1.1. Діалектика Геракліта (динамічний метод)

Геракліт (535?—475 до н. е.), якого Гегель назвав основоположником діалектики, вважав, що фундаментальною матерією (архе) Всесвіту є вогонь і що він постійно змінюється. Він говорив, що «все тече», і вважав, що немає нічого стабільного чи незмінного і що все зароджується та існує в русі. Стверджуючи, що «боротьба — це батько та цар усього», він вважав, що всі речі зароджуються та змінюються через боротьбу протилежностей. З огляду на те, що Геракліт мав справу з аспектами «зародження, зміни й течії» всіх речей, Гегель назвав його методологію діалектикою. Проте Геракліт сказав, що, попри зміни, є щось незмінне в усіх речах — закон, який він назвав «Логосом». Також він сказав, що гармонія в усьому сущому виникає завдяки боротьбі.

Отже, методологія Геракліта описувала первісний спосіб існування природи та її розвиток, тобто динамічний аспект речей, тому його діалектику (методологію) можна також назвати динамічним методом.