3.1. Критика епістемології Канта

3.1.1. Критика трансцендентального методу

Кант стверджував, що суб’єкт пізнання наділений апріорними формами мислення (категоріями). Проте, якщо уважно дослідити форми мислення, про які говорить Кант, то вони є також об’єктивними формами існування. Наприклад, усі речі в об’єктивному світі існують і рухаються у формі «час та простір». Крім того, науковці штучно створюють певні явища у формі «час та простір» об’єктивного світу. Отже, форма часу й простору є не тільки суб’єктивною, але й об’єктивною формою.

Те саме стосується й форми причинності. Науковці виявили багато причинно-наслідкових зв’язків у явищах світу природи й фактично відтворюють аналогічні явища на базі цих причинно-наслідкових зв’язків. Це вказує на те, що в об’єктивному світі дійсно існує причинно-наслідковий зв’язок.

Кант також стверджував, що об’єкт пізнання синтезується шляхом поєднання форми суб’єкта та змісту, який надходить від об’єкта. Але з погляду філософії Об’єднання і суб’єкт (людина), і об’єкт (предмети творіння) мають і зміст, і форму. Іншими словами, суб’єкт володіє не тільки апріорними формами, про які говорив Кант, але також і передіснуючими (комплексними) прототипами, в яких зміст і форма об’єднані. Крім того, те, що надходить від об’єкта, — це не різноманіття неорганізованих відчуттів, а чуттєвий зміст, упорядкований формами існування.

Ба більше, суб’єкт (людина) і об’єкт (предмети творіння) перебувають у корелятивних стосунках і подібні одне до одного. Тому пізнання здійснюється не шляхом синтезу об’єкта суб’єктом, а шляхом зіставлення «змісту та форми» (прототипу) суб’єкта зі «змістом і формою» об’єкта на основі дії віддавання та приймання між ними і винесення судження.

3.1.2. Критика агностицизму

Кант говорив, що тільки природничо-наукове знання у світі феноменів є істинним знанням, і визначав світ речей-у-собі (ноуменальну реальність) як те, що не можна пізнати. Цим він повністю відокремив чуттєвий світ від ноуменальної реальності. Це означало відокремлення чистого розуму від практичного розуму, а також відокремлення науки від релігії. З погляду філософії Об’єднання річ-у-собі — це сонсан речі, тоді як чуттєвий зміст — це її хьонсан. У речі сонсан і хьонсан об’єднані, й оскільки сонсан виражається через хьонсан, ми можемо пізнати сонсан речі через її хьонсан.

Згідно з філософією Об’єднання людина є владикою всього сущого, яке було створене за подобою людини як об’єкт для її радості. Той факт, що все суще створене схожим на людей, означає, що люди та все суще схожі одне на одного з точки зору структури й елементів, а отже, схожі за змістом і формою. Тому в пізнанні зміст і форма суб’єкта (людини) подібні до змісту й форми об’єкта (всіх речей) і можуть між собою зіставлятися. Більше того, оскільки річ-у-собі, тобто сонсан об’єкта, виражається через його (чуттєвий) зміст, суб’єкт може повністю пізнати не тільки хьонсан об’єкта (чуттєвий зміст і форму), але і його сонсан (річ-у-собі). Кант впав в агностицизм, бо він не знав про принциповий зв’язок між людиною та всім сущим, а також те, що людина об’єднує в собі духовне «я» і фізичне «я».