи поняття структури, можна детально проаналізувати атрибути Бога, особливо зв’язок між сонсан і хьонсан. Однак, попри це, і незалежно від того, скільки існує видів взаємодоповнювальних стосунків між сонсан і хьонсан, описаних вище, світ Первісного образу виходить за межі часу і простору; тоді яким є справжній вигляд Первісного образу, якщо провести аналогію з поняттям структури або просторово-часовим поняттям?

Немає іншого способу виразити це, крім як одним словом — «єдність». Оскільки немає простору, то немає позиції, а отже, немає переду і заду, лівого і правого, верху і низу, внутрішнього і зовнішнього, широкого і вузького, близького і далекого, немає трикутників, квадратів тощо. Це світ, де нескінченно велике і нескінченно мале, — однакові; це багатошаровий світ, у якому всі простори накладаються в одній точці. Водночас це світ, який нескінченно розширюється вгору і вниз, вперед і назад, праворуч і ліворуч, усередину і назовні.

Крім того, у світі Первісного образу немає часу. Відповідно за аналогією з поняттям часу, минуле, теперішнє та майбутнє зливаються в «зараз», «теперішню мить». Це ніби все минуле, теперішнє та майбутнє вміщено в бобіну кіноплівки. Тобто час теж зібрано в теперішній миті. Іншими словами, у миті є «вічність». І миттєвість продовжується у вічності. Отже, «мить» і «вічність» — це те саме. Це означає, що світ Первісного образу є чистою тривалістю одного стану (в якому сонсан і хьонсан та янсон і имсон об’єднані). Іншими словами, «чиста тривалість стану» є часом у світі Первісного образу.

Якщо підсумувати сказане вище одним словом, то світ Первісного образу — це чиста «єдність». Це світ, у якому причини не лише простору й часу, але й усіх інших явищ (за винятком явищ не за Принципом, пов’язаних із гріхопадінням) накладаються й об’єднуються в одній точці. Іншими словами, всі явища у Всесвіті, включаючи час і простір, виникли з цієї об’єднаної точки. Подібно до того, як нескінченна кількість нескінченно довгих ліній може бути проведена вгору і вниз, уперед і назад, праворуч і ліворуч з однієї точки, світ часу і простору нескінченно простягається з цієї об’єднаності вгору і вниз, уперед і назад, праворуч і ліворуч.

Отже, яким би величезним не був Всесвіт і якими б складними не здавалися явища та рухи у Всесвіті, основний Принцип, який керує часом, простором і всіма явищами у Всесвіті, перебуває в цій одній точці, тобто в об’єднаності, тому він є «Принципом об’єднання», тобто Принципом дії віддавання та приймання або Принципом любові. Наприклад, простір розвинувся з однієї (вихідної) точки — чотирьохпозиційної основи, яка є базою для дії віддавання та приймання, а час розвинувся з однієї точки — дії початок-розділенняєдність.