3.1. Порядок і рівність, які існують донині

У Новий час демократія скасувала середньовічну ієрархічну систему та різні привілеї, що існували в рамках цієї системи, і реалізувала рівність перед законом та рівність у політичній участі, тобто систему загального виборчого права. Однак, попри реалізацію принципу рівності перед законом, економічної рівності так і не було досягнуто, і прірва між багатими та бідними ще більше зросла. Навіть якщо рівність перед законом реалізовано, поки розрив між багатими та бідними не буде усунено, це буде лише номінальна, а не справжня рівність. Тому Карл Маркс пропагував скасування приватної власності й побудову комуністичного безкласового суспільства з метою досягнення економічної рівності. Проте наслідком упровадження комунізму протягом 70 років після російської революції стала поява нового привілейованого класу, що призвело до нового типу прірви між багатими та бідними. Таким чином, усупереч неодноразовим спробам, справжню рівність так і не було реалізовано, хоча люди прагнули рівності від початку історії і донині.

Тут постає питання «порядку та рівності». Якби всі люди були абсолютно рівними в правах, різниця між правами тих, хто править, і тих, ким правлять, не визнавалася б, і в суспільстві запанувала б анархія та безлад. З іншого боку, занадто великий акцент на порядок підриватиме рівність. Отже, нам потрібно замислитися про те, що таке істинна рівність, якої прагне первісна душа людини, і як розв’язати проблему порядку й рівності. Рівність тут означає не економічну рівність, а «рівність прав». Загальновідомо, що рівність прав є одним з основних принципів демократії. Концепція рівності в цьому сенсі зазвичай сприймається як така, що суперечить концепції порядку. Іншими словами, якщо наголошувати на рівності, легко ігнорувати порядок, а якщо наголошувати на встановленні порядку, легко ігнорувати рівність. Таким був загальний погляд на «порядок і рівність» до сьогодні.