1.2. Тіло з гармонійними янсон та имсон
Янсон та имсон є атрибутами сонсан і хьонсан, але в цій «Теорії первісної природи» вони означають чоловіка і дружину як втілення відповідно чоловічого й жіночого начал. Питання про те, як має жити подружжя і як має існувати сім’я, було важливим питанням у всі часи як на Сході, так і на Заході. Тварини, рослини й мінерали існують і розмножуються на основі поєднання ян та інь. Однак розглядати поєднання ян та інь у людей, тобто подружню єдність як простий фізичний союз між чоловіком і жінкою — все одно, що розглядати подружжя лише з біологічної точки зору. Якщо прийняти таку позицію, святість і вічність шлюбу буде легко втрачено, як це сьогодні відбувається в розвинених країнах, де одружені чоловіки й жінки легко розлучаються. Це не первісна подоба подружніх стосунків.
Досі не було задовільних відповідей на такі запитання, як-от: чому існують чоловіки і жінки та чому вони мають одружуватися. З цієї причини немало людей залишалися самотніми протягом усього свого життя. Філософія Об’єднання пропонує чіткі відповіді на ці запитання.
По-перше, первісні чоловік і дружина представляють по одній з дуальних властивостей Бога янсон та имсон, завдяки чому в їхньому подружньому союзі проявляється Бог. Коли чоловік і дружина люблять одне одного горизонтально з Богом у центрі, туди приходить Божа вертикальна любов і завдяки синергетичній дії любові створюється життя. По-друге, союз первісного подружжя є завершальним етапом Божого творчого процесу, тому він означає завершення створення Всесвіту. Якби Адам і Єва не вчинили гріхопадіння, створення Всесвіту було б завершено разом із досконалістю Адама і Єви, оскільки кінцевою метою створення Всесвіту була поява людей як володарів усього сущого. Таким чином, досконалість подружжя означає завершення створення Всесвіту. Однак подружжю (Адаму і Єві) не вдалося досягти досконалості, тому створення Всесвіту не було завершено. Відповідно Бог до сьогоднішнього дня продовжує провидіння творення (відтворення). Відтворення полягає в тому, щоб дати грішним людям удосконалити свою особистість, а потім прийти до досконалості подружжя. Людина була створена як володар усього сущого, але поодинці ні чоловік, ні жінка не можуть ним стати. Тільки досягнувши досконалості як подружжя, люди можуть стати володарями всього сущого. Тоді створення Всесвіту буде завершено.
По-третє, первісні чоловік і дружина представляють кожен тільки половину людства. Відповідно подружній союз означає об’єднання людства. Іншими словами, одружений чоловік представляє чоловічу половину людства, а заміжня жінка представляє жіночу половину людства. Населення земної кулі сьогодні налічує приблизно 5 мільярдів людей. Отже, і чоловік, і дружина володіють цінністю представника 2,5 мільярдів людей.
По-четверте, первісні чоловік і дружина репрезентують кожен половину сім’ї, тому подружній союз означає досконалість сім’ї. Чоловік представляє всіх чоловіків у сім’ї, а дружина — всіх жінок.
З вищезазначеної точки зору взаємне кохання між чоловіком і дружиною означає прояв Бога в їхній сім’ї, завершення створення Всесвіту, об’єднання людства і досконалість сім’ї. Таким чином, подружній союз — це справді священний і благородний союз. 1
Подружня гармонія досягається шляхом формування сімейної чотирьохпозиційної основи. Формування сімейної чотирьохпозиційної основи означає втілення Другого Благословення, даного Богом людям під час створення. Це досягається, коли чоловік і дружина, які вдосконалили свою особистість зосереджено на Богові, створюють умову для взаємодії та віддають і приймають любов і красу. При цьому подружній союз нагадує гармонію суб’єкта і об’єкта в Первісному образі, тобто чотирьохпозиційну основу, яка зберігає ідентичність, у Первісному образі. А примноження дітей чоловіком і дружиною нагадує створення Богом людини. Це відображає чотирьохпозиційну основу для розвитку в Первісному образі. При цьому чоловік і дружина досягають гармонії одне з одним, живучи відповідно до своєї первісної душі. Життя відповідно до первісної душі нагадує внутрішню чотирьохпозиційну основу в Первісному образі, а досягнення гармонії одне з одним нагадує зовнішню чотирьохпозиційну основу в Первісному образі. Коли чоловік і жінка повністю уподібняться до Первісного образу і стануть зрілими особистостями, а потім зосереджено на меті творення почнуть взаємодію віддавання та приймання в любові, там буде присутня Божа любов. Це тому, що сім’я є місцем, де горизонтальна любов подружжя зустрічається з Божою вертикальною любов’ю. Якщо сім’ї, які досягли досконалості на основі Божої любові, зберуться та утворять суспільство, потім націю, а потім світ, це буде Царство Небесне на землі, світ, у якому здійснено Божий ідеал творення.
Як стверджується в «Теорії Первісного образу», світ, у якому здійснено Божий ідеал творення, є світом любові, яка реалізується через первісний порядок. Тут хочеться згадати про порядок і любов. Людина — це Всесвіт у мініатюрі, але сім’я — теж Всесвіт у мініатюрі. При цьому людина — це Всесвіт у мініатюрі з точки зору складових елементів, а сім’я — це Всесвіт у мініатюрі з точки зору порядку. Вислів, що «сім’я — це Всесвіт у мініатюрі з точки зору порядку», означає, що вертикальний і горизонтальний порядок у сім’ї нагадує вертикальний і горизонтальний порядок у Всесвіті, тільки в компактнішій формі. Вертикальний порядок у сім’ї відноситься до впорядкованих позицій бабусі та дідуся → батьків → дітей → онуків, а горизонтальний порядок відноситься до порядку між чоловіком і дружиною та між братами і сестрами, зосереджено на батьках. Любов реалізується через цей порядок. Таким чином, у любові розрізняють вертикальну любов і горизонтальну любов. Вертикальна любов — це низхідна любов батьків до дітей і висхідна любов дітей до батьків, а горизонтальна — це любов між чоловіком і дружиною та між дітьми.
На основі цих форм любові закладається сімейна етика, яка є основою для вертикальної та горизонтальної цінностей. Вертикальна цінність — це тепла і глибока любов, яку батьки дарують дітям, та синівська шанобливість, тобто любов дітей до батьків.
Горизонтальна цінність — це кохання між чоловіком і дружиною та дружба, тобто любов між дітьми. Таким чином, етика — це норми поведінки, яких мають взаємно дотримуватися члени сім’ї (докладніше про це йтиметься в теорії етики). Поширюючи сімейну етику на суспільство, підприємство чи школу, можна так само встановити соціальну етику, ділову етику та шкільну етику. Любов до ближнього, любов до нації, любов до ворога, природоохоронний рух і так далі — все базується на сімейній етиці.
Загалом, якби ми хотіли описати людину з точки зору первісної природи одним словом, то це була б людина любляча (Homo amans). Але внаслідок гріхопадіння Адам і Єва не змогли вдосконалити свої особистості, й відповідно недосконалі перші люди не змогли стати чоловіком і дружиною, якими мали стати первісно. Тобто їхнє подружжя не тільки не змогло об’єднатися, зосереджено на Божій любові, але й утратило Бога. Отже, створення Всесвіту не завершено й досі. Причина сьогоднішніх сімейних та суспільних проблем у тому, що жодне подружжя не має первісної подоби. Ось чому в сім’ях і суспільствах панує безлад, а нації і світ поринули в хаос. Отже, досягнення гармонійної єдності між чоловіком і дружиною — це неодмінна передумова, яка безпосередньо пов’язана з об’єднанням світу. Відповідно проблему гармонійного подружнього кохання можна назвати ключем до розв’язання соціальних і світових проблем.