1.3. Марксистська логіка

Згідно з Гегелем, ідеї (поняття) є об’єктивним існуванням, оскільки одягнені в матерію вони постають як природа. Проте Маркс стверджував, що, навпаки, об’єктивним існуванням є матерія і що ідеї (поняття) є всього лиш відображенням матеріального світу в людській свідомості. При цьому Маркс прийняв гегелівську діалектику тези — антитези — синтезу як вона є та використав її як форму розвитку матерії. Відповідно, на противагу ідеалістичній діалектиці Гегеля, діалектика Маркса називається матеріалістичною діалектикою.

Марксистська логіка ґрунтується на матеріалістичній діалектиці. Матеріалістична діалектика аналогічна ідеалістичній діалектиці в тому сенсі, що вони обидві містять у собі діалектику, тобто тристадійний процес тези, антитези та синтезу, тому марксистська логіка також є діалектичною логікою. Головним її моментом є протистояння формальній логіці, особливо законам тотожності та суперечності. ⁸ Це тому, що, згідно з діалектичною логікою, щоб предмет розвивався, А повинно бути водночас і А, і не-А, а закони мислення є відображенням цього. Крім того, з точки зору історичного матеріалізму формальна логіка, яка має справу з формами та законами мислення, належить до надбудови і має класовий характер, тому її відкинули та на основі матеріалістичної діалектики встановили діалектичну логіку. ⁹

Проте відмова від формальної логіки неминуче призвела до труднощів: без неї неможливе несуперечливе й послідовне мислення. З аналогічними труднощами зіткнулася й лінгвістика. Поряд з аргументом про те, що мова теж належить до надбудови і відтак має класовий характер, обговорювалася потреба використання нової радянської мови замість російської, яка була широко вживана за комуністичної системи.¹⁰

Таким чином, у 1950 році Сталін опублікував статтю «Марксизм і питання мовознавства», в якій розкривалося, що мова не є надбудовою і не має класового характеру. Після виходу цієї статті в Радянському Союзі протягом року точилася широка дискусія щодо оцінки формальної логіки. В результаті дискусії дійшли висновку, що форми та закони формальної логіки не є надбудовою і не мають класового характеру. А щодо зв’язку між формальною та діалектичною логікою визначили, що «формальна логіка — це дисципліна, яка вивчає елементарні закони та форми мислення, тоді як діалектична логіка є вищою логікою, що розглядає закони розвитку об’єктивної реальності та мислення, яке є її відображенням». ¹¹

Однак діалектична логіка лише розкритикувала закони тотожності й суперечності формальної логіки, про які говорилося вище, а як науку її досі ніхто не систематизував. ¹²