2.3. Дія «початок-розділення-єдність»

2.3.1. Що таке дія початок-розділення-єдність?

Вище було роз’яснено, що дія віддавання та приймання виконується на підставі чотирьохпозиційної основи. Іншими словами, щоб відбулася дія віддавання та приймання, мають бути встановлені чотири позиції: центр, суб’єкт, об’єкт і результат. Інакше кажучи, поняття, яке описує явище дії віддавання та приймання в просторовому аспекті, є чотирьохпозиційною основою. Будь-яке явище відбувається в просторі й водночас у часі. Явище дії віддання та приймання теж можна описати в часову аспекті. Поняття, яке описує процес дії віддання та приймання з точки зору часу, є дією початок-розділення-єдність. Інакше висловлюючись, концепт, який розглядається відповідно до часової послідовності визначення чотирьохпозиційної основи під час дії віддавання та приймання, є дією початокрозділення-єдність. Іншими словами, спочатку визначається центр, потім визначаються суб’єкт і об’єкт, а позиція результату визначається останньою. Якщо розглядати дію віддавання та приймання з цієї точки зору, то це і буде дія початок-розділення-єдність. Тобто це поняття, яке описує дію віддавання та приймання в триетапному процесі. Це графічно зображено на рисунку 1.12.

У Принципі Об’єднання («Викладі Принципу») сказано, що «Савікіде (чотирьохпозиційна основа) є першоосновою принципу трьох стадій, оскільки воно утворюється на основі чонпунхапчагьон (дії початокрозділення-єдність) Богом, подружжям та їхніми дітьми, які представляють три стадії» (2019, с. 48). Це показує, що чотирьохпозиційна основа є просторовим розумінням дії віддавання та приймання, а дія початок-розділення-єдність є її часовим розумінням. ³² Відповідно зміст цієї дії точно такий самий, як і дії віддавання та приймання. Іншими словами, зміст того, що суб’єкт і об’єкт утворюють єдине ціле або новоутворене тіло шляхом циклічної та гармонійної взаємодії, зосередженої на меті, яка базується на Шімджон, повністю узгоджується з дією віддавання та приймання. Отже, типи дії початок-розділення-єдність збігаються з типами дії віддавання та приймання. Іншими словами, це внутрішня дія початок-розділення-єдність, що зберігає ідентичність, зовнішня дія початок-розділення-єдність, що зберігає ідентичність, внутрішня дія початок-розділення-єдність для розвитку та зовнішня дія початок-розділення-єдність для розвитку.

2.3.2. Початок-розділення-єдність і теза-антитеза-синтез

Часове поняття дії початок-розділення-єдність має особливе значення з точки зору порівняння її з матеріалістичною діалектикою комунізму. В основі філософії комунізму лежить матеріалістична діалектика, яка є теорією розвитку природи. Її зміст складають три закони: закон протиріччя, закон переходу кількості в якість і закон заперечення заперечення. Як відомо, ця діалектика була взята з ідеалістичної діалектики Гегеля й пов’язана з матеріалізмом. Гегель запровадив основну форму діалектичного розвитку: теза-антитеза-синтез, або твердження-заперечення-заперечення заперечення.

Марксизм критично успадкував цю форму гегелівської діалектики й використав її для пояснення розвитку природи, історії тощо. Іншими словами, для того, щоб предмет розвивався, цей предмет (твердження або теза) повинен мати всередині себе елемент (антитезу), який його заперечує, так що вони протиставляються один одному (цей стан називається протиріччям). Це протистояння (протиріччя) знову заперечується (заперечення заперечення) й усувається (Aufheben) на вищому рівні. Це триступенева діалектична форма розвитку: твердження, заперечення, заперечення заперечення (або теза, антитеза, синтез). Тут «усунення» означає, що коли предмет заперечується, а потім знову заперечується, стверджувальний (позитивний) елемент цього предмета зберігається і піднімається на новий рівень. Хорошим прикладом може бути процес висиджування курчати з яйця. Для того щоб яйце (запліднене яйце) стало курчам, яйце як «теза» або «твердження» має всередині ембріон — елемент (антитезу або заперечення), який заперечує яйце. У міру того, як ембріон росте, протистояння (протиріччя) між ними зростає, і, нарешті, це протиріччя усувається; яєчна шкаралупа знову заперечується (заперечення заперечення), а позитивні елементи, такі як жовток і білок, поглинаються ембріоном як поживні речовини (збереження, усунення) і стають курчам, яке вилуплюється (синтез).

Цю форму тези, антитези та синтезу марксизм застосовував також до пояснення розвитку суспільства. Наприклад, процес розвитку капіталізму в соціалізм пояснюється наступним чином. Капіталізм (теза) неодмінно має в собі пролетарський клас (антитезу), елемент, який заперечує капіталізм. У міру зростання пролетаріату класовий конфлікт (протиріччя) посилюється, і, нарешті, зовнішня оболонка капіталістичної системи руйнується (заперечення заперечення), тоді як позитивні досягнення капіталізму (економічне зростання, технологічний розвиток тощо) зберігаються як вони є і переходять до вищої стадії — соціалізму (синтез).

2.3.3. Критика теорії тези-антитези-синтезу

А тепер піддамо критиці форму теза-антитезасинтез і з’ясуємо, правильна вона чи неправильна. Критерій правильності чи неправильності полягає в тому, чи збігаються реальні факти розвитку природи та суспільства з формою цих трьох етапів. Марксизм тривалий час стверджував, що матеріалістична діалектика є наукою. Відповідно форму діалектичного розвитку слід розглядати як наукову форму, яка збігається з об’єктивними фактами. Крім того, марксистська філософія виникла для розв’язання актуальних проблем (усунення структурних протиріч і вад капіталізму). Проте виявилося, що ні матеріалістична діалектика, ні теорія форми діалектичного розвитку не збігаються з об’єктивними (науковими) фактами; крім того, вони зазнали невдачі в розв’язанні актуальних проблем суспільства. Це доводить хибність як матеріалістичної діалектики, так і теорії форми діалектичного розвитку. Пояснимо ці факти більш детально.

Спочатку піддамо критиці форму теза-антитезасинтез, аналізуючи реальний випадок інкубації курячого яйця. По-перше, ембріон у яйці не виникає пізніше як заперечувальний елемент заради розвитку яйця, а є частиною яйця із самого початку так само, як шкаралупа, білок і жовток. Відповідно ембріон не може заперечити яйце, частиною якого є він сам. Щоб заперечити яйце, ембріон мав би не існувати від самого початку, а виникнути в ньому як його протилежність згодом. Лише так це узгоджувалося б із початковим значенням тези-антитези-синтезу. Але насправді ембріон є частиною яйця із самого початку.

По-друге, безсумнівно позитивним (твердженням) є те, що білок і жовток зберігаються як поживні речовини для ембріона, проте розглядати їх як заперечення є безпідставним і надуманим аргументом. По-третє, в момент вилуплення (після розбивання шкаралупи), тобто після заперечення, ембріон не стає курчам нової стадії, а фактично вже сформоване курча (тобто курча нової стадії) розкльовує шкаралупу власним дзьобом. Це показує, що реальний випадок інкубації яйця не відповідає триетапній формі діалектичного розвитку.

Далі піддамо критиці теорію триетапного розвитку в застосуванні до розвитку суспільства. Не відповідає реальним історичним фактам те, що капіталізм (теза) переходить у соціалізм (синтез), який є вищою стадією, шляхом протистояння й протиріччя (революції) пролетарського класу (антитеза), і що при цьому досягнення капіталізму зберігаються такими, якими вони є. Якби така форма розвитку була правильною, то, поперше, країни з розвиненим капіталізмом, такі як Велика Британія, США, Франція, Японія тощо, повинні були б уже перейти до соціалістичного суспільства. Мало того, що цього не сталося, соціалізм було встановлено в найменш розвинених країнах, де ця формула не могла бути застосована.
По-друге, при встановленні соціалізму в цих слаборозвинених країнах досягнення капіталізму, що виник трохи раніше, були не збережені, а підірвані, що призвело до економічного спаду. Це було причиною того, чому Ленін не мав іншого вибору, як запровадити після революції нову економічну політику, і також того, чому Ден Сяопін після Культурної революції визнав крах китайської економіки. З цієї точки зору можна побачити, що теорія застосування триетапної форми діалектичного розвитку до суспільства суперечить реальним історичним фактам. Зокрема нещодавно не тільки соціалістичні країни Східної Європи, але й Радянський Союз, державасюзерен соціалізму, яка мала б бути на крок попереду капіталістичних країн, остаточно зруйнувалися після економічного занепаду. Цей факт показує, наскільки необґрунтованою є триетапна форма розвитку матеріалістичної діалектики. Таким чином, теорія розвитку матеріалістичної діалектики у формі тези-антитезисинтезу, яка не в’яжеться ні з природними явищами, ні з історичними фактами, остаточно зазнала невдачі у розв’язанні актуальних проблем.

2.3.4. Теорія тези-антитези-синтезу і нездатність розв’язати актуальні проблеми

Чому теорія тези-антитези-синтезу зазнала невдачі в розв’язанні актуальних проблем? Розберемо причини цього. Перша причина полягає в тому, що в триетапній формі не була встановлена мета. Розвиток без мети буде непевним, оскільки немає визначеного напрямку. У випадку з яйцем мета стати курчам уже встановлена, і при застосуванні відповідної температури та вологості рух розвитку відбувається в напрямку цієї мети та зрештою досягає її. Розвиток неможливий там, де не встановлена мета. Те саме можна сказати й про розвиток суспільства: навіть якщо в безцільному протистоянні тези й антитези відбуватиметься рух розвитку, він буде непевним. Іншими словами, у капіталістичному суспільстві метою капіталістів є максимізація прибутку, а метою робітників є підвищення заробітної плати та покращення умов праці, і лише дуже маленька частина професійних революціонерів прагне соціалістичного суспільства. Тому, якщо розглядати суспільство загалом з точки зору суспільного розвитку, протистояння між двома класами стало безцільним, і з самого початку важко було очікувати досягнення нового етапу відповідно до триетапної форми.

Друга причина невдачі полягає в тому, що стосунки між «тезою» і «антитезою» в тезі-антитезісинтезі є стосунками протистояння, суперечності та боротьби, що призводить до перешкоджання співпраці та гармонії. Розвиток суспільства може бути досягнутий лише через гармонійні стосунки співпраці між людьми, членами суспільства. Однак, оскільки зміст закону (діалектики) та форми розвитку (тезиантитези-синтезу) філософськи визначається як стосунки протистояння, суперечності й боротьби, то всі людські стосунки стали природно сприйматися як суперечливі й ворожі, а гармонія та співпраця, навпаки — як щось ненормальне чи виняткове. Як можна досягти розвитку в такому соціальному середовищі? Якщо в цьому суспільстві є людина, яка вважає, що розвитку можна досягти лише через співпрацю, вона буде або відчужена від цього суспільства, або чинитиме йому опір через відчуття ідеологічної неоднорідності.

Положення, що розвиток відбувається тільки шляхом гармонійної співпраці, застосовується так само й до розвитку в природі. Наприклад, у випадку інкубації яйця курча народжується завдяки спільній взаємодії між ембріоном, білком, жовтком та шкаралупою.

Таким чином, розвиток як у природі, так і в суспільстві здійснюється після встановлення стосунків гармонійної співпраці між кількома елементами чи індивідами, зосередженими на спільній меті. Така мета та стосунки співпраці не можуть бути виведені з марксистської теорії тези-антитези-синтезу, тому така теорія стала хибною і зазнала невдачі в розв’язанні актуальних проблем. Тут читач, напевно, вже зрозумів, що контрпропозицією до тези-антитези-синтезу є дія початок-розділення-єдність. Теорія дії початокрозділення-єдність є теорією дії віддавання та приймання і чотирьохпозиційної основи, і розвиток відповідно — це коли завдяки триетапному процесу цієї дії початок-розділення-єдність встановлюються гармонійні стосунки взаємної співпраці з метою в центрі і в результаті з’являється новоутворене тіло — «єдність».

Тут слід зауважити, що три етапи тези, антитези та синтезу і три етапи початку, розділення та єдності жодним чином не відповідають один одному. Ці теорії схожі лише тим, що кожна з них має три етапи, а теза і початок різні, антитеза і розділення різні, синтез і єдність також різні. «Теза» в тезі, антитезі та синтезі означає предмет, тоді як «початок» у початку, розділенні та єдності означає мету або Шімджон. «Антитеза» в тезі, антитезі та синтезі означає заперечувальний елемент, який протистоїть предмету, тоді як «розділення» в початку, розділенні та єдності означає кореляти і відноситься до суб’єкта та об’єкта, які перебувають у взаємодоповнювальних стосунках. І, нарешті, «синтез» у тезі, антитезі та синтезі означає, що протилежності синтезуються в одне після усунення протистояння, тоді як «єдність» у початку, розділенні та єдності означає, що новоутворене тіло, тобто індивідуальне тіло, якого раніше не існувало, з’являється завдяки дії віддавання та приймання між суб’єктом і об’єктом на етапі розділення. Тож стає зрозуміло, що концепція дії початок-розділення-єдність, яка описує дію віддавання та приймання (для розвитку) в термінах часу, є єдиною альтернативою марксистській теорії «тезиантитези-синтезу», яка зазнала невдачі у розв’язанні актуальних проблем стосовно розвитку.

На цьому ми завершуємо розгляд основного змісту структури Первісного образу. Однак наприкінці додамо ще два пункти, пов’язані зі структурою Первісного образу. Це «Єдність структури Первісного образу» та «Ідеал творення».