7.2. Філософська основа

Далі розглянемо філософську основу. Системи цінностей християнства, конфуціанства, буддизму та ісламу виникли приблизно в період з VI століття до н. е. до VII століття н. е. Це був час, коли людям доводилося беззастережно підкорятися наказам монархів. Іншого способу вижити в них не було.

Більше того, беззастережна покора авторитетам була природною, оскільки людям того часу бракувало знань для критичного осмислення їхніх ідей. Тому люди в тогочасному суспільстві беззастережно дотримувалися вчень таких авторитетних осіб, як Будда, Ісус чи Мухамед. Було б нерозумно застосовувати цінності тієї епохи до людей із сучасним раціональним і логічним способом мислення. Тому доносити їхній погляд на цінності до сучасної людини потрібно методом раціонального пояснення, прийнятного для сучасних інтелектуалів.

Який метод може прийняти сучасна людина? Це природничо-науковий метод. Навіть етичні чесноти легко сприймуться сучасними інтелектуалами, якщо вони підтримуються науковими законами. У Стародавній Греції та на Сході мудреці часто виробляли уявлення про цінності та життя, вивчаючи природу. Наприклад, у Китаї Чжу Сі обстоював відповідність законів природи законам етики і говорив, що закони природи стають законами етики в людському суспільстві. Нині подібну позицію займає марксизм, однак його розуміння законів природи помилкове. Хоча в Новий час марксисти неправильно розуміли природні закони, але, як і Чжу Сі, вони наполягали на тотожності природних законів і соціальних законів (норм суспільного життя) і стверджували, що суспільство розвивалося через природну діалектику.

Отже, встановлюючи нові цінності, нам також потрібно дослідити природу і Всесвіт, виявити фундаментальні закони, які діють у ньому, і звідти вивести погляд на цінності. Крім того, має бути чітко з’ясовано, що закон, який пронизує Всесвіт, тобто Небесний шлях, є еталоном етичних і моральних норм. Саме в цьому полягає філософська основа.

Тут постає питання щодо відповідності законів природи законам етики, тобто чи можна закони природи безпосередньо перенести на закони етики? З погляду філософії Об’єднання все існуюче поєднує в собі дуальні аспекти сонсан і хьонсан. Відповідно автоматично випливає висновок, що закони етики, які є законами аспекту сонсан, і закони природи, які є законами аспекту хьонсан, перебувають у стосунках відповідності.

Важливим питанням при цьому є те, як правильно розуміти природу. Як мовилося раніше в главі «Онтологія», марксистська діалектика неправильно розуміла природу, вважаючи, що природа розвивається через боротьбу протилежностей. Відповідно образ людини-борця, побудований на основі такого неправильного розуміння природи, був хибним.

Згідно з філософією Об’єднання основний закон, який діє у Всесвіті (природі), — це не діалектика, а закон віддавання та приймання (закон дії віддавання та приймання). Як зазначено в главі «Онтологія», закон віддавання та приймання має такі характеристики:
1) корелятивність;
2) цілеспрямованість і зосередженість;
3) порядок і позиція;
4) гармонійність;
5) індивідуальність і взаємопов’язаність;
6) збереження ідентичності та розвиток;
7) коловий рух.
Отже, поміркуймо про новий погляд на цінності (об’єднаний погляд на цінності) відповідно до закону Всесвіту. Всесвіт має як вертикальний, так і горизонтальний порядок побудови. Місяць обертається навколо Землі, Земля — навколо Сонця, Сонячна система — навколо ядра Галактики, а Галактика обертається навколо центру Всесвіту. Це вертикальний порядок у Всесвіті. З іншого боку, планети Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун і Плутон обертаються кожна по своїй орбіті навколо Сонця, яке є центром. Це одна із систем горизонтального порядку у Всесвіті. Планети розташовуються в гармонійному порядку, і між ними немає будь-яких протиріч чи боротьби. З погляду упорядкованості системи, сім’я — це Всесвіт у мініатюрі. Тому в сім’ї встановлюється як вертикальний, так і горизонтальний порядок.

Відповідно до вертикального порядку в сім’ї встановлюється система вертикальних цінностей. Батьки проявляють глибоку любов до дітей, а діти — шанобливість до батьків. Це вертикальні цінності на рівні сім’ї. При перенесенні цієї системи на суспільство та країну можна вивести інші види вертикальних цінностей: турбота і справедливість правителя стосовно народу й підданих та вірність народу й підданих до свого правителя; обов’язок учителів стосовно учнів і повага й слухняність учнів до вчителів; захист молодшого старшим та повага старшого молодшим; авторитет начальників і їхні накази підлеглим та покора підлеглих начальникам тощо.

Відповідно до горизонтального порядку в сім’ї встановлюється система горизонтальних цінностей. У сім’ї між чоловіком і дружиною існує гармонійне кохання, а між братами та сестрами — дружба. Це також переростає в цінності стосовно колег, сусідів, співвітчизників, суспільства, людства тощо. Тож встановлюються горизонтальні цінності у вигляді таких чеснот, як доброзичливість, терпимість, справедливість, вірність, ввічливість, скромність, співчуття, співпраця, служіння, порозуміння тощо.

Якщо такі вертикальні й горизонтальні цінності будуть підтримуватись у суспільстві, останнє житиме в мирі та благотворно розвиватиметься, а якщо ні, то суспільство зануриться в хаос. Згадані цінності — не пережитки феодального суспільства, як кажуть комуністи, а універсальні норми людської поведінки, яких люди повинні дотримуватися вічно. Це пояснюється тим, що так само, як закон Всесвіту вічний, закон людського суспільства відповідно до закону Всесвіту також є вічним.

Крім того, закону Всесвіту властивий принцип індивідуальності, якому відповідає індивідуальний погляд на цінності. Усі індивідуальні істоти у Всесвіті беруть участь у порядку побудови Всесвіту, зберігаючи при цьому свої особливості. Тому в людському суспільстві кожен індивід теж формує свою унікальну особистість та одночасно має взаємини з іншими. Індивідуальні цінності включають чистоту, чесність, дружелюбність, помірність, хоробрість, мудрість, самовладання, терпіння, самостійність, саморозвиток, самоконтроль, справедливість, старанність, цнотливість і т. д. Усі вищезгадані чесноти дозволяють індивіду вдосконалювати себе.

Розглянуті чесноти вертикальних, горизонтальних та індивідуальних цінностей не є особливо новими. Цього вже навчали Конфуцій, Будда, Ісус, Мухамед та ін. Однак, не маючи під собою чіткої філософської основи, сьогодні ці традиційні цінності втратили свою переконливість. Представлена тут тверда філософська основа уможливлює відродження також традиційних цінностей.