6.3. Вразливість уявлень буддистів про цінності
Фундаментальною чеснотою в буддизмі є співчуття, і для його практики потрібно вести життя самодисципліни. Через таке життя людина спочатку досягає рівня шраваки (Śrāvaka, практикуючий буддист, ідеал якого — слухати проповіді Будди, усвідомити принципи чотирьох шляхетних істин і самому стати учнем Архата), потім рівня пратьєкабудди (просвітлений, який самостійно, не покладаючись на вчення Будди, усвідомив істину безсмертя і досяг стану свободи), потім — бодгісаттва (святий, який прагне до стану Будди і намагається привести всіх живих до цього стану) і, нарешті, рівня Будди (пробуджений, або святий, який сам усвідомив великий шлях буддизму). Втілення співчуття в житті стає можливим на рівнях бодгісаттви та Будди. Вважається, що в процесі шраваки та пратьєкабудди людина ще не досягла стадії втілення співчуття.
Людина не усвідомлює того, що все у світі змінюється, тобто є мінливим, вона прив’язана до реальності життя, і в цьому криється причина її страждань. Щоб позбутися страждань, людина повинна відмовитися від цієї прив’язаності через життя в самодисципліні. Позбавлення від прив’язаності й звільнення від страждань називається нірваною. Досягнувши нірвани, людина входить у стан безкорисливості й може втілювати справжнє співчуття.
Ідеї Будди систематизовано у вченні про чотири шляхетні істини і благородний вісімковий шлях. Чотири шляхетні істини включають: а) істину страждання; б) істину причини страждання; в) істину припинення страждання; г) істину благородного шляху подолання причини страждання. Коротко пояснимо зміст кожної істини: а) Істина страждання каже, що все життя є стражданням. б) Істина причини страждання навчає, що причиною страждання є прив’язаність. в) Істина припинення страждання вчить, що для того, щоб позбутися страждань і досягти стану нірвани, потрібно відмовитися від прив’язаності. г) Істина благородного шляху подолання причини страждання каже, що існує шлях правильної практики, який веде до нірвани. Цей шлях — благородний вісімковий шлях, який включає вісім таких пунктів.
Правильний погляд: відкиньте всі упередження та правильно оцінюйте все існуюче. Правильний намір: майте правильне мислення. Правильне мовлення: майте правильне мовлення. Правильна поведінка: не вбивайте і не крадіть. Правильне життя: ведіть правильне життя згідно з правилами. Правильне зусилля: докладайте зусиль у єдності душі, щоб не породжувати зло, яке ще не виникло, а породжувати добро. Правильна усвідомленість: позбавившись безладних думок, завжди пам’ятайте про пошук істини. Правильна зосередженість: відпустіть безладні думки, викликані душевними муками, належним чином сконцентруйте свій розум і заспокойте його.
В результаті дослідження причин виникнення людських страждань було створено систему, що складається з дванадцяти пунктів і називається вченням про дванадцять причин. Відповідно до цього вчення головною причиною страждання людини є її бажання, або прив’язаності, а якщо подивитися глибше, то це невігластво стосовно татхата, тобто нерозуміння того, що біль і страждання не є первісним існуванням. Усі види страждання походять від цього невігластва. У Махаяні, одному з напрямів буддизму, існує шість чеснот, яких потрібно дотримуватися, щоб стати бодгісаттвою. Це шість параміт, як-от:
Щедрість — безумовно віддавати іншим зі співчуття. Етичність — дотримуватися заповідей. Терплячість — терпіти біль. Старанність — не лінуватися і практикувати шлях Будди. Концентрація — об’єднати розум у медитації. Мудрість — розрізняти добро і зло, що правильно, а що ні.
Основою вищезгаданих буддистських чеснот є співчуття, а основою співчуття — татхата, істинна природа Всесвіту. 10 Проте сьогодні ці буддійські цінності втрачають свою переконливість. Їхня переконливість ослабла, тому що буддійська доктрина має такі проблеми: а) не ясно, що конкретно собою являє татхата, справжня природа Всесвіту; б) незрозуміло походження дхарми (всіх явищ і предметів у Всесвіті); в) немає принципового пояснення, чому виникло невігластво; г) неможливо докорінно розв’язати актуальні проблеми (людського життя, суспільства, історії) тільки шляхом самодисципліни; ґ) життя в самодисципліні не пов’язане з розв’язанням актуальних проблем та ін.
Крім того, буддизму кинув виклик комунізм. Напад комуністів можна підсумувати так: «Реальне суспільство сповнене соціального зла, такого як експлуатація, гноблення та прірва між багатими й бідними, але причиною є не невігластво, а системні суперечності в капіталістичному суспільстві. Буддійські практики — це втеча від реальності заради особистого порятунку та ухилення від розв’язання проблем. Практика самодисципліни без розв’язання реальних проблем — це просто лицемірство». Піддавшись таким нападкам, буддизм, як і інші релігії, не зміг висунути дієвих контраргументів.