2.5. Процес пізнання

Щоб отримати достатні знання, людина проходить через певний процес пізнання. Цей процес має три стадії: формування, зростання і завершення, тобто чуттєву стадію, стадію розсудку та раціональну стадію. Це схоже на те, як предмети творіння зростають, проходячи через три стадії: формування, зростання і завершення.

2.5.1. Стадія чуттєвого пізнання

Це стадія формування в процесі пізнання. На цій стадії спочатку формується зовнішня чотирьохпозиційна основа, що зберігає ідентичність. Між суб’єктом (людиною) та об’єктом (предметами творіння) зосереджено на свідомій чи несвідомій меті відбувається дія віддавання та приймання, при цьому зміст і форма об’єкта відображаються в чутливих центрах суб’єкта, формуючи образи або уявлення. Цей чуттєвий зміст і чуттєва форма називаються «образом чуттєвого пізнання» (Рис. 9.2).

Це стадія чуттєвого пізнання. При цьому суб’єкт має інтерес і прототипи, але прототипи на чуттєвій стадії ще не беруть активної участі в процесі пізнання. Чуттєвий зміст і чуттєва форма, які формуються на чуттєвій стадії, є лише сукупністю фрагментарних образів і не утворюють об’єднаного образу, який би нагадував об’єкт. Відповідно на цій стадії не зрозуміло, що конкретно являє собою об’єкт.

2.5.2. Пізнання на стадії розсудку

Це стадії росту в пізнанні. На цій стадії розсудку шляхом внутрішньої дії віддавання та приймання, що зберігає ідентичність, формується внутрішня чотирьохпозиційна основа, що зберігає ідентичність, при цьому фрагментарні образи, які передалися з чуттєвої стадії, об’єднуються.

Мета, яка є центром цієї внутрішньої дії віддавання та приймання, тотожна меті зовнішньої чотирьохпозиційної основи на чуттєвій стадії; це принципова мета і практична мета. При цьому позицію суб’єкта займає внутрішній сонсан, тобто функціональна частина душі, яка в пізнанні виступає як єдність інтелекту, емоцій та волі. Душа як поєднання духовної та фізичної душі є первозданною душею людини і за своїм рівнем відрізняється від інстинкту тварин. Під час пізнання функція духовної душі управляє ціннісними судженнями, функція фізичної душі керує чуттями й обидві разом вони управляють пам’яттю. Відповідно первозданна душа, яка є поєднанням духовної та фізичної душі, під час пізнання управляє чуттями та пам’яттю, прямуючи до цінностей (істини, добра та краси). Тут ми використовуємо спеціальний термін «духовна апперцепція» для позначення цієї функціональної частини (первозданної) душі в пізнанні. ³⁴ Таким чином, під час пізнання внутрішній сонсан виконує функції сприймання, порівняння, ціннісних суджень та пам’яті, а під час практики він, маючи суб’єктність, виконує функцію реалізації цінностей.

Образ чуттєвого пізнання, тобто чуттєвий зміст і чуттєва форма, які сформувалися в зовнішній чотирьохпозиційній основі на попередній чуттєвій стадії, переносяться на цю стадію у внутрішній хьонсан, тобто в позицію об’єкта внутрішньої чотирьохпозиційної основи. Потім прототип, тобто протообраз і форма мислення, які відповідають чуттєвому змісту й чуттєвій формі, витягується з пам’яті за допомогою духовної апперцепції. Ці два елементи, тобто образ чуттєвого пізнання та прототип разом утворюють внутрішній хьонсан.

За таких обставин має місце дія віддавання та приймання порівняльного типу. Це пояснюється тим, що духовна апперцепція, яка є суб’єктом, порівнює (зіставляє) два елементи — прототип та образ чуттєвого пізнання — і виносить судження щодо їхньої узгодженості чи неузгодженості. Це схематично показано на рисунку 9.3.

Пізнання відбувається завдяки порівнянню, яке в епістемології Об’єднання називається «зіставленням». Тут випливає висновок про те, що пізнання досягається шляхом зіставлення. Отже, в основі методу епістемології Об’єднання лежить «теорія зіставлення», тоді як у марксистській епістемології — «теорія відображення», а в епістемології Канта — «теорія синтезу».

Однак бувають випадки, коли пізнання шляхом однієї внутрішньої дії віддавання та приймання на стадії розсудку не може відбутися або воно недостатнє. ³⁵ У такому разі внутрішня дія віддавання та приймання триває паралельно з практикою (експериментами, спостереженнями, дослідами тощо), доки не буде отримано нове знання.

2.5.3. Стадія раціонального пізнання

Це стадія завершення в процесі пізнання. Розум тут означає здатність мислити, використовуючи поняття (ідеї). Розум виконує функції судження та концептуалізації вже на стадії розсудку, а на стадії раціонального пізнання нові знання отримуються в процесі міркування з використанням знань, отриманих на етапі розсудку, як матеріалу.

Зрештою, пізнання на раціональній стадії є мисленням. Воно відповідає формуванню задуму (Логосу) за допомогою внутрішньої чотирьохпозиційної основи для розвитку в Первісному образі. Мислення відбувається в душі шляхом дії віддавання та приймання, яка є дією віддавання та приймання порівняльного типу. Іншими словами, вибираючи потрібні елементи з-поміж різноманітних ідей, понять, математичних принципів, законів тощо, вже наявних у внутрішньому хьонсан, внутрішній сонсан оперує різними ідеями (поняттями): поєднує, розділяє, аналізує та синтезує їх. Оперування ідеями (поняттями) означає отримання нових ідей (понять) завдяки тому, що внутрішній сонсан різними способами порівнює різні ідеї та поняття внутрішнього хьонсан, тобто виконує дії віддавання та приймання порівняльного типу.

Наприклад, серед різних ідей можна зіставити ідею «батько» та ідею «син», і якщо відчувається, що вони добре підходять, можна їх об’єднати та отримати нову ідею — «батько і син». Інший приклад: серед різних понять можна зіставити поняття «суспільство» та поняття «система», і якщо відчувається, що вони добре підходять, можна їх об’єднати та створити нове поняття «соціальна система». Отже, вибирання потрібних ідей чи понять шляхом зіставлення, а потім комбінування їх для створення нової ідеї чи поняття називається оперуванням ідеями (поняттями). Знання збільшуються за рахунок повторення таких операцій з ідеями (поняттями). У цих внутрішніх діях віддавання та приймання внутрішній сонсан виконує функцію духовної апперцепції. Пізнання на раціональній стадії відбувається шляхом формування внутрішньої чотирьохпозиційної основи для розвитку (Рис. 9.4).

На стадії раціонального пізнання оволодіння новими знаннями відбувається безперервно, супроводжуючись завершенням кожного судження. Іншими словами, отримане нове знання (завершене судження) переноситься у внутрішній хьонсан як матеріал для мислення і використовується у формуванні нового знання на наступному етапі. Таким чином розвивається знання (мислення). Іншими словами, знання розвивається шляхом повторення формування внутрішньої чотирьохпозиційної основи для розвитку (Рис. 9.5).

Розвиток таких внутрішніх чотирьохпозиційних основ відбувається паралельно з практикою. Отриманий на практиці результат (новоутворене тіло) переноситься у внутрішній хьонсан внутрішньої чотирьохпозиційної основи й використовується для отримання нового знання. Коли нове знання отримано, його достовірність перевіряється новою практикою. Таким чином, повторювана практика, тобто формування повторюваних зовнішніх чотирьохпозиційних основ для розвитку здійснюється паралельно з формуванням внутрішніх чотирьохпозиційних основ для розвитку, які мають на меті пізнання (Рис. 9.6).