2.5. Закон Всесвіту
Закон (істина), який керує Всесвітом, називається також Небесним шляхом. Він стосується гармонійної дії віддавання та приймання між суб’єктом і об’єктом. Закон дії віддавання та приймання у Всесвіті має такі сім характерних ознак або принципів:
2.5.1. Корелятивність
Кожен предмет не тільки має корелятивні елементи суб’єкта та об’єкта всередині себе, але також вступає в зовнішні корелятивні стосунки з іншими предметами. Без такої корелятивності жоден предмет не спроможний ані існувати, ані розвиватися.
2.5.2. Цілеспрямованість і зосередженість
Корелятивні елементи суб’єкта й об’єкта завжди мають спільну мету та здійснюють дію віддавання та приймання зосереджено на цій меті.
2.5.3. Порядок і позиція
Кожен предмет має власну позицію існування, за рахунок якої підтримується певний порядок.
2.5.4. Гармонійність
Дія віддавання та приймання між суб’єктом і об’єктом є гармонійно-круговою. У ній не може бути ні протистояння, ні боротьби, адже там завжди діє Божа любов.
2.5.5. Індивідуальність і взаємопов’язаність
Кожен предмет є індивідуальним істинним тілом і водночас взаємопов’язаним тілом. Зберігаючи свої унікальні риси, кожен предмет має певні стосунки (віддавання та приймання) з іншими предметами і взаємодіє з ними.
2.5.6. Збереження ідентичності та розвиток
Кожен організм протягом усього життя зберігає свою незмінну сутність, тобто самоідентичність, і водночас має аспекти, що дозволяють йому змінюватися і розвиватися у міру зростання.
2.5.7. Коловий рух
У дії віддавання та приймання між суб’єктом і об’єктом об’єкт обертається навколо суб’єкта, здійснюючи коловий рух у часі та просторі. Ці принципи Всесвіту постали з дії Логосу. Як говорилося в «Теорії Первісного образу», Логос — це закон, який водночас містить розум, основою якого є Шімджон. Відповідно за Логосом стоїть дія любові, адже коли Бог за допомогою Логосу створював Всесвіт, його мотивом були Шімджон та любов. Саме тому преподобний Мун Сон Мьон навчає, що у Всесвіті діють не лише фізичні сили, а й сила любові. Коли цей закон Всесвіту застосовується до окремої людини, він стає мораллю, а коли застосовується до сім’ї, він стає етикою. Інакше кажучи, закон Всесвіту і закон сімейної етики перебувають у стосунках відповідності. Суспільство — це продовження сім’ї. Отож соціальна етика має бути встановлена у відповідності до Небесного шляху.
Якщо індивідуальне тіло порушить закон Всесвіту, воно втратить здатність до існування. Наприклад, якби одна з планет Сонячної системи відхилилася від своєї орбіти, вона не змогла б підтримувати своє власне існування, до того ж це призвело б до катастрофічних змін у Сонячній системі.
Це правило діє аналогічно в сім’ї та суспільстві: якщо люди порушують етичний закон, це призводить до руйнування й хаосу. Отже, щоб врятувати суспільство від хаосу, потрібно передусім встановити закони етики.
Однак закони етики, що ґрунтуються на традиційних релігіях чи ідеологіях, не мають логічних пояснень і тому не переконливі для сучасних аналітичних і раціональних людей. Етика, яка передається з давніх часів, не привертає сьогодні масової уваги й інтересу. Водночас філософія Об’єднання показує, що етичний закон — це не створений людьми закон, а необхідний закон, що відповідає закону Всесвіту (природному закону) і вчить про обов’язковість дотримання етики й моралі. Це питання буде більш детально розглянуто в главах «Аксіологія» та «Етика».
І на закінчення розглянемо з позиції філософії Об’єднання положення діалектичного матеріалізму щодо законів Усесвіту. Діалектичний матеріалізм розглядає Всесвіт із діалектичного погляду, стверджуючи, що явища руху, зміни та розвитку у Всесвіті відбуваються через протиріччя або боротьбу протилежностей, властивих усьому сущому. Також він стверджує, що боротьба (конкретніше класова боротьба) потрібна для розвитку людського суспільства. Ленін із цього приводу писав: «Єдність (збіг, тотожність, рівнодія) протилежностей умовна, тимчасова, минуща, релятивна. Боротьба взаємовиключних протилежностей абсолютна, як абсолютним є розвиток, рух». 13 Ленін пішов навіть далі, заявивши, що «розвиток є боротьба протилежностей». 14 Комуністична теорія виходить із того, що розвиток відбувається через боротьбу протилежностей, але насправді такого явища у Всесвіті не знайти. Всесвіт розвивався завдяки гармонії. Коли вчені спостерігають за Всесвітом, вони виявляють такі явища, як вибухи зірок. Але це руйнівне явище лише в окремій частині і аж ніяк не явище Всесвіту загалом. Процес, у якому старі зірки зникають заради народження нових зірок, схожий на явище, під час якого в живих організмах старі клітини зникають і натомість з’являються нові клітини.
Дехто може заперечити, що для тваринного світу, де сильніший поїдає слабшого, теорія боротьби протилежностей справедлива. Наприклад, змії поїдають жаб, коти — мишей. Посилаючись на такі факти природи, комунізм намагається раціоналізувати свою теорію боротьби в людському суспільстві. Слід зазначити, однак, що боротьба між зміями і жабами та котами й мишами є боротьбою між тваринами, що належать до різних видів.
Згідно з таксономією, живі істоти мають таку класифікацію: царство, тип, клас, ряд, родина, рід і вид. У випадку з котами та мишами коти належать до ряду хижих, а миші — до ряду гризунів. Коти і миші відрізняються одне від одного на рівні ряду. У випадку зі зміями та жабами змії належать до класу плазунів (Reptilia), а жаби — до класу земноводних (Amphibia). Змії і жаби відрізняються одна від одної на рівні класу. Інакше кажучи, коли одна тварина вбиває іншу, тварина-мисливець відрізняється від своєї жертви щонайменше на рівні виду. У природі надзвичайно рідко можна побачити боротьбу не на життя, а на смерть між тваринами, які належать до одного й того самого виду. Коти їдять мишей, але коти не вбивають один одного. Змії їдять жаб, але не тих самих змій. Разючим контрастом є люди, які належать до того самого виду (Homo Sapiens), проте грабують і вбивають один одного. Отже, боротьбу в людському суспільстві не можна обґрунтувати природним явищем поїдання слабкого сильним.
Як ілюстрацію розглянемо випадок боротьби між левами. Коли в левову зграю потрапляє новий самець, між ним і лідером зграї відбувається боротьба. Ця боротьба має на меті з’ясувати, який із левів має бути ватажком, вона спрямована на встановлення порядку. Як тільки визначився новий лідер, слабший лев капітулює перед сильнішим, і боротьба закінчується. Даний вид боротьби істотно відрізняється від боротьби, в якій людина вбиває людину. Таким чином, у світі природи немає жодного явища, яке б раціоналізувало боротьбу в людському суспільстві.
Люди стали на шлях взаємних пограбувань і вбивств тому, що внаслідок гріхопадіння вони схильні до егоцентризму. Відповідно, якщо людство повернеться у свій початковий стан, боротьба зникне із суспільства. Більше того, якби не відбулося гріхопадіння, людина стала б володарем усього сущого і здійснювала володарювання над природою через любов. 15 Отже, в розвитку природи діє закон гармонійного віддавання та приймання між корелятами (суб’єктом і об’єктом), і аж ніяк не закон протиріччя чи закон боротьби протилежностей, як стверджує діалектичний матеріалізм.