2.1. Закон корелятивності

Кожен предмет творіння містить усередині себе два елементи, які утворюють корелятивний зв’язок: суб’єктний елемент і об’єктний елемент. Крім того, кожне індивідуальне тіло ззовні теж утворює корелятивний зв’язок суб’єкта й об’єкта між собою та іншим індивідуальним тілом, і таким чином існує та рухається. Живі істоти існують, розмножуються та розвиваються завдяки таким взаємозв’язкам. Тут корелятивний зв’язок між суб’єктом і об’єктом означає, що вони стикаються один з одним. Коли суб’єкт і об’єкт стикаються один з одним, бувають випадки, коли вони при цьому мають спільну мету, а буває, коли її немає. Коли суб’єкт і об’єкт стикаються один з одним на основі спільної мети, тобто утворюють корелятивний зв’язок, кажуть, що вони «створюють умову для взаємодії». У будь-якому випадку той факт, що індивідуальне тіло неодмінно встановлює корелятивний зв’язок суб’єкта й об’єкта з іншим тілом, називається «законом корелятивності». Відповідно необхідною умовою розвитку суспільства (історії) є те, що корелятивні елементи (кореляти) суб’єкта й об’єкта мають утворювати взаємодоповнювальний зв’язок в усіх сферах, таких як політика, економіка, культура, наука тощо. Розвиток неможливий без формування таких корелятивних зв’язків. Корелятивні елементи суб’єкта й об’єкта стосуються сонсан і хьонсан, янсон і имсон та головного й підлеглого елементів (головного тіла й підлеглого тіла). Прикладами корелятів є дух і тіло (душа й тіло), ідеологія та економічні умови (матеріальні умови), духовна культура та матеріальна цивілізація, уряд і народ, менеджери та робітники, робітники та знаряддя виробництва, головні та підлеглі частини машини і так далі. Є незліченна кількість інших подібних прикладів. Ці корелятивні елементи взаємодіють один з одним, утворюючи суб’єктно-об’єктний зв’язок, що веде до розвитку в усіх сферах, включаючи політику, економіку, культуру, науку тощо.