1.2. Процес розвитку людини
Людина створена, щоб відображати Бога. Але це не означає, що людина відображає Бога з моменту свого народження. Щоб стати подібною до Бога, їй потрібен певний період для розвитку, оскільки світ творіння — це світ часу та простору. Таким чином, люди проходять у своєму розвитку три стадії: формування, зростання й завершення, щоби зрештою відображати Бога в досконалості, примноженні та володарюванні. Розвиток людини — це процес уподібнення Богові в аспектах Його особистості, Його гармонії янсон та имсон і Його творчості.
Три Благословення, які Бог дав людям, означають, що, досягши досконалості, вони повністю успадкують Божу природу досконалості, примноження і володарювання. Тому Три Благословення фактично є трьома обіцянками, даними Богом людині. Проте внаслідок гріхопадіння ці Три Благословення не було здійснено.
Як описано в Книзі Буття, Три Благословення було дано у вигляді наказу. Хоча люди й скоїли гріхопадіння, ці Божі накази (благословення) не було скасовано і як такі діють донині. Це означає, що Небесна воля спонукала людину через її підсвідомість виконувати ці три накази, тобто Три Благословення.
Ось чому люди роблять зусилля в напрямку втілення Трьох Благословень, навіть несвідомо. Іншими словами, навіть у грішному суспільстві люди, відповідно до Небесної волі, підсвідомо намагалися, хоч і незграбно, рости особистісно, знайти гарну пару і створити сім’ю, панувати над природою та покращувати суспільство.
Саме з цієї причини люди мають бажання рости, бажання одружитися, бажання панувати, бажання покращувати тощо. Але ці бажання досі не було виконано в повній мірі через гріхопадіння прабатьків людства.
Так чи інакше, в первісному світі людині слід рости, щоб виконати Три Благословення. Решта творіння теж росте, проте воно зростає на основі автономності та володарювання Принципу. Іншими словами, воно росте природним шляхом, оскільки життєва сила всередині об’єктів творіння спонукає їх до зростання.
Адже автономність і володарювання Принципу і є самим життям. Щодо людини, однак, слід зазначити, що її фізичне «я» також зростає під впливом автономності та володарювання Принципу, як і інше творіння, але духовне «я» зростає не так. Духовне «я» зростає, лише коли людина виконує свою частку відповідальності.
Тому на людину було покладено частку відповідальності. Це означає, що люди вдосконалюють свою особистість через власні відповідальність та зусилля. Таким чином, люди з власної вільної волі повинні докладати зусиль, щоб дотримуватися норм (Принципу) і при цьому відчувати (переживати на власному досвіді) Шімджон Бога.
Родоначальники людства Адам і Єва повинні були зростати, дотримуючись Божої заповіді; відчувши Божий Шімджон, вони мали стати подружжям і втілити істинну любов Бога. Та, оскільки Адам і Єва мали стати першопредками, які представляють усе людство, на них було покладено не лише власну частку відповідальності, а й більшу частину відповідальності їхніх нащадків. З цієї причини Бог ніколи не втручався в частку відповідальності Адама та Єви.
Якби Адам і Єва своїми силами виконали до кінця таку важку відповідальність, дотримуючись Божої заповіді, їхні нащадки змогли б досягти досконалості, виконавши навіть вкрай малу частку відповідальності, тобто просто слухаючись батьківських повчань.
З цієї причини Адам і Єва мали втілити Три Благословення, виконавши свою відповідальність суто самостійно, без будь-чиєї допомоги. Після того, як Адам і Єва досягли б досконалості, їхні діти мали б слухатися повчань своїх батьків, тобто отримувати батьківське виховання.
Звідси походить вимога до батьків учити своїх дітей. Інакше кажучи, батьківське виховання потрібне дітям для того, щоб виконати свою частку відповідальності. Тут закладається ідея виховання. Фундаментальна ідея виховання полягає в тому, що батьки навчають своїх дітей і ведуть їх до втілення Трьох Благословень. Отже, первісно місцем навчання має бути батьківський дім.
Однак у міру розвитку цивілізації обсяг інформації і навчання виріс, і це унеможливило для батьків здійснювати в сім’ї весь обсяг навчання. Тому місце виховання неминуче перемістилося із сім’ї до школи — професійне місце для навчання, де від імені батьків, учнів навчають учителі. Отже, вчителі, як представники батьків, мають навчати учнів із батьківським шімджон. Таким є первісний підхід до виховання.